Дрозди (лат. Turdus) – рід співочих птахів сімейства Дроздових (Turdidae) з таксономічного ряду Горобцеподібних (Passeriformes). Включає 86 існуючих видів та один вимерлий вид.

Представники цього роду – це птахи середнього розміру, здебільшого з темним забарвленням, які є комахоїдними або всеїдними. Вони зустрічаються практично на всіх континентах, крім Антарктиди.

Мешкають дрозди в Європі, Азії, Африці, Австралії та обох Америках. Кілька видів також поширилися на океанські острови, а два види були завезені в Нову Зеландію. На зиму деякі північні види відлітають на південь, збираючись у великі зграї.

Цікаві факти про дроздів

Дрізд співочий (лат. Turdus philomelos).

• Ці птахи є чудовими літунами, але ходити по землі вони не вміють. Точніше, вони не вміють крокувати, натомість пересуваючись короткими, незграбними на вигляд стрибками.

• З усіх видів птахів, поширених на Україні, чорні дрозди є одними з найчисельніших. Хоча, звичайно, їх все одно менше, ніж, наприклад, горобців чи голубів.

• З точки зору зоології дрозди відносяться до горобцеподібних птахів, отже звичайні горобці доводяться їм досить близькими родичами.

• Різні види дроздів можуть вести як осілий, так і перелітний спосіб життя. Ті з них, що мешкають на півночі, в холодному кліматі, на зиму відлітають на південь.

• На відміну від багатьох інших птахів, дрозди зазвичай відкладають яйця не один раз за літо, а двічі. Втім, коли як, оскільки це залежить від кількості доступної їжі та кліматичних умов.

• У деяких видів цих птахів будь-які відмінності у розмірах чи зовнішньому вигляді між самцями та самками відсутні, так що візуально розрізнити їх можна лише за поведінкою. Але не у всіх – чорні дрозди, наприклад, дуже різні. Власне, чорні у них тільки самці, а у самок оперення скоріше коричневе.

• Захищаючись від нападу, дрозди пікірують на противника і обливають його послідом. Для інших птахів це навіть небезпечно, оскільки послід склеює їх оперення та позбавляє здатності до польоту. Але отримати порцію екскрементів з неба можуть і люди, якщо дрозди визнають їх за загрозу.

Дрізд блідий (лат. Turdus pallidus).

• Яйця у дроздів не білого кольору, як у більшості птахів, а блакитного. Орнітологи не знають чому, адже яскравий колір аж ніяк не сприяє маскуванню.

• Вчені встановили, що якихось 200 років тому чорні дрозди трималися подалі від людей, і жили лише у лісах. Але з того часу вони звикли до нас, і почали активно освоювати міські парки та сквери.

• Зафіксовано випадки облаштування дроздами гнізд у досить незвичайних місцях, наприклад, у відрі, що залишилося без нагляду на дачі.

• Горобинові дерева для розмноження відчайдушно потребують дроздів. Насіння горобини, пройшовши через шлунково-кишковий тракт цих птахів, не перетравлюється, зате проростає набагато краще.

• За один раз самка може знести до 7 яєць. За потомством, що вилупилося з яєць, доглядають обоє батьків по черзі. На полювання, до речі, теж літають обоє.

• У неволі ці пташки живуть набагато довше, ніж у дикій природі. При належному догляді вони можуть прожити до 20 років і навіть більше, а на волі їх життєвий термін рідко перевищує 5-7 років.

• Дрозди люблять поїдати різних равликів. Щоб дістатися до них, вони навіть навчилися розбивати їхню шкаралупу об каміння.

• Більшість дроздів – птахи всеїдні. Їх раціон безпосередньо залежить від місця проживання та пори року. До того ж, багато видів цих птахів практично не п’ють воду, тому що всю необхідну вологу вони отримують разом з їжею.

Дрізд золотистий (лат. Turdus chrysolaus).

• Чорні дрозди є одними з основних розповсюджувачів такої рослини, як омела. Вони поїдають їхні ягоди, а потім неперетравлене насіння виходять разом з екскрементами, зазвичай далеко від материнського дерева.

• Дрозди давно виявили, що на свіжозораних полях можна знайти безліч черв’яків та різних комах. Тому навесні на свіжій ріллі часто можна побачити цілі зграї цих птахів.

• Взимку їжі їм недостатньо, тому важливим джерелом харчування для них є ягоди горобини, які іноді залишаються на гілках дерев до весни. А ось перелітні популяції дроздів наприкінці літа посилено від’їдаються, щоб набрати достатньо жирових запасів для довгого польоту на південь.

• Пташенята дроздів добре піддаються прирученню, якщо звикають бачити людину з «раннього дитинства». Такий птах не боїться людей після того, як виросте, і стає зовсім ручним.

• При пересуванні по землі ці птахи тримають хвіст піднятим вгору. Він виступає у ролі балансира, що допомагає їм тримати рівновагу.

***На верхньому фото: Дрізд чорний (лат. Turdus merula).

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!