Абрикоса (лат. Prunus armeniaca) – вид плодових дерев, який разом із персиком, сливою, мигдалем, черемхою та вишнею належить до роду Слива (Prunus) сімейства Трояндові (Rosaceae).

Центр походження та природний ареал цього виду важко визначити через раннє одомашнення (3 тисячоліття до нової ери). Швидше за все, абрикоси походять з регіону Середньої Азії та Північно-Східного Китаю. Можливо, природний ареал виду включає Корейський півострів і Японію.

Плід абрикоси звичайної у розрізі.

Абрикоса не походить з Вірменії, хоча на це і вказує її ботанічна назва – Prunus armeniaca. Ці дерева потрапили до Вірменії через кілька тисячоліть після одомашнення, поширившись уздовж Шовкового шляху.

Сьогодні дикі (неодомашнені) абрикосові дерева ростуть дуже невеликими групами в Китаї, Казахстані, Киргизстані та Узбекистані. Через низьку чисельність цих популяцій вид Prunus armeniaca вважається зникаючим.

Культурні сорти абрикоси поширені по всій планеті. Вважається, що слово «абрикоса» доречно вживати щодо рослини, а «абрикосом» називати лише сам плід.

Цікаві факти про абрикосу

• Лише 5% пропонованих на ринку висушених абрикосів продаються в «натуральному» вигляді. Інші обробляються спеціальними препаратами з метою поліпшення безпеки продукту й надання яскравого помаранчевого відтінку. При цьому колір у «натуральних» абрикосів дуже темний, майже коричневий.

• Здоровій людині можна з’їдати до 1 кілограма абрикосів на день. Однак, все ж таки краще не надто захоплюватися цими ароматними фруктами через їх сечогінні та послаблюючі властивості.

• З абрикосових кісточок отримують абрикосову олію, а також ядра, які дехто знаходить такими, що не поступаються за смаком мигдалю.

• Зберігати абрикоси довго не варто, тому що вони швидко псуються. Перекладіть їх у кошик для фруктів і зберігайте у холодильнику протягом кількох днів.

Абрикосові лікери на абрикосовому фестивалі в Кремс-ан-дер-Донау, Австрія.

• Головна відмінність стиглого та смачного абрикоса від недозрілого чи вирощеного на хімікатах – він чудово пахне і вам не потрібно буде підносити плід до носа, щоб відчути його аромат. На дотик стиглий абрикос м’який, але пружний. Якщо абрикоси м’які – вони переспіли і годяться для джемів чи повидла.

• Під час дієти абрикоси допоможуть вгамувати почуття голоду. Вони солодкі, ситні та низькокалорійні. Вуглеводи, що містяться в цьому фрукті, легко засвоюються і не додадуть вам зайвих сантиметрів на талії.

• До Європи ці фрукти потрапили завдяки Олександру Македонському, який привіз їх до Греції. Звідти і почалося поширення абрикоси іншими країнами.

• Всього існує 8 видів абрикоси. А ось культурних сортів абрикоси, які вирощуються у всьому світі, дуже багато – понад 1500. У європейських країнах добре відомі та використовуються для виробництва плодів у промислових масштабах лише близько 30 сортів.

• Найрідкіснішим і найдорожчим сортом є чорна абрикоса, яка з’явилася нещодавно випадковим чином, як результат схрещування абрикоси з аличою. Такий вид плоду відноситься до пізніх, а саме дерево формою більше схоже на кущ.

• Світовим лідером з вирощування та експорту абрикосів (за даними 2020 року) є Туреччина (833,4 тисячі тонн) завдяки її помірному клімату та вологості. Далі йдуть Узбекистан (529 тис тонн), Іран (334 тис тонн) та Алжир (187 тис тонн). Україна була 15-ю (69,5 тис тонн).

Австрійські вареники з абрикосами з цукровою пудрою і розтопленим маслом.

• Після термічної обробки абрикоси втрачають понад 60% своїх поживних речовин, а в замороженому вигляді їх не варто зберігати, на відміну від малини чи смородини.

• Абрикос – плодюче дерево, адже плодоносить воно протягом 30-40 років. Тож його можна назвати довгожителем, а теплий та вологий клімат лише збільшують період життя цього дерева аж до 100 (а іноді й більше) років. До того ж, абрикосові дерева можуть вижити навіть за тривалої відсутності поливу, а ось сильний холод є їх найлютішим ворогом.

• У минулі часи жінки спеціально збирали кісточки абрикосів та подрібнювали їх, а потім використовували як скраб для ніг, рук чи обличчя. Крім того, абрикосовий порошок використовували як замінник шампунів.

• Перед Першою світовою війною Російська імперія, до складу якої входила і майже вся Україна, займала перше місце у світі з вирощування абрикосів.

• Англійський король Карл I Стюарт (1600-1949) настільки любив абрикоси, що наказав постачати їх виключно на королівський стіл, зобов’язавши всіх шкіперів і торговців продавати ці плоди тільки на придворну кухню, і заборонив вільну торгівлю абрикосами. Що ж, не дивно, що своє життя він закінчив «у присутності ката».

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!