Айстри (лат. Aster) – рід багаторічних та однорічних (рідше) трав’янистих рослин сімейства Складноцвіті або Айстрові (Asteraceae), що включає понад 200 видів, широко поширених в культурі як декоративні рослини з красивими квітками (насправді, це не окремі квітки, а суцвіття).

Поширені в Євразії, Північній і Центральній Америці та на півдні Африки. В Україні в дикій природі зустрічається 2 види (обидва на фото нижче) – айстра степова (або волове око; Aster amellus) і айстра альпійська (Aster alpinus), яка занесена до Червоної книги України.

Родове розмежування в сімействі Astereae довгий час було джерелом розбіжностей серед ботаніків. Те, як вони ставляться до великого та різноманітного роду айстр, як правило, відображає їхню філософію щодо загальних понять, і хоча на цю тему існує багато думок, переважають дві з них.

Айстра альпійська (Aster alpinus).

Перша підтримує дуже інклюзивну родову концепцію великого роду Aster з додатковим поділом на кілька підродів. Інша думка полягає у тому, щоб відокремити від роду Aster багато характерних малих підродів, таким чином прийнявши вузьку родову концепцію.

В результаті нових поглиблених досліджень фенотипових особливостей і послідовностей ДНК, у поєднанні з достатньо суворим дотриманням принципів філогенетичної систематики, рід Aster зараз має набагато більш вузьке та природне визначення, ніж раніше. Через це багато видів, які раніше були прийняті в більш вільному визначенні цього роду, тепер переведені в кілька більш вузько визначених родів.

Цікаві факти про айстри

• Стародавні греки вірили, що якщо посадити айстри біля будинку, то його обійдуть стороною знегоди та біди. А жерці дуже часто прикрашали храми букетами з айстр.

• З Греції айстри потрапили до Криму. Під час розкопок поблизу Сімферополя їх зображення виявили серед сакральних символів на стінах царської гробниці.

• З тієї ж Греції айстра була завезена до Італії, а звідки вона потрапила до Китаю і залишалася там популярною квіткою, коли в Європі про неї забули. Айстра повернулася на Європейський континент у XVIII столітті, її насіння привезли з Китаю.

• Саме букет айстр, а не троянд, служив символом кохання при французькому королівському дворі. Говорив він про те, що кохання багатогранне і має безліч відтінків, від гарячої пристрасті до ніжної боязкості.

Айстра степова (волове око; Aster amellus).

• Що цікаво, у Чехії та Угорщині айстру називають осінньою трояндою. А назва «айстра» походить від грецького слова «астрон», що означає «зірка», на честь форми квітки.

• Рід включає в себе, за різними оцінками, від 200 до 500 видів, широко розповсюджених в культурі як декоративні рослини з гарними квітками. Але, як вже було сказано вище, багато видів, які колись відносили до роду Aster, були перекласифіковані в інші роди.

• Більше половини видів айстр ростуть у дикому вигляді в Центральній та Північній Америці. А ось на всій території колишнього СРСР росте всього 26 видів.

• Айстри використовуються в китайській медицині для лікування гастриту, діареї та інших захворювань шлунково-кишкового тракту.

• Айстри чудово зберігають свіжість після зрізу і можуть прикрашати будинок протягом тривалого часу. Обрізати стебла потрібно під кутом, щоб збільшити площу для поглинання води у вазі.

• Кажуть, що айстра – це єдина квітка, яку змогли виростити полярники в Антарктиді (на науковій станції «Новолазаревська»), у тепличних умовах, звісно.

• Айстра цвіте з липня по жовтень, але альпійські айстри цвітуть у травні та червні. Ароматні, барвисті квіти приваблюють численних бджіл, метеликів та мух, які відповідальні за запилення цієї рослини.

• Раніше, поки не було сучасного обладнання, цю осінню квітку використовували геологи під час пошуку нікелевих руд. Вважається, що айстра змінить колір, якщо в землі є поклади цього металу.

Калістефус китайський (Callistephus chinensis) або садова айстра – монотипний рід сімейства Айстрові, близький до роду Айстра (Aster).

• Багаторічні айстри, такі як альпійська, італійська, новобельгійська та новоанглійська, не вимагають щорічної посадки, хоча й не мають такої різноманітності сортів, як їхні однорічні родичі. Суцвіття багаторічних айстр зазвичай не великі, до 5-6 сантиметрів у діаметрі, частіше прості, ніж махрові, але цвітуть вони рясно та тривало.

• Натхненний кольором та виглядом цих квітів, Клод Моне – французький живописець, написав знамениту картину «Айстри», яка стала світовим шедевром.

• У період існування Радянського Союзу було створено так звану «пролетарську айстру». Це був символ трудової та політичної боротьби робітничого класу. Цей сорт був виведений спеціально для використання у політичних маніфестаціях та парадах.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!