Гібралтар (англ. Gibraltar) – заморська територія та місто Великої Британії в крайній південній точці Піренейського півострова біля Гібралтарської протоки. Включає Гібралтарську скелю та піщаний перешийок, що з’єднує скелю з Піренейським півостровом. На півночі територія межує з Іспанією, інші частини омиваються Середземним морем і Атлантикою.

Гібралтар історично був дуже важливим стратегічним пунктом, тому завжди був об’єктом нападів і завоювань, а з 1713 року, після Утрехтського договору, перебував під контролем Великої Британії. У 1830 році Гібралтар був офіційно оголошений колонією Великобританії. Займає ключове стратегічне положення над Гібралтарською протокою між Атлантичним океаном і Середземним морем.

Маяк Europa Point на Гібралтарі.

До 2020 року Гібралтар був членом Євросоюзу через членство Великобританії. Британія приєдналася до ЄС разом із Гібралтаром (але без Нормандських островів і острова Мен) у 1973 році. Хоча його метрополія була членом ЄС, на Гібралтар не поширювалася Спільна сільськогосподарська політика ЄС і Шенгенські угоди.

Назва Гібралтару походить від арабської назви Gib el Tariq, що означає «Скеля Тарік», і відноситься до берберського полководця Таріка Ібн-Зіяда, який очолив напад на Іберійський халіфат Омейядів у 711 році.

Статус Гібралтару є предметом суперечки між Великою Британією та Іспанією. Іспанія хоче повернення до одноосібного правління або спільного правління з Великобританією, але більшість гібралтарців виступає проти цього.

Найцікавіші факти про Гібралтар

• Як вже було сказано вище, Гібралтар є заморською територією Великобританії. Це невелика ділянка суші, розташована на півдні Піренейського півострова, що включає Гібралтарську скелю і перешийок, який з’єднує її з півостровом. Загальна площа становить приблизно 6,7 квадратних кілометрів, а мешкають тут близько 34 000 осіб (за даними 2020 року). Щільність населення одна з найвищих у світі – близько 5000 чоловік на квадратний кілометр.

• Іспанія не визнає права Великобританії на цю територію, вважаючи, що Гібралтар був незаконно окупований у XIX столітті. На думку іспанської сторони, лише укріплена частина міста може належати Британії, а ось перешийок був просто захоплений англійцями.

• Злітна смуга місцевого аеропорту перетинає автомобільну трасу, яка веде до Іспанії. Тому під час зльоту або посадки літака трасу перекривають шлагбаумами з двох сторін. Рух на деякий час зупиняється, завдаючи незручностей автомобілістам.

Вид на Гібралтар зі “Скелі”, де показано місто та порт.

• Місцеве населення говорить мовою яніто. Ця мова є своєрідною сумішшю англійської та іспанської мов, при значному впливі італійської, арабської та івриту. При цьому, більшість гібралтарців вільно володіє англійською (яка є офіційною і використовується в урядових установах і школах, тощо) та іспанською мовами.

• Одна з головних визначних пам’яток Гібралтару – лісові макаки (або маготи, бербери). Тут вони зустрічаються у величезних кількостях в дикій природі. Більш того, існує повір’я, що Гібралтар належатиме Великій Британії доти, доки тут збережеться хоч один магот. З 1855 року ці тварини знаходяться під офіційним заступництвом Військово-морського флоту Великобританії. Магот зображений навіть на гібралтарській монеті номіналом 5 пенсів (на іншій стороні зображено королеву Єлизавету II).

• А ось для туристів ці мавпочки становлять певну небезпеку – вони можуть схопити телефон, бінокль або фотоапарат. Найбільш агресивні маготи здатні навіть покусати тих, хто намагається їх схопити чи просто погладити.

• Загальна довжина автомобільних доріг на Гібралтарі становить всього 29 кілометрів. При цьому, на відміну від Великобританії, рух тут є правостороннім. Щоправда, для пересування Гібралтаром можна обійтися і без транспорту, враховуючи скромні розміри цієї території. А ось червоні телефонні будки Гібралтару є точною копією англійських.

Гібралтарська кухня: Japonesa (у перекладі: «японка») – смажені солодкі пончики, наповнені заварним кремом; зазвичай подаються до чаю або як десерт.

• На Гібралтарі немає ні метро, ні трамваїв, ні залізниць. Втім, невелика залізнична вузькоколійка все ж є, але для пасажирів вона закрита і використовується виключно для військових потреб.

• Тут проживають нащадки різних народів, тому і місцева кухня зібрала в собі традиції багатьох країн – Іспанії, Італії, Англії і навіть Індії з Китаєм. Власне сільське господарство на Гібралтарі відсутнє, майже всі продукти доводиться завозити з інших країн.

• Оскільки англійська культура має на Гібралтар величезний вплив, тут дуже популярним видом спорту є футбол. Є навіть своя збірна. Домашні матчі вона проводить на стадіоні «Вікторія», який вміщує лише 5 000 глядачів. Але для крихітного Гібралтару цього цілком достатньо. Також досить популярними видами спорту є регбі і крикет.

***На верхньому фото: Вид на Гібралтар з висоти пташиного польоту.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!