Цікаві факти про часник
Часник (лат. Allium sativum) – дворічна трав’яниста рослина з сімейства Цибулевих.
Його близькими родичами є цибуля шалот, цибуля-порей та цибуля ріпчаста.
Протягом історії часник використовувався в кулінарних та лікувальних цілях.
Він має сильний різкий аромат і смак, що значно пом’якшується під час варіння. Дихання людей, які їдять часник, отримує характерний запах.
Часникова цибулина, яка зазвичай використовується в кулінарії, складна і розділена на кілька довгастих частин, які називаються зубками або зубчиками.
Зубки використовуються як насіння, а також в їжу (свіжі, смажені або варені) і в лікувальних цілях.
Листя, стрілки (квітконоси) та суцвіття також їстівні і часто використовуються, поки вони ще незрілі та ніжні. Єдиною частиною часнику, яка не вважається їстівною, є шкірка.
Деякі народи сприймають запах часнику гірше, ніж інші. Наприклад, в північноєвропейській кухні дуже економно використовують часник, і його довго готують, щоб зменшити запах.
Цікаві факти про часник
• Як вже було сказано вище, найближчим родичем часнику, з точки зору ботаніки, є звичайна ріпчаста цибуля. Схожість не випадкова, оскільки у обох цих рослин є загальний предок – дикоросла гостролиста цибуля, яка і зараз зустрічається в дикій природі. Але створила часник не природа, а люди – дослідники прийшли до висновку, що його вивели селекціонери далекої давнини десь в Середній Азії близько 4500-5000 років тому.
• У медичних цілях ця рослина застосовується дуже широко, і з давніх часів, в тому числі – в Україні, незважаючи на те, що в нашій державі вона офіційно не відноситься до лікарських. Але про корисні властивості часнику було добре відомо древнім римлянам, стародавнім єгиптянам та іншим цивілізаціям, а в Стародавній Індії його високо цінували завдяки антисептичним властивостям. А пізніше, вже в новітній історії, виявилося, що в часнику міститься натуральний природний антибіотик, який позначається на імунітеті людини найсприятливішим чином.
• Вживати в їжу часник, якщо, звичайно, він вам не протипоказаний – ідея правильна і хороша. Він багатий кальцієм, залізом, селеном, магнієм, а також безліччю інших мінералів та вітамінів. Найбільше його їдять в Азії, точніше – в Південній Кореї та Китаї, де в середньому на одну людину припадає близько десятка зубчиків щодня. У тому чи іншому вигляді часник там присутній в більшості місцевих страв.
• Якби не часник, карта світу могла б бути зараз зовсім іншою. У першій чверті XVIII століття в Європі вирувала страшна епідемія чуми, яка забрала життя значної частини населення. Порятунок було знайдено завдяки часнику – люди виявили, якщо змішати його зі звичайним оцтом, це значно підвищує шанси хворих на виживання. І дійсно, часник відмінно вбиває безліч різноманітних бактерій, небезпечних для людини з ослабленим хворобою імунітетом.
• Найбільше в світі часнику вирощують в Китаї, приблизно 21 200 000 тонн щорічно! Слідом з величезним відривом йде Індія, де його вирощується близько 1 400 000 тонн. Україна в цьому рейтингу посідає восьме місце – близько 188 000 тонн, тобто майже у 113 разів менше, ніж в КНР.
• Число зубчиків в голівці часнику може бути самим різним, від двох до п’ятдесяти. Існують і сорти, в яких головка є цілісною, і поділ на зубчики відсутній зовсім. Втім, у більшості сортів число зубчиків завжди звичне, близько 12-16 штук.
• Їстівні не тільки часникові цибулини, а й інші частини цієї рослини, включаючи листя і суцвіття. Листя за смаком чимось нагадують зелену цибулю, а ось смак суцвіть описати досить складно, вони подекуди використовуються в якості приправи. Хоча в комерційних масштабах часник вирощується саме через їхні цибулини.
• У Стародавньому Єгипті при будівництві пірамід до раціону робітників завжди входив часник, який користувався славою корисної рослини, що допомагає відновлювати сили після важкої фізичної праці. Одного разу його запаси не встигли поповнити вчасно, і обурені таким ставленням робітники підняли повстання.
• У самих різних народів і культур в минулому існували повір’я, що часник здатний відлякувати нечисту силу. Як і у випадку зі сріблом, цей міф походить від його «очищаючої» здатності, добре до того часу відомої.
• Готують часник скрізь по-різному. У деяких провінціях Франції він служить основою для традиційного супу, а в Азії його іноді їдять як солодкість. Це не жарт – вміст цукру в часнику дуже високий, і якщо його піддати довгому квашенню при високій температурі, він набуває солодкого смаку і чорного кольору.
