Лисиця – загальна розмовна назва хижих ссавців з різних родів сімейства Псових (Canidae), поширених на всіх континентах, крім Антарктиди. Тільки дванадцять видів належать до монофілетичної групи «справжніх лисиць» (лат. Vulpes).

Це тарини середнього розміру, які мають покрите густим хутром тіло та характерний товстий хвіст. Найпоширенішим видом є руда (або звичайна) лисиця, яка має понад 50 визнаних підвидів.

Глобальна поширеність лисиць, а також їх репутація хитрих і спритних тварин сприяють їх помітному значенню в культурі та фольклорі багатьох народів у всьому світі. Практично в кожній країні нашої планети існує хоча б одна казка або легенда, в якій головною дійовою особою виступає лисиця. В казках слов’янських народів лисиця має прізвисько лисичка-сестричка.

Найцікавіші факти про лисиць

Корсак або степова лисиця (Vulpes corsac). В Україні зустрічається у східних областях. З 2009 року корсака внесено до “Червоної книги України”.

• Від лисиць неприємно пахне пліснявою. Цей запах походить від залози, розташованої біля основи хвоста тварини. Ось чому лисиці погано підходять для утримання в квартирах.

• У лисиць, як і у кішок, вертикальні зіниці, завдяки чому вони добре бачать у темряві.

• Лисиці можуть чути переміщення миші під шаром снігу товщиною в 1 метр.

• Як і кішки, лисиці зазвичай активні вночі. Вони добре бачать у темряві, а тому їм легше полювати після заходу сонця. Крім того, як і у кішок, у лисиць втягуються пазурі. Це єдиний представник сімейства Псових, який має таку особливість.

• У лисиць вуса є не лише на голові. Довге чутливе волосся також розташоване на ногах, завдяки чому тварині легше пересуватися в темряві.

• Пристосовуваність лисиць дозволяє їм виживати в будь-якому середовищі. Дані про рудих лисиць (лат. Vulpes vulpes) свідчать, що вони не перебувають під загрозою зникнення. Розкопки показують, що ці тварини з’явилися близько 2-х мільйонів років тому.

• Лисиці можуть досягати швидкості до 72 кілометрів на годину, завдяки чому вони вважаються одними з найшвидших тварин у світі.

• У дикій природі термін життя лисиці становить близько 6 – 8 років, а у неволі вони можуть дожити і до 25 років.

• Серед усіх представників дикої фауни саме лисиці найчастіше переносять сказ.

Полярна лисиця або песець (Vulpes lagopus).

• Лисиці – це всеїдні тварини. Харчуються вони переважно пташиними яйцями, дрібними гризунами та ящірками, рідше ласують зайцями, а іноді їм доводиться обходитися тільки комахами та плодами рослин. Нерідко в пошуках їжі лисиці навідуються до людських господарств, де вони можуть вбити кролика або свійську птицю. Їжу лисиці не пережовують, вони розривають її на маленькі шматочки і ковтають цілком.

• Найважча руда лисиця важила понад 17 кілограмів (38,1 фунтів), а її довжина становила близько 1,4 метра.

• Лисиці дуже «говіркі». Вони можуть видавати до 40 різних звуків. Щоб спілкуватися між собою, ці тварини використовують мову тіла. За допомогою дуже рухливих вух і хвоста лисиці можуть сигналізувати про домінування, підпорядкування або флірт.

• Деякі види лисиць відрізняються здатністю легко підніматися на дерева, а також перелазити через високі паркани.

• У лисиць дуже хороший слух. З його допомогою вони легко знаходять свою здобич. Вважається, що ці тварини здатні почути цокання годинника на відстані до 40 метрів.

• Лисиці дуже грайливі. Вони нерідко крадуть м’ячі для гольфу із задніх дворів людських жител.

Мініатюрна лисися фенек (Vulpes zerda).

• У лисиць фенеків (лат. Vulpes zerda) величезні вуха. Завдяки їм вони можуть почути здобич, що переміщується під землею. Крім того, вуха фенеків беруть участь у теплообміні, і допомагають позбавлятися зайвого тепла. Фенеки мешкають у Північній Африці. Вони ведуть нічний спосіб життя, але при цьому звичні до гарячого та посушливого клімату. У фенеків лапки покриті хутром. Це дуже зручно, тому що цим тваринам доводиться ходити гарячим піском.

• Більшість лисиць більшу частину року живуть поодинці просто неба. Навіть у холодні морозні зими вони закутуються лише пухнастим хвостом. Вони користуються норами тільки в період вирощування дитинчат, іноді риють їх самостійно, а іноді знаходять чужі або облагороджують притулок в дуплах дерев, що впали, в ущелинах скель та печерах.

• Біжить лисиця прямою лінією, залишаючи за собою чіткий ланцюжок слідів. Налякана тварина може бігти дуже швидко, галопом або майже розпластується над землею, далеко витягнувши хвіст.

• Лисиці розмножуються щорічно. Навесні вони знаходять собі пару. У пошуках партнера лисиці голосно кричать. Бувають роки, коли до 60% самиць лишаються без потомства.

• Вагітність лисиці триває 50 – 58 днів. У посліді народжується до 10 дитинчат, кожен із них важить 50 – 100 грамів. Лисенята народжуються на світ сліпими і глухими. Малюки відкривають очі через 2 тижні, а в місячному віці починають ненадовго виходити з нори. Остаточно вони залишають батьків у віці шести-семи місяців.

• Про потомство дбають обоє батьків, самець доглядає вагітну самицю, допомагає їй влаштовувати лігво, а після народження лисенят приносить сімейству їжу. Якщо самка вмирає, самець більше не шукає собі пару, доживаючи решту життя в холостяках. Але якщо вмирає самець, то самка наступного року знаходить собі іншого кавалера.

Отоцион або вухата лисиця (Otocyon megalotis).

• Під час полювання лисиці орієнтуються на магнітне поле Землі. З його допомогою вони визначають напрям і відстань до здобичі, що знаходиться під снігом чи землею.

• Лисиці дуже люблять ласувати яйцями птахів, вони чекають поки ті відійдуть від гнізда, непомітно підкрадаються, крадуть потомство, що не вилупилося, і відносять у безпечне місце у пащі. Але буває, що «трофей» не поміщається в роті, тоді лисиця штовхає його носом до найближчого дерева або каменю, розбиває і тут же їсть.

• Лисиці дуже обережні, якщо починається погоня, тварина заплутує свої сліди і всіляко намагається обдурити переслідувача. Один із улюблених її трюків – зайти у воду або застрибнути на височину, а потім повернутися власним слідом. Лисиці відрізняються дивовижною здатністю переховуватися і збивати зі сліду погоню.

• Щоб позбутися бліх, лисиця вириває у себе густий шматок хутра і, тримаючи його в зубах, заходить у воду. Налякані комахи перестрибують на сухий «острівець», який лисиця залишає у воді, коли виходить на сушу.

• На Мадагаскарі, у Новій Гвінеї, в Австралії та у Південно-Східній Азії можна зустріти летючих лисиць (інша назва – крилани; лат. Pteropus), які не мають нічого спільного зі справжніми лисицями. Так називається один із видів кажанів. Він вважається найбільшим з усіх існуючих у світі. Довжина звірка може становити до 40 сантиметрів.

Сріблясто-чорна лисиця (Vulpes fulva).

• Полярна лисиця (лат. Vulpes lagopus) здатна витримувати температуру до -70 градусів за Цельсієм. Крім того, на зиму вона обзаводиться білою шерстю, щоб зливатися зі снігом. Інша назва полярної (або арктичної) лисиці – песець.

• Лисиці досить легко адаптуються до змін навколишнього середовища, які вносить людина. Не дивно, що вони часто селяться неподалік населених пунктів. До того ж, вони нерідко руйнують людські господарства.

• Крім людини у лисиці є й інші вороги: вовки, великі орли, росомахи, але найпідступнішим є рись. Вона не просто їсть лисиць, а може вбити весь виводок або дорослу лисицю просто так.

• Деякі види лисиць людині вдалося приручити. Найчастіше в якості домашніх тварин заводять фенека (лат. Vulpes zerda) – найменшого представника сімейства Псових, або сріблясто-чорну лисицю (чорнобурку; лат. Vulpes fulva), яка є підвидом лисиці рудої.

***На верхньому фото: Лисиця руда або звичайна (лат. Vulpes vulpes). В Україні зустрічається по всій території.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!