Серед найбезглуздіших ссавців нашої планети бінтуронги точно не загубляться. Їм впевнено гарантовано місце у десятці лідерів. Цей звір настільки незвичайний, що вчені десятиліттями до хрипоти сперечаються про його приналежність до тієї чи іншої родини. Посудіть самі, чого ще можна очікувати від істоти, яку в місцях її проживання називають «котячим ведмедем». А додайте сюди ще й екзотичний запах… Але про все по порядку.

Бінтуронг, якого латиною кличуть Arctictis binturong – це хижий ссавець, що відноситься до сімейства Віверових (Viverridae). Це єдиний у своєму роді вид, що не має близьких родичів. «Двоюрідними братами» цих звірів вважають звичайних мусангів. Це ті самі звірята, з посліду яких видобувають найцінніший для гурманів сорт кави – Копі Лювак.

Бінтуронг (лат. Arctictis binturong).

Що ж, послід бінтуронга нікому мабуть не цікавий, але це не означає, що ця тварина взагалі не варта уваги. Навіть один погляд на нього викликає певний подив. Це незграбний, коротколапий звір, з довгою і дуже жорсткою шерстю чорного або темно-сірого кольору. На морді бінтуронга виділяються білі вуса-вібриси, які відіграють важливу роль у вивченні навколишнього світу.

Зовні бінтуронг схожий на єнота, тому деякий час його відносили до сімейства Єнотових. Частина світил зоології була з цим незгодна і тварину «перевели» до сімейства Віверових. Але й тут, як виявилось, йому не місце. «Котячий ведмідь» має як мінімум три серйозні відмінності від побратимів по сімейству. Напевно, втомившись від суперечок, вчені вирішили поки що залишити все як є, але серед вівер бінтуронг, швидше за все, не затримається.

Чому бінтуронги чужі серед вівер?

По-перше, цей звір надто великий. Довжина тіла дорослої тварини може досягати майже 1 метра. А це приблизно у 2 рази більше за найбільших представників віверових. По-друге, у бінтуронга довгий хвіст, майже такий самий, як тіло. І це не просто хвіст, а справжня п’ята кінцівка! З його допомогою звір, вага якого може сягати 18-20 кг, віртуозно переміщається у гілках і навіть повисає на ньому головою вниз. Це єдиний хижак Східної півкулі, який використовує хвіст у такий спосіб.

До речі, велика маса – третя причина вигнати бінтуронга з сімейства Віверових. Посудіть самі, мусанг важить до 4 кг, а він один із найбільших представників сімейства. Та й якщо ви побачите, як біжить «пальмова цівета» мусанг, витончена як кішка, а потім, як незграбно перебирає лапами «котячий ведмідь», питань більше не виникне.

Де і як живуть бінтуронги?

Ареал проживання бінтуронгів доволі великий. Це вся Південно-Східна Азія від Індії до Індонезійського архіпелагу. Це лісовий звір, який віддає перевагу вологим тропічним чагарникам. Ми вже говорили, що «котячий ведмідь» є хижаком. Це дійсно так, але кровожерливим його назвати складно. Він їсть рибу, птахів та їх яйця, дрібних плазунів і гризунів. Але при цьому завжди віддасть перевагу солодким фруктам і молодим пагонам, ніж жирному м’ясу.

Ареал проживання бінтуронгів.

У важкі часи бінтуронги не гидують навіть падлом, тому їх сміливо можна назвати всеїдними. Незграбний на землі, звір стрімкий і спритний на деревах. Також ця тварина чудово плаває, і може довго перебувати під водою. Котячий ведмідь веде переважно нічний спосіб життя, але побачити його можна і вдень.

В лісі підібратися до бінтуронга не так вже й просто. У бідолахи безліч ворогів, серед яких леопарди, тигри, крокодили, хижі птахи, дикі собаки і, на жаль, людина. Хутро бінтуронга через його жорсткість не надто популярне. Але м’ясо вважається делікатесом у В’єтнамі, Лаосі та деяких районах Індії.

На вигляд бінтуронг незграбний і повільний. Але в моменти небезпеки він згадує, що належить до хижаків. Взяти його голими руками, та й у рукавицях, точно не вийде. Тварина відчайдушно кусається, рве все навколо пазурами і щосили викручує м’язисте тіло в різні боки. Але за допомогою мереж і хитромудрих пасток полонити бінтуронга нескладно.

Неспокійний вихованець

Не всі відловлені у джунглях бінтуронги потрапляють на кухні азійських ресторанів. Цих звірів іноді тримають у якості домашніх вихованців. Хоча, щиро кажучи, «хорошим хлопчиком» цього увальня не назвеш.

Бінтуронги у Longleat Safari and Adventure Park, графство Вілтшир, Англія.

По-перше, бінтуронги дуже неспокійні тварини. Вони відчайдушно шумлять ночами, тупаючи та перевертаючи все навколо і досліджуючи кожен куточок будинку. Виспатися з таким улюбленцем поруч однозначно не вдасться.

Крім цього, бінтуронги не надто охайні. Їх неможливо привчити робити свої справи в лоток, навіть якщо зайнятися цим з дитинства. А ось тепер про найнезвичайніше – запах тварини. Котячі ведмеді сильно пахнуть… попкорном! Цей запах видає секрет, яким хижаки мітять свою територію. Сеча бінтуронга теж пахне тим самим.

Хтось скаже, що це не найстрашніше, адже тримають удома кішок і навіть тхорів. Але повірте, якщо у вас немає хронічного нежитю, житло, наскрізь просочене запахом кінотеатру, почне бісити вже за кілька днів. А те, що бінтуронгом пахне навіть стеля – гарантовано. Справа в тому, що звір, «сходивши до туалету» або помітивши місце, ретельно розмазує все своїм хвостом. Так що територія, де мешкає цей симпатяга, незабаром виявляється покритою суцільним шаром продуктів його життєдіяльності.

Чи зникнуть бінтуронги?

Незважаючи на всі ці нюанси, отримати екзотичного вихованця бажаючих хоч греблю гати. У багатьох країнах полювання на бінтуронгів взагалі не регулюється. Вважається, що їх багато і небезпеки для популяції немає. Але був час, коли так само міркували з приводу сумчастого вовка, який, на жаль, зник.

Дитинча бінтуронга.

Розмножуються бінтуронги досить активно. Це звірі-одинаки, що ретельно вибирають собі пару, але лише заради того, щоб дати потомство і розлучитися. Шлюбний період у них буває двічі на рік. У тимчасовій сім’ї провідну роль грає самка. У цієї тварини народжується від одного до шести дитинчат, вагою до 300 грамів. Зростають вони до 2-2,5 років, а живуть у природі не більше 10 років. При цьому в зоопарках нерідко можна зустріти й особин, які досягли 25-річного віку.

Чисельність котячих ведмедів у природі хоча і повільно, але чітко скорочується. Крім шанувальників соковитих стейків з його м’яса, є ще й знахарі. Вони використовують жир, кістки та нутрощі бідолахи у своїх зіллях. Впливає на популяцію і вирубування лісів, через яке місць проживання бінтуронгів стає дедалі менше.

Влада Індії вже схаменулась і внесла тварину до Додатка III Конвенції СІТЕС. Це означає, що для полювання на звіра вже потрібно отримати дозвіл. У Червоному списку МСОП (Міжнародного союзу охорони природи) бінтуронг позначений поки що як «вразливий вид». Не хотілося б, щоб цей волохатий дивак перейшов до розряду «зникаючих».

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!