Атмосфера (грец. Ατμός – пара, випаровування; σφαῖρα – сфера) – загальна назва шару газів, що оточує небесне тіло з досить великою масою, наприклад, планети. Атмосфера може існувати, якщо гравітація небесного тіла досить висока, а температура атмосфери досить низька. Вона обертається разом з небесним тілом як єдине ціле.

Деякі планети майже повністю складаються з газів і, отже, мають надзвичайно «глибоку» атмосферу. Чіткої межі між космічним простором і атмосферою не існує.

Цікаві факти про атмосферу

• У атмосфері Землі 21% та 78% обсягу припадають на кисень і азот відповідно. Але азот взагалі ніяк не взаємодіє з нашими організмами, а отже, якби ми раптом замінили його на який-небудь інший газ з аналогічними властивостями, ми могли б продовжувати спокійно дихати. Дихальна суміш, що використовується дайверами для глибоководних занурень, часто складається з кисню з воднем, неоном або гелієм.

• На деяких інших планетах Сонячної системи і їх супутниках кисень теж присутній в складі атмосфери. Наприклад, на Меркурії його більше 40%, вдвічі більше (за обсягом), ніж на Землі. А на Реї і Діоні, супутниках Сатурна, атмосфера і зовсім складається практично з чистого кисню! Але вона настільки тонка, що атмосферний тиск на їх поверхнях у кілька сотень мільярдів разів нижче, ніж на Землі.

• Верхня межа земної атмосфери, так звана геокорона, простягається на відстань понад 637 000 кілометрів, що значно перевищує відстань від Землі до Місяця. Але щільні шари атмосфери закінчуються вже на висоті в 10-11 кілометрів від поверхні. Саме там розташована верхня межа тропосфери, а на тропосферу припадає близько 80% всієї маси атмосфери нашої планети.

• З підвищенням висоти атмосферний тиск падає, як і температура, але тут немає прямої залежності. На висоті близько 10 кілометрів, наприклад, на якій літають пасажирські літаки, дійсно холодно, але за межею, за якою починається космос (приблизно 100 км), температура в деяких шарах атмосфери знову зростає. На відстані близько 200-250 кілометрів від Землі, в термосфері, температура виростає до 1200-1225 °C. Але атмосфера там вже занадто розріджена, а тому близька до вакууму, і висока температура там «не відчувається».

• Вуглекислий газ, з якого складаються атмосфери Марса та Венери на 95% і 96,5% відповідно, є і на Землі. Причому його відсотковий вміст зростає, і за останню сотню років він збільшився приблизно на 10%. Якщо так піде і далі, нашим нащадкам буде просто нічим дихати – у великих кількостях вуглекислий газ вбиває дихаючі киснем організми. А польоти літаків стануть неможливими ще раніше, оскільки чим більше у земній атмосфері вуглекислого газу, тим сильніше турбулентність. Так звані «повітряні ями» викликаються саме його скупченнями.

• Є люди, які живуть високо в горах, є підготовлені альпіністи, що без кисневих масок підкорюють найвищі вершини світу. Але у непідготовленої людини симптоми кисневого голодування з’являться вже на висоті в 4,5-5 кілометрів. Хоча шерпи, самий високогірний народ світу, спокійно живуть в Непалі на такій висоті, на якій всі інші відчувають себе, як мінімум, некомфортно.

• Температура справляє самий прямий вплив на атмосферний тиск – чим холодніше, тим тиск нижче. Саме тому в Антарктиді, яка є найвищим з материків Землі, на висоті у 2,5-3 км над рівнем моря вже може початися кисневе голодування – там дуже холодно, а тому атмосферний тиск значно нижче.

Атмосфера Титана. Знімок зроблено космічним зондом “Кассіні” 30 листопада 2016 року.

• На інших планетах, як відомо, теж є атмосфери, причому часом більш щільні, ніж на Землі. Наша планета займає лише третє за цим параметром місце у Сонячній системі, поступаючись Венері і Титану, супутнику Сатурна. На Венери атмосфера щільніше Земної в 93 рази, а на Титані – у 1,5 рази. При цьому на Венері вона через тиск, який у 90 разів перевершує земний, ближче до поверхні поступово перетворюється у щось на зразок особливої рідини.

• На Юпітері, Сатурні та інших газових гігантах, що складаються в основному з водню і гелію, атмосферний тиск неймовірно високий. Настільки високий, що атмосфера в міру занурення вглиб планети спершу стає рідкою, а потім тиск підвищується до такої міри, що в атомах водню стискаються навіть ядра. Вивчення будови речовини показує, що в таких умовах водень стає металевим.

• Сонячний вітер безперервно намагається здути атмосферу з Землі, але нашій планеті це не страшно – її магнітне поле не дозволяє втратам вирости до суттєвих значень, а сама атмосфера поповнюється за рахунок вулканічної активності. У Марса магнітного поля немає, тому сонячний вітер і здув з нього всю воду, оскільки легка водяна пара завжди піднімається вгору. Втім, своя атмосфера є і у зірок – у нашого Сонця, наприклад, вона простягається далеко за межі Сонячної системи.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!