Найцікавіші факти про Монголію

Монголія на мапі

Монголія (монгол. Монгол Улс; до 1992 року – Монгольська Народна Республіка) – держава в Східній Азії (у Центральній Азії за міжнародним визначенням ЮНЕСКО). Більшість жителів – монголи, 30% з них – традиційні кочові скотарі. Основною релігією є тибетський буддизм, але й досі сповідується стародавній шаманський тенгризм.

Площа Монголії становить 1 559 411 км², з яких 1 552 706 км² припадає на сушу та 6 705 км² на воду. Населення країни становить 3,2 мільйона осіб (за даними 2020 року). Столиця – місто Улан-Батор.

Пустеля Гобі
Піщана дюна біля Баяндсага, пустеля Гобі.

Територія сучасної Монголії з XIII століття була центром величезної Монгольської імперії, але згодом була завойована Китаєм і отримала незалежність лише у 1921 році в результаті Монгольської народної революції, здійсненої за сприяння Радянської росії.

Основу економіки Монголії складає сільське господарство – переважно тваринництво. Розводять овець, кіз, велику рогату худобу і яків, коней, верблюдів, оленів, свиней, птицю і диких тварин з цінним хутром. Розвивається також сільське господарство, вирощують зернові, бобові, картоплю, фрукти і овочі.

Країна багата корисними копалинами – вугіллям, ураном, золотом, сріблом, міддю, молібденом, залізною рудою, дорогоцінним камінням тощо. Промисловість представлена ​​підприємствами харчової промисловості, переробки продуктів тваринництва, обробки шкіри, пошиття одягу. Є чавуноливарний і сталеплавильний комплекс.

Цікаві факти про Монголію

Монголія є однією із найбільших країн без виходу до світового океану, поступаючись лише Казахстану. До речі, Монголія межує лише з двома державами: росією на півночі та Китаєм на півдні.



На території країни дослідники виявили фрагменти давніх тварин, у тому числі динозаврів. І зараз одна з розваг для гостей Монголії – це спробувати знайти давні скам’янілості, і багатьом це вдається. Такі розкопки проводяться переважно в пустелі Гобі, але знахідки заборонено вивозити з країни.

Крім динозаврів, на території Монголії були виявлені скам’янілості стародавнього кролика віком близько 55 мільйонів років.

Юртовий табір біля Чарчорина
Юртовий табір біля Чарчорина в Монголії.

Монголія має невеликі збройні сили загальною чисельністю близько 9700 осіб, включаючи сухопутні війська та повітряні сили. Незважаючи на невелику чисельність, монгольська армія має в своєму розпорядженні велику кількість озброєння: 420 танків, 1100 артилерійських гармат і гаубиць, близько 640 бойових броньованих машин, 130 реактивних систем залпового вогню, 450 зенітно-артилерійських і зенітно-ракетних комплексів (переважно мобільних), 6 винищувачів, 3 військово-транспортні літаки та 24 бойових вертольотів.

До речі, відомий радянський кінорежисер українського походження Леонід Гайдай (автор таких популярних кінокомедій, як «Кавказька полонянка», «Операція И», «Діамантова рука») був призваний в армію у 1942 році і спочатку служив на території Монголії, де об’їжджав коней для фронту.

Особливе, трепетне ставлення монголів до коней відбивається і в унікальних комплексах, що вони створюють. Наприклад, в країні існує кладовище коней із величезними пам’ятниками. Незвичайне видовище серед безкрайнього степу приваблює туристів, а для монголів це особливе місце. Будь-який монгол може дозволити собі поховати голову свого коня на цьому знаменитому цвинтарі, але пам’ятники ставлять лише винятковим тваринам, які чимось прославилися.

Монголи у традиційному вбранні
Монголи у традиційному вбранні.

На території найпівнічнішого аймака Хувсгел (аймак – найбільша адміністративно-територіальна одиниця Монголії) 19 грудня 2001 року було зареєстровано найбільший атмосферний тиск біля земної поверхні, приведений до рівня моря (1085,6 гПа).

Абеткою монгольської мови, що застосовується громадянами країни, є кирилиця. А ось у китайській провінції Внутрішня Монголія зараз використовується традиційне старомонгольське письмо, де літери пишуться згори донизу.

Щільність населення в цій азійській країні найнижча в світі (2,07 особи на кв. км; останнє місце): ви можете проїхати сотні кілометрів і не зустріти жодної душі.

У Монголії, крім Улан-Батора, всього два більш-менш великих міста – Дархан (156 тисяч жителів) і Ерденет (близько 100 тисяч), а майже 45% населення країни живе у столиці. 30% вважають себе кочівниками і не прив’язані до певного місця проживання, решта – це мешканці невеликих міст та сіл.

Що цікаво, у лютому 2003 року Монголія, яка не має виходу до жодного моря, зареєструвала свій судновий регістр The Mongolia Ship Registry Pte Ltd.

Місто Улан-Батор - столиця Монголії
Місто Улан-Батор – столиця Монголії.

До речі, країна навіть має свій військово-морський флот. Цікаво, що флот складається лише з одного буксира, який приписаний до порту, що розташований на найглибшому (і другому за розмірами) в державі озері Хубсугул. Відзначимо, що в Монголії прісноводне озеро Хубсугул називають «Синьою перлиною». Ця водойма, з площею поверхні 2760 км², належить до одного із сімнадцяти найдавніших озер, вік яких перевищує 2 000 000 років.

Якщо в переважній більшості країн світу популярними видами спорту є футбол, баскетбол і хокей, то Монголія стоїть окремо: у цій країні найбільш популярним спортом є сумо та кінні види спорту.

Спортсмени з цієї країни часто виграють чемпіонати з сумо, сумоїсти Монголії вважаються одними із найсильніших на планеті, а з кінця XX століття монголи взагалі безроздільно панують у цьому виді спорту. Крім того, монголи добре показують себе в одиночних видах спорту, наприклад – у боксі, дзюдо, вільній боротьбі, а також в кульовій стрільбі.



Дуже холодна зима та дуже спекотне літо – це одна з особливостей Монголії, яка дивує гостей цієї країни. Найнижчі та найвищі температури зазвичай реєструють у районі пустелі Гобі з її різнокольоровими пісками. А в столиці температура нижче 40 градусів взимку та вище 40 градусів влітку вважається звичайним явищем.

Серед всіх столиць світу Улан-Батор займає 1-е місце за такими показниками, як найнижча середньорічна температура і найхолодніші зими, обганяючи навіть Астану і Гельсінкі, а ось «найгарячішим» містом він не став – його випереджають столиці деяких африканських країн.

Кухня Монголії: Цуйван
Кухня Монголії: Цуйван – популярна місцева страва з локшини з м’ясом (яловичина або баранина) та овочами (морква, цибуля тощо).

Місто Улан-Батор займає всього 0,3% території країни, хоча у ньому проживає майже 50% населення всієї Монголії – приблизно 1,5 мільйона осіб з 3,2 мільйона.

Найвищою державною нагородою Монголії є орден Сухе-Батора. Його було засновано у травні 1941 року на честь керівника монгольського визвольного руху і Народної революції 1921 року Дамдіни Сухе-Батора, як аналог радянського ордена Леніна. Орденом Сухе-Батора нагороджуються ті громадяни Монголії, які за визначні подвиги були удостоєні високого звання «Герой Монгольської Народної Республіки». Цікаво те, що цим орденом нагороджено багато радянських керівників і партійних діячів, військових і навіть танковий полк.

У давнину монголи не їли рибу, оскільки водні істоти вважалися священними. Традиції їсти рибу немає в Монголії і зараз, хоча в озерах країни її виловлюють достатньо. У міських ресторанах та кафе рибу тримають спеціально для туристів, і часто – місяцями, тож замовити її може бути просто небезпечно для здоров’я.

А ось вегетаріанське меню в цій країні є великою рідкістю, і багато монголів вважають цей вид харчування чимось схожим на психічне захворювання.

За всю історію людства Монгольська імперія була найбільшою державою, яка включала найбільшу суміжну територію, не розділену водами світового океану.

Меморіал Чингісхана
Меморіал Чингісхана, Цонжін-Болдог, Монголія.

Найголовнішою рукотворною пам’яткою Монголії є 40-метрова (без урахування 10-метрового постамента) статуя Чингісхана, відкрита у 2008 році в місцевості Цонжін-Болдог поблизу Улан-Батора. Це найбільший пам’ятник вершникові у світі. Нагорі (в голові коня) є оглядовий майданчик, а всередині двоповерхового постамента знаходяться музей, картинна галерея, ресторани тощо.

Місцевість Цонжін-Болдог, про яку говорилося вище, іноді називають могилою Чингісхана, але це не так. Місце його поховання нікому не відоме. За легендою, всі, хто приймав участь у похованні Чингісхана, були вбиті або наклали на себе руки, щоб таємниця назавжди залишалася таємницею.

Відомий вислів «У Монголії доріг немає, а є лише напрямки» – абсолютна правда. Асфальтованих шосе дуже мало, менше 5 тисяч кілометрів. І це незважаючи на великі розміри країни: протяжність з півночі на південь становить 1270 км, а зі сходу на захід майже вдвічі більше – 2415 км. Всі інші «напрямки» – це грунтові дороги (близько 45 тисяч км), а також великі та маленькі стапові стежки. За допомогою кочівників постійно з’являються нові дороги і розібратися в них без допомоги місцевих жителів дуже важко.

До речі, загальна довжина залізничних колій у Монголії, за даними 2014 року, становила всього 1 815 кілометрів. Залізнична мережа країни складається з трьох окремих одна від одної ліній. Для порівняння, в Україні, яка приблизно у 2,5 рази менша за Монголію, залізниць майже в 11 разів більше – близько 19,8 тисяч кілометрів.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися