Цікаві факти про хокей на траві
Хокей на траві – командний вид спорту, гра з м’ячем. У ньому грають дві команди по 11 гравців (10 польових і воротар). Гра триває 2 тайми по 35 хвилин. В гру можна грати на натуральному, штучному або синтетичному покритті, а також на майданчиках з твердим покриттям.
Гравці зазвичай використовують ключки з дерева, вуглецевого волокна, скловолокна або комбінації вуглецевого волокна та скловолокна. Довжина хокейної ключки залежить від індивідуального зросту гравця, у вищих гравців зазвичай довші ключки.
Хокей на траві є олімпійським видом спорту з 1908 року (з перервами в 1912 і 1924 роках), популярним серед чоловіків, жінок і дітей у багатьох країнах. Перший чемпіонат світу відбувся у 1971 році. У 1980-х роках домінуючими країнами в цьому виді спорту були Пакистан та Індія, але пізніше вони поступилися місцем Австралії, Німеччині, Нідерландам, Новій Зеландії та Іспанії, які зараз є світовими лідерами.
Хокей на траві – найцікавіші факти
• В нашій країні хокей на траві набагато менш популярний, ніж, наприклад, хокей із м’ячем або з шайбою. Між тим, ця гра відома ще з далекої давнини, а в даний час в Міжнародну федерацію хокею входять більше 130-ти країн з усіх континентів нашої планети. Ну, крім, Антарктиди, зрозуміло.
• Ігри з ключками і м’ячем були популярні у самих різних народів, досить сказати, що на одній з єгипетських пірамід, яка знаходиться в містечку Бені Хасан, було виявлено зображення двох гравців, які вели боротьбу за м’яч за допомогою ключок. Подібні ігри були відомі також у древніх японців і індіанців. А саме слово «хокей» в перекладі з давньофранцузької мови означає «пастуший посох з гачком». Можливо, що саме пастухи і почали першими ганяти м’яч своїми посохами.
• Як вид спорту хокей на траві сформувався у Великій Британії в середині XIX століття, перші правила гри були опубліковані у 1852 році. Хокей на траві швидко завоював популярність по всій країні, а першим клубом, що почав «культивувати» цей вид спорту, став «Блекхіт» з Лондона. В кінці XIX століття хокейні команди були утворені в двох конкуруючих університетах Англії – Кембриджі та Оксфорді, які почали проводити між собою регулярні матчі.
• Поступово хокей на траві почав розвиватися і в інших країнах світу, а перша міжнародна зустріч була проведена у 1895 році, коли зустрілися команди Уельсу та Ірландії. Поширювали гру по планеті, в першу чергу, військовослужбовці британської армії, які служили в колоніях цієї імперії. З 1908 року хокей на траві став олімпійським видом спорту, з 1980 року в боротьбу за нагороди Олімпіад включилися і жінки. Найтитулованішою збірною на даний момент є Індія.
• У складі кожної команди на поле виходять 11 гравців, включаючи воротаря. Матч складається з двох таймів по 35 хвилин. А Європейська хокейна ліга проводить матчі в іншому форматі – 4 тайми по 15 хвилин. Грають в хокей на траві на полі розміром 80 – 90 метрів у довжину і 50 – 55 метрів завширшки. Польовим гравцям заборонено чіпати м’яч не тільки руками але і ногами, це дозволяється тільки воротарям.
• Спортсмени грають м’ячем, діаметр якого не повинен перевищувати 7,4 сантиметра, а його маса має бути в межах 156 – 163 грамів. Виготовляють м’яч з повсті і пробки і фарбують в білий колір. Ключки виготовляють з самих різних матеріалів, але їх вага має обмеження – не більше 737 грамів.
• М’яч в цьому виді спорту летить з набагато меншою швидкістю, ніж шайба на льоду. Проте, гравці повинні використовувати захисне спорядження – рукавички, щитки на гомілки, спеціальне взуття. А захист воротарів виглядає ще більш переконливо.
• На території нашої країни хокей на траві приживався дуже довго, хоча відомий він був ще на початку XX століття. А у Радянському Союзі в довоєнний час іноді проводилися товариські зустрічі, але регулярних змагань не було. Тільки в 1970 році організували перший чемпіонат СРСР, переможцями якого стали хокеїсти клубу «Волга» з Ульяновська. У 1980 році чоловіча та жіноча збірні СРСР завоювали бронзові нагороди на Олімпійських іграх у Москві.
• Хокеєм на траві захоплювалися багато відомих особистостей, які прославилися не тільки в спорті. Наприклад, британський принц Ендрю в юності виступав за команду «Gordonstoun School», а легенда світового кінематографа Чарлі Чаплін входив до складу «Khanos’ Company Hockey Team». Індійський хокеїст Діан Чанд тричі був олімпійським чемпіоном, а потім став письменником, одна з його книг присвячена улюбленій грі і носить назву «Гол».
• У хокея на траві є і «молодший брат» – гра, яка називається «індорхокей». З’явилася вона в Німеччині в другій половині минулого століття. Матчі проходять не на відкритих полях, а в приміщеннях. Майданчик в два рази менше, а гравців у кожній команді 6, а не 11. Гра триває 2 тайми по 20 хвилин. З’явився індорхокей не від «хорошого життя». Європейський клімат не давав можливості повноцінно тренуватися і грати в хокей на траві цілий рік, тому довелося йти під дах.
**На верхньому фото: Хокей на траві. Олімпійські ігри 2008 року, матч між жіночими збірними Великої Британії та Аргентини.
