Skip to content 
Бобри (лат. Castor) – рід водних ссавців з групи немишовидих гризунів (Non-Muroidea) з родини Бобрових (Castoridae). Широко поширені в Північній Америці і Європі. Включає 2 види: бобер європейський або річковий (Castor fiber) і бобер канадський (Castor canadensis).
Це найбільші гризуни північної півкулі. Крім того, вони є другим за величиною видом гризунів у світі після капібари (Hydrochoeris) з Південної Америки. Генетичні дослідження як європейських, так і північноамериканських видів бобрів показують специфічні відмінності між їхніми популяціями та малоймовірне схрещування цих видів.
Канадські бобри (лат. Castor canadensis).
Бобри відомі своєю характерною рисою «перегороджувати» річки. Вони масивні і кремезні, відмінно плавають і пірнають. Колір хутра від темно-каштанового до сіруватого, черевце світліше. Довжина тіла може досягати 1 метра, хвоста – до 30 см. Вага дорослої особини становить від 20 до 35 кг.
Основною умовою проживання бобрів є постійна і досить глибока вода (мінімум 30 см). Бобри – винятково травоїдні тварини, влітку харчуються соковитими трав’янистими рослинами, що зустрічаються у воді або на березі. В їжу використовують понад 300 видів трав’янистих і деревних рослин.
На них полюють через цінне хутро. За даними на 2000 рік, популяція європейського бобра становила від 600 до 650 тисяч особин. А ось канадський бобер оголошений національною твариною Канади і зображений на монеті номіналом 5 центів.
Цікаві факти про бобрів
• Полюванням на бобрів на Русі займалися багато століть. Причому мали на це право далеко не всі мисливці. Людей, які мали дозвіл, називали бобровниками. Поступово бобрів ставало дедалі менше, що призвело до різкого подорожчання їхнього хутра. Судячи з документів XVI століття, вартість шкіри бобра перевищувала соболину.
• У бобра прозорі повіки. Завдяки цьому тварина може плавати під водою із заплющеними очима і чудово орієнтуватися. Що ж, мудро вчинила матінка-природа, адже бобри плавають у брудній воді, де безліч гілок, трісок та інших відходів «будівельного матеріалу». Зір у бобра неважливий, але слух дуже хороший.
• Канадські бобри відрізняються більшою будівельною активністю в порівнянні з європейськими бобрами. Наприклад, гребля, побудована на річці Джефферсон (штат Монтана), досягала у довжину майже 700 метрів і легко витримувала вагу вершника. А наприкінці 2000-х років у парку «Wood Buffalo National Park» було виявлено боброву греблю завдовжки 850 метрів, побудова якої зайняла десятки років.
Боброві греблі, річка Сент-Меріс, Канада.
• У бобрів дуже великі легені і печінка, які забезпечують їм такі запаси повітря і артеріальної крові, що вони можуть перебувати під водою до 15 хвилин, пропливаючи за цей час понад 700 метрів. А взагалі за ніч тварина здатна проплисти до 20 кілометрів.
• Багато хто впевнений, що бобри харчуються рибою. Але це зовсім не відповідає дійсності. Бобри є «вегетаріанцями». Їхній основний раціон складається з кори та пагонів прибережних дерев (верби, осики, тополі). Також вони харчуються травою. За день бобер здатний поглинути їжі, вага якої становить 20% від маси тварини. А сама тварина, як вже було сказано вище, досить велика – до 35 кг.
• На мілководних річках і струмках бобри споруджують греблі, щоб підняти рівень води для захисту своїх хаток. Інакше житло бобра опиниться на суші, і сюди зможуть дістатися хижаки. За добу бобер здатний повалити дерево, діаметр якого становить понад 40 сантиметрів.
• У дикій природі тривалість життя бобра становить від 10 до 20 років. А якщо тварина утримується в неволі, то деякі особини доживають і до 40 років. Втім, короткий термін життя диких бобрів можна пояснити й тим, що значна їх частина гине під час падіння дерев, які самі ж ці бобри і повалили.
• Хвіст бобра виконує функцію керма під час плавання. Але він потрібний не тільки для цього. У ньому зберігаються запаси жиру, які допомагають тварині пережити тривалу зиму, коли бобри стають менш активними. До речі, до початку зими у хвості зосереджується до 50% всього жиру, тоді як улітку – лише близько 15%. Можливо, саме тому багато гурманів вважають хвіст бобра справжнім делікатесом.
• Тим часом, у деяких народів вбивство бобра вважається гріхом. Існує навіть приказка: «Вбити бобра – не бачити добра».
Хатка бобра. Водосховище Інн, Німеччина.
• Що цікаво, у XVIII столітті лікарі Паризького коледжу віднесли цю тварину до розряду риб, а не ссавців. А все через те, що хвіст бобра має лускату поверхню, і за смаком більше нагадує рибу, ніж м’ясо.
• Бобри більш активні вночі. Будівництво гребель вони починають в сутінках і працюють до світанку. Восени, коли ночі стають довшими, робота триває по 10 годин. А взимку бобри рідко залишають житло.
• Канадський бобер водиться не лише у Канаді, але й на Алясці і майже повсюдно у США (крім деяких штатів), а також на півночі Мексики. Крім того, він був завезений до Європи – до Скандинавських країн, звідки потрапив до Фінляндії і до Карелії. А ще цей вид був інтродукований у басейні річки Амур, а також на Сахаліні і на Камчатці.
***На верхньому фото: Бобер європейський або річковий (лат. Castor fiber).
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
-
Бджоли – найцікавіші факти (3 722) -
Цікаві факти про борщ (3 151) -
Чи ховають страуси голову в пісок? (3 121) -
Найцікавіші факти про математику (3 033) -
Найцікавіші факти про колібрі (2 957)
