КосмосДодано - 21.09.2024   Автор - admin

---

Австралійські вчені з Університету Монаша зробили відкриття, яке може дуже змінити наше уявлення про минуле Землі. Вони знайшли пояснення великої концентрації древніх ударних кратерів у одному невеликому регіоні нашої планети. До цього жодна теорія не могла дати відповіді на цю загадку.

Дослідники дійшли висновку, що понад 440 мільйонів років тому Земля мала свою кільцеву систему, як, наприклад, Сатурн, і з такого кільця на поверхню планети неподалік екватора падали метеорити. Вчені наводять докази у статті в журналі «Earth and Planetary Science Letters».

Як пояснили експерти, зіткнення астероїдів із планетами зазвичай відбувається у випадкових місцях – вони б’ють в будь-яку частину поверхні з будь-якого боку. Це чудово ілюструє наш Місяць – весь в ударних кратерах, і Марс, теж чимало постраждалий з усіх боків від падіння небесного каміння.

Однак на Землі є одна аномалія, яка багато років не давала спокою вченим. Як показують реконструкції тектонічних плит, більшість кратерів ордовицького періоду, який тривав близько 40 мільйонів років, знаходяться у тому одному регіоні – в межах 30° від екватора. При цьому 70% континентальної поверхні Землі залишається за межами цього регіону.

Як з’явилися кільця у Землі і куди вони зникли?

У новому дослідженні автори почали з’ясовувати, чи могло бути таке «прицільне бомбардування» невипадковим, і що за цим стоїть. Вони розрахували площі всіх континентів у тому періоді і окремо визначили території, на яких ударні кратери могли зберегтися з ордовика (485,4-443,8 мільйона років тому) до нашого часу. Виключені були області із сильною ерозією, вкриті льодами та відкладеннями, які постраждали від тектонічної активності.

Серед стабільних непорушених платформ материків з породами, що збереглися з середини ордовика, опинилися сьогоднішні Західна Австралія, Африка, частина Північноамериканського континенту і невеликі частини Європи. З них лише 30% суші знаходилися близько до екватора, проте всі ударні кратери того періоду були знайдені на цих 30% території. Такі влучання не залишають жодних шансів на випадковість, резюмують вчені.

Команда дійшла висновку, що до локального ордовицького «бомбардування» метеоритами в одній області планети привела більш рання подія в навколоземному просторі. На їхню думку, великий астероїд, що проходив поряд із Землею, під дією її приливних сил розпався на частини. Ці численні уламки утворили кільце навколо нашої планети, подібне до того, що є сьогодні у Сатурна та інших газових гігантів Сонячної системи.

Ось, що говорить з цього приводу Енді Томкінс, професор Школи Землі, атмосфери та навколишнього середовища Університету Монаша: «Протягом мільйонів років матеріал із цього кільця поступово падав на Землю, створюючи сплеск метеоритних ударів, що спостерігається у геологічному літописі. Ми також бачимо, що шари осадових порід цього періоду містять надзвичайну кількість метеоритних уламків».

Найхолодніший час на Землі

Це відкриття проливає світло на ще одну загадку пізнього ордовицького періоду – він визнаний найхолоднішим за останні 500 мільйонів років історії Землі. Фахівці вважають, що таке кільце могло відкидати тінь на поверхню планети, не даючи надходити до неї сонячному світлу та теплу, і створюючи «крижаний пояс». Це призвело б до глобального похолодання, відомого як Хірнантійське заледеніння.

Навіщо вивчати геологічні події епохи ордовика?

Якщо кільцеві системи справді можуть призводити до таких кліматичних наслідків, це говорить про набагато складніший рівень впливу позаземних об’єктів та подій на формування умов на Землі. Отже, вченим доведеться переглянути багато чого в еволюційній історії нашої планети і, можливо, побачити те, чого раніше не помічали.

Можливо, такі кільця могли з’являтися і в інші періоди геологічної історії Землі і впливати на багато чого, включаючи зародження та розвиток життя.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!