Цікаві факти про гвоздику
Гвоздики (лат. Dianthus) – рід покритонасінних рослин сімейства Гвоздикові (Caryophyllaceae). Вони поширені в основному в Європі та Азії, декілька видів зустрічаються в Північній Африці, а один вид – бореальна гвоздика або північна рожева (Dianthus repens) – у приполярних частинах Північної Америки.
У якості декоративних квітів вирощують переважно різні сорти гвоздики садової (Dianthus caryophyllus).
Існує багато легенд про цю рослину. За однією з них, квітка проросла на тому місці, куди впала одна зі стріл нещасливо закоханої богині Артеміди. Згідно з іншою, гвоздика має ті ж кольори, в які забарвлюється вершина гори Олімп у Греції на сході та заході Сонця.
Гвоздика – найцікавіші факти
• Всі сорти гвоздики офіційно реєструє Королівське товариство садівників, створене у Лондоні ще на початку XIX століття.
• Родова латинська назва гвоздики (Dianthus) походить з грецької мови і означає «квітка Зевса» або «божественна квітка». За легендою, це була улюблена квітка давньогрецьких богів і звідси її назва.
• Один із сортів гвоздики змінює колір протягом дня. Ранок він зустрічає білим, потім рожевіє, а надвечір стає темно-рожевим. Вивели його штучно на початку XX століття. Цей сорт отримав назву «Лютер Бербанк», на честь американського ботаніка і садівника Лютера Бербанка (Luther Burbank), який його і створив.
• Гвоздика була символом Жовтневої революції 1917 року, а потім і перемоги у Великій Вітчизняній війні (1941-45). Також вона була символом революції у Франції. А червона гвоздика була символом державного перевороту у Лісабоні (Португалія) в квітні 1974 року (Революція гвоздик).
• За різними даними, у світі існує від 300 до 350 видів гвоздик, але найбагатше квіти цього роду представлені в Середземноморському регіоні.
• У Оксфордському університеті (Велика Британія) студенти традиційно приносять гвоздики на всі іспити (екзамени): білі – на перший іспит, рожеві – на проміжні іспити, червоні – на останній іспит.
• Мусульмани вірять, що в раю будуть рости 4 основні квітки: троянда, гіацинт, тюльпан та гвоздика.
• До українського лексикону слово «гвоздика» прийшло з польської мови (goździk, gwoździk), де воно є калькою (або перекладом) з кількох діалектів німецької мови (näglein, negelkîn, nelke – «гвоздика»). Німецькі торговці дали квітці таку назву за схожість її аромату із запахом прянощі «гвоздика» – зовсім іншої рослини.
• На думку деяких вчених, аромат гвоздики у якійсь мірі стимулює позитивні емоції.
• У XIX столітті в Парижі квіткарка впустила гвоздику в діжку з розведеним зеленим барвником, і пелюстки квітки стали зеленими. Завдяки цьому відкриттю Париж незабаром заполонили гвоздики найнеймовірніших відтінків, які стали вкрай популярними.
• У Бельгії гвоздика раніше вважалася квіткою для простого люду, тоді як у сусідній Франції використовувати її дозволялося лише дворянам.
• Перед зустріччю з китайським імператором, його підданим доводилося розжовувати квітки гвоздики, щоби з їхніх ротів йшов приємний аромат.
• Гвоздика вважається підходящою квіткою для подарунка не тільки жінкам, а й чоловікам.
• У флорографії – мові квітів, чорні гвоздики символізують прощання, ненависть або смерть. Мова квітів може бути реалізована шляхом створення композицій з живих рослин – вінків, букетів тощо.
• Іспанські дівчата передавали таємні послання своїм коханим, приколюючи до сукні гвоздики різних відтінків.
• Німецький поет, драматург і прозаїк Йоганн Вольфганг фон Гете (Johann Wolfgang von Goethe) був упевнений, що гвоздика є уособленням дружби та стійкості.
• Християнський переказ свідчить, що перша на Землі гвоздика розпустилася на момент народження Ісуса Христа.
***На верхньому фото: Гвоздика альпійська (Dianthus alpinus). Виведено багато сортів та гібридів, що культивуються як декоративні.
