Барбадос, офіційно Республіка Барбадос – острівна держава в Атлантичному океані, що входить до групи Малих Антильських островів. Острів має довжину 34 км і ширину до 23 км. Він розташований приблизно за 170 км на схід від острова Сент-Люсія та островів Сент-Вінсент і Гренадіни і за 400 км на північний схід від Тринідаду і Тобаго.

Столицею і найбільшим містом є Бріджтаун. Населення країни становить 282 000 осіб (за оцінкою 2023 року), переважно африканського походження. Незважаючи на те, що Барбадос класифікується як атлантичний острів, він вважається частиною Карибського басейну і є привабливим туристичним напрямком.

Західне узбережжя Барбадосу.

Велика частина острова оточена кораловими рифами. Західне узбережжя приваблює білими піщаними пляжами, але східні береги здебільшого скелясті і обривисті. Загальна довжина берегової лінії становить 115 кілометрів.

Клімат тут тропічний, пасатний, з дощовим періодом з червня по листопад і сухим періодом з ​​грудня по травень. Острів часто уникає найгірших наслідків тропічних штормів і ураганів у регіоні під час тривалого сезону дощів. Більш східне розташування Барбадосу порівняно з рештою Карибських островів ставить його поза основною зоною частих ураганів.

Цікаві факти про Барбадос

• Країна Барбадос цілком займає однойменний острів. Його площа невелика, всього 431 км², тобто за розміром вся ця держава майже в 2 рази менша за столицю України місто Київ (836 км²).

• На Барбадосі майже немає постійних річок, вони з’являються лише під час дощового сезону. І все через те, що велика частина острова складена з коралового вапняку, пористої породи, крізь яку вода швидко просочується вниз.

• У 2020 році влада Барбадосу почала продавати довгострокові візи для фрілансерів, що працюють віддалено. Таким чином тут спробували хоч якось підтримати свою залежну від туризму економіку, що дуже постраждала через пандемію коронавірусу.

• Як вже було сказано вище, урагани тут трапляються рідше, ніж у більшості інших країн Карибського регіону. В середньому вони зачіпають острів один раз на три роки, а прямий удар потужного тайфуну обрушується на нього, згідно зі статистикою, приблизно раз на 26 років.

• Барбадос має власну армію, якщо її, звичайно, можна так назвати – складається вона приблизно з тисячі осіб. З них близько 600 служать постійно, за контрактом, інші значаться у резерві.

Східне узбережжя Барбадосу.

• Коли у 1983 році США розпочали військове вторгнення до Гренади, держави в Карибському морі, у цій операції взяли участь і барбадоські військові. Метою операції було повалення марксистського уряду Гренади, яку підтримувала Куба.

• Барбадос недарма такий популярний у туристів, погода тут приємна цілий рік. Найбільше тут туристів із США та Канади, оскільки летіти їм сюди недалеко та недорого, а також з Великої Британії.

• Перші люди з’явилися тут приблизно 2400 років тому, прибувши з Південної Америки з території сучасної Венесуели. Всього через Барбадос пройшло три хвилі міграції, коли великі групи людей прямували до Північної Америки з Південної таким кружним шляхом.

• Після відкриття острова іспанцями у XVI столітті місцеве населення було частково винищене, а частково вивезене в якості невільників для роботи на плантаціях Нового Світу. Англійці, які відвідали острів у 1620 році, виявили його зовсім спорожнілим і майже безлюдним.

• Сучасне населення Барбадосу є переважно нащадками африканців, яких сюди завезли англійці. На них тут припадає близько 92% населення.

• Барбадоські війська брали участь як у Першій, так і в Другій світовій війні. В обох випадках воювати вирушив Барбадоський полк, який у ті часи складався з 500 осіб.

• Назва острова походить від слова «барбудос», тобто «бородатий» у перекладі з іспанської мови. Іспанські конкістадори, що відкрили острів, назвали його так через велику кількість на ньому бородатих фікусів, дерев, повітряні коріння яких нагадали їм довгі бороди. Це дерево, до речі, зараз зображене на гербі Барбадосу.

• Тут сильніше, ніж у будь-яких інших колишніх іспанських колоніях, відчувається вплив Великої Британії. Острів довгий час був англійською колонією і навіть офіційною мовою тут є англійська.

Типовий краєвид внутрішньої частини Барбадосу.

• До 2021 року Барбадос входив до складу Співдружності, і офіційно главою Барбадосу був англійський монарх, який де-юре є главою багатьох незалежних держав, крім самої Великої Британії. На той момент це була королева Єлизавета II. Все змінилося 30 листопада 2021 року, коли було проголошено республіку та обрано першого президента.

• Місцеві гроші називаються барбадоськими доларами. Вони жорстко прив’язані до американського долара за курсом 2 до 1, але насправді долари США тут теж приймають до сплати майже скрізь.

• Серед усіх країн світу Барбадос за відсотковим числом освіченого населення займає четверте місце, і ця цифра постійно зростає. Рівень грамотності тут вже впритул наблизився до позначки 100%.

• Життя в туристичних резерваціях та за їх межами тут відрізняється дуже сильно. На вулицях небезпечно, особливо вночі. Усі паркани «прикрашені» колючим дротом і битим склом, а за грати сховано все, аж до кондиціонерів та дверних дзвінків.

• На Барбадосі немає жодного цілодобового магазину. По-справжньому великих гіпермаркетів також немає. Усі місцеві магазини закриваються о 5-6 годині вечора, і в неділю багато з них взагалі не працюють.

• Саме тут природа створила такий фрукт як грейпфрут. Він з’явився сам собою, без допомоги людини, коли сталося випадкове схрещування апельсина і помело.

• За місцевим законом громадянам дозволено вживати алкогольні напої з 18 років (як і в багатьох країнах світу), а в присутності батьків – з 10 років. Дивний закон, насправді.

Місто Бріджтаун – столиця Барбадосу.

• Місцеві жителі називають себе словом «бейджанс», а свій діалект англійської – «бейджан». Він відрізняється від класичної англійської мови помітно, але не критично.

• Столицею Барбадосу є місто Бріджтаун, засноване англійцями у 1628 році. Тут мешкає близько 110 тисяч осіб, тобто приблизно 40% від загального населення країни.

• За останні сторіччя місцева рослинність була знищена на острові практично повсюдно. Замість неї колонізатори всюди облаштували плантації цукрової тростини.

• На Барбадосі немає отруйних змій. Великих хижаків теж немає, хоча місцевим жителям іноді завдають неприємностей мангусти. Цих тварин сюди завезли понад сто років тому для боротьби зі щурами, і з того часу вони надмірно розплодилися.

• Найпопулярнішим тут видом спорту є крикет. А ще місцеві жителі високо цінують доміно, і нерідко можна побачити купи людей, що збираються довкола двох гравців, які змагаються у цій настільній грі. Всі азартно вболівають та дають поради.

• Символом Барбадосу вважається летюча риба. Її тут готують на кожному кутку, і подають зазвичай зі смаженою картоплею. Це найпопулярніша серед місцевих мешканців страва.

Кухня Барбадосу: Cou-cou – страва з кукурудзяного борошна та бамії їстівної. Звичайним доповненням є летюча риба, приготована в смаженому вигляді або на пару.

• Фотографувати місцевих жителів, не спитавши у них попереднього дозволу, не варто. Деякі з них реагують на це досить агресивно.

• Рівень безробіття тут високий. До того ж, барбадосці люблять розслаблений спосіб життя, якому сприяє жаркий клімат. Навіть у розпал робочого дня тут навколо натовпи людей, які роблять все, що завгодно, але тільки не працюють.

• На Барбадосі не виробляють майже нічого, крім ювелірних виробів, рому, одягу та деякої сільськогосподарської продукції. Тому цей острів дуже залежить від торгівлі з іншими країнами, в основному зі США та Китаєм.

• І насамкінець відзначимо, що барбадоський прапор дещо схожий на наш, український. Він теж синьо-жовтий і на ньому навіть зображений тризуб, щоправда, не такий, як на українському гербі, але все ж таки.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!