В останній час навколо останніх десятиліть існування Київської Русі розгорнулися запеклі суперечки. Що насправді стало причиною загибелі давньослов’янської цивілізації? Хто правий: прихильники традиційної версії занепаду першої нашої держави під ударом монголів або прихильники альтернативних версій?

Але які аспекти історії не помічають (або не хочуть помічати) протиборчі сторони в цих суперечках?

Економіка як двигун цивілізацій

У суперечках увага в основному приділяється політичним питанням. Але все-таки в основі існування будь-якої цивілізації лежить економіка. Якщо поглянути на історію Київської Русі з точки зору вигоди і торгівлі, то відкривається зовсім інша картина.

Щоб цивілізація могла виникнути і існувати довгий час, в основу повинна бути покладена якась очевидна і значна вигода. Для Київської Русі це була перевага річкового шляху між Північною Європою і Візантією. Вертикаль з півночі на південь по судноплавних річках забезпечувала постійне підживлення центральної влади доходами від торгівлі.

Саме тому і брався Київ як стратегічна точка контролю над торговим маршрутом. Тому прибивався щит на воротах Константинополя – щоб змусити рахуватися з собою, як з торговим партнером.

І поки шлях «з варяг у греки» давав хороший дохід, у київських князів вистачало і грошей на утримання армії, і сил, щоб тримати в узді удільні князівства і відбиватися від кочівників, яких на кордонах Русі завжди було чимало.

Втрата сенсу шляху «з варяг у греки»

Поки процвітала Візантійська імперія – процвітав і Київ. Візантія притягувала до себе не тільки північних сусідів. Константинополь посилено торгував із Західною Європою.

Цим обумовлювалося, наприклад, процвітання венеціанських купців, що забезпечували економічні зв’язки між Візантією і королівствами Європи, що поступово зміцнювалися. Але релігійні розбіжності поставили хрест на цьому взаємовигідному співробітництві.

Православні фанатики грецького походження у 1182 році влаштували аналог «Варфоломіївської ночі». У Візантії були по їх підбурюванню вирізані практично всі «латиняни», тобто представники європейських держав, іноземні купці і католики. Посла Папи обезголовили. Тисячі людей були знищені або продані в рабство.

Підбурював фанатиків майбутній імператор Андронік I Комнін. За допомогою масових заворушень він розчищав собі дорогу до трону. Але в результаті підірвав могутність держави, що стало для Візантії початком кінця.

Цей геноцид перервав мирне економічне співробітництво Візантії з європейцями через посередництво венеціанських купців. У відповідь європейські держави організували похід на Візантію, у 1204 році Константинополь захопили хрестоносці.

Події, що розгорнулися потім, призвели до того, що процвітання і багатство Візантійської імперії зішло нанівець. Якщо пропадає економічний сенс у торгівлі з «греками», то виникає питання: а навіщо тоді тримати контроль на шляху з півночі на південь по річках через Київ?

Могутнього торгового партнера на півдні не стало. А значить, у київських князів «перекривається кран» доходів. Вони вже не можуть утримувати стільки найманців. Немає економічних важелів тиску на питомі князівства. Немає сенсу ремісникам і торговцям концентруватися в Києві.

Ділова і політична активність починає йти в інші регіони. І цивілізація слабшає, відкриваючись ударам ззовні.

Природно, що таку картину подій не могли описати перші російські (та й українські теж) історики в своїх працях. Адже православ’я в Російській імперії (куди входила й більша частина нашої України) завжди розглядалося як один зі стовпів цивілізації. Звичайно, офіційні історики не могли загострювати увагу на тому, що православні фанатики нічим не краще будь-яких інших релігійних терористів і також здатні на геноцид.

Новий водний шлях

На користь такого погляду на події може служити і те, що становлення вже Московської руської держави почнеться з набуттям нового водного шляху і партнерів для торгівлі.

Іван Грозний, пробившись до пониззя Волги, відкриває новий торговий шлях. Але вже не з півночі на південь, а зі сходу на захід. Нове торговельне партнерство через Волзьку водну артерію націлюється на взаємообмін з цивілізаціями Азії.

Європа ж після падіння Візантії і початку заворушень в Середземномор’ї перенаправила більше число своїх торгових операцій через північне узбережжя Європи. Завдяки цьому почнуть зміцнюватися Голландія і Англія.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!