Найцікавіші факти про Монголію
Монголія (монгол. Монгол Улс; до 1992 року – Монгольська Народна Республіка) – держава в Східній Азії (у Центральній Азії за міжнародним визначенням ЮНЕСКО). Більшість жителів – монголи, 30% з них – традиційні кочові скотарі. Основною релігією є тибетський буддизм, але й досі сповідується стародавній шаманський тенгризм.
Площа Монголії становить 1 559 411 км², з яких 1 552 706 км² припадає на сушу та 6 705 км² на воду. Населення країни становить 3,2 мільйона осіб (за даними 2020 року). Столиця – місто Улан-Батор.
Територія сучасної Монголії з XIII століття була центром величезної Монгольської імперії, але згодом була завойована Китаєм і отримала незалежність лише у 1921 році в результаті Монгольської народної революції, здійсненої за сприяння Радянської росії.
Основу економіки Монголії складає сільське господарство – переважно тваринництво. Розводять овець, кіз, велику рогату худобу і яків, коней, верблюдів, оленів, свиней, птицю і диких тварин з цінним хутром. Розвивається також сільське господарство, вирощують зернові, бобові, картоплю, фрукти і овочі.
Країна багата корисними копалинами – вугіллям, ураном, золотом, сріблом, міддю, молібденом, залізною рудою, дорогоцінним камінням тощо. Промисловість представлена підприємствами харчової промисловості, переробки продуктів тваринництва, обробки шкіри, пошиття одягу. Є чавуноливарний і сталеплавильний комплекс.
Цікаві факти про Монголію
• Монголія є однією із найбільших країн без виходу до світового океану, поступаючись лише Казахстану. До речі, Монголія межує лише з двома державами: росією на півночі та Китаєм на півдні.
• На території країни дослідники виявили фрагменти давніх тварин, у тому числі динозаврів. І зараз одна з розваг для гостей Монголії – це спробувати знайти давні скам’янілості, і багатьом це вдається. Такі розкопки проводяться переважно в пустелі Гобі, але знахідки заборонено вивозити з країни.
• Крім динозаврів, на території Монголії були виявлені скам’янілості стародавнього кролика віком близько 55 мільйонів років.
• Монголія має невеликі збройні сили загальною чисельністю близько 9700 осіб, включаючи сухопутні війська та повітряні сили. Незважаючи на невелику чисельність, монгольська армія має в своєму розпорядженні велику кількість озброєння: 420 танків, 1100 артилерійських гармат і гаубиць, близько 640 бойових броньованих машин, 130 реактивних систем залпового вогню, 450 зенітно-артилерійських і зенітно-ракетних комплексів (переважно мобільних), 6 винищувачів, 3 військово-транспортні літаки та 24 бойових вертольотів.
• До речі, відомий радянський кінорежисер українського походження Леонід Гайдай (автор таких популярних кінокомедій, як «Кавказька полонянка», «Операція И», «Діамантова рука») був призваний в армію у 1942 році і спочатку служив на території Монголії, де об’їжджав коней для фронту.
• Особливе, трепетне ставлення монголів до коней відбивається і в унікальних комплексах, що вони створюють. Наприклад, в країні існує кладовище коней із величезними пам’ятниками. Незвичайне видовище серед безкрайнього степу приваблює туристів, а для монголів це особливе місце. Будь-який монгол може дозволити собі поховати голову свого коня на цьому знаменитому цвинтарі, але пам’ятники ставлять лише винятковим тваринам, які чимось прославилися.
• На території найпівнічнішого аймака Хувсгел (аймак – найбільша адміністративно-територіальна одиниця Монголії) 19 грудня 2001 року було зареєстровано найбільший атмосферний тиск біля земної поверхні, приведений до рівня моря (1085,6 гПа).
• Абеткою монгольської мови, що застосовується громадянами країни, є кирилиця. А ось у китайській провінції Внутрішня Монголія зараз використовується традиційне старомонгольське письмо, де літери пишуться згори донизу.
• Щільність населення в цій азійській країні найнижча в світі (2,07 особи на кв. км; останнє місце): ви можете проїхати сотні кілометрів і не зустріти жодної душі.
• У Монголії, крім Улан-Батора, всього два більш-менш великих міста – Дархан (156 тисяч жителів) і Ерденет (близько 100 тисяч), а майже 45% населення країни живе у столиці. 30% вважають себе кочівниками і не прив’язані до певного місця проживання, решта – це мешканці невеликих міст та сіл.
• Що цікаво, у лютому 2003 року Монголія, яка не має виходу до жодного моря, зареєструвала свій судновий регістр The Mongolia Ship Registry Pte Ltd.
• До речі, країна навіть має свій військово-морський флот. Цікаво, що флот складається лише з одного буксира, який приписаний до порту, що розташований на найглибшому (і другому за розмірами) в державі озері Хубсугул. Відзначимо, що в Монголії прісноводне озеро Хубсугул називають «Синьою перлиною». Ця водойма, з площею поверхні 2760 км², належить до одного із сімнадцяти найдавніших озер, вік яких перевищує 2 000 000 років.
• Якщо в переважній більшості країн світу популярними видами спорту є футбол, баскетбол і хокей, то Монголія стоїть окремо: у цій країні найбільш популярним спортом є сумо та кінні види спорту.
• Спортсмени з цієї країни часто виграють чемпіонати з сумо, сумоїсти Монголії вважаються одними із найсильніших на планеті, а з кінця XX століття монголи взагалі безроздільно панують у цьому виді спорту. Крім того, монголи добре показують себе в одиночних видах спорту, наприклад – у боксі, дзюдо, вільній боротьбі, а також в кульовій стрільбі.
• Дуже холодна зима та дуже спекотне літо – це одна з особливостей Монголії, яка дивує гостей цієї країни. Найнижчі та найвищі температури зазвичай реєструють у районі пустелі Гобі з її різнокольоровими пісками. А в столиці температура нижче 40 градусів взимку та вище 40 градусів влітку вважається звичайним явищем.
• Серед всіх столиць світу Улан-Батор займає 1-е місце за такими показниками, як найнижча середньорічна температура і найхолодніші зими, обганяючи навіть Астану і Гельсінкі, а ось «найгарячішим» містом він не став – його випереджають столиці деяких африканських країн.
• Місто Улан-Батор займає всього 0,3% території країни, хоча у ньому проживає майже 50% населення всієї Монголії – приблизно 1,5 мільйона осіб з 3,2 мільйона.
• Найвищою державною нагородою Монголії є орден Сухе-Батора. Його було засновано у травні 1941 року на честь керівника монгольського визвольного руху і Народної революції 1921 року Дамдіни Сухе-Батора, як аналог радянського ордена Леніна. Орденом Сухе-Батора нагороджуються ті громадяни Монголії, які за визначні подвиги були удостоєні високого звання «Герой Монгольської Народної Республіки». Цікаво те, що цим орденом нагороджено багато радянських керівників і партійних діячів, військових і навіть танковий полк.
• У давнину монголи не їли рибу, оскільки водні істоти вважалися священними. Традиції їсти рибу немає в Монголії і зараз, хоча в озерах країни її виловлюють достатньо. У міських ресторанах та кафе рибу тримають спеціально для туристів, і часто – місяцями, тож замовити її може бути просто небезпечно для здоров’я.
• А ось вегетаріанське меню в цій країні є великою рідкістю, і багато монголів вважають цей вид харчування чимось схожим на психічне захворювання.
• За всю історію людства Монгольська імперія була найбільшою державою, яка включала найбільшу суміжну територію, не розділену водами світового океану.
• Найголовнішою рукотворною пам’яткою Монголії є 40-метрова (без урахування 10-метрового постамента) статуя Чингісхана, відкрита у 2008 році в місцевості Цонжін-Болдог поблизу Улан-Батора. Це найбільший пам’ятник вершникові у світі. Нагорі (в голові коня) є оглядовий майданчик, а всередині двоповерхового постамента знаходяться музей, картинна галерея, ресторани тощо.
• Місцевість Цонжін-Болдог, про яку говорилося вище, іноді називають могилою Чингісхана, але це не так. Місце його поховання нікому не відоме. За легендою, всі, хто приймав участь у похованні Чингісхана, були вбиті або наклали на себе руки, щоб таємниця назавжди залишалася таємницею.
• Відомий вислів «У Монголії доріг немає, а є лише напрямки» – абсолютна правда. Асфальтованих шосе дуже мало, менше 5 тисяч кілометрів. І це незважаючи на великі розміри країни: протяжність з півночі на південь становить 1270 км, а зі сходу на захід майже вдвічі більше – 2415 км. Всі інші «напрямки» – це грунтові дороги (близько 45 тисяч км), а також великі та маленькі стапові стежки. За допомогою кочівників постійно з’являються нові дороги і розібратися в них без допомоги місцевих жителів дуже важко.
• До речі, загальна довжина залізничних колій у Монголії, за даними 2014 року, становила всього 1 815 кілометрів. Залізнична мережа країни складається з трьох окремих одна від одної ліній. Для порівняння, в Україні, яка приблизно у 2,5 рази менша за Монголію, залізниць майже в 11 разів більше – близько 19,8 тисяч кілометрів.
Коментування закрито.