Цікаві факти про пельмені
Пельмені – це кулінарні вироби з прісного тіста з начинкою з м’ясного, грибного (з додаванням картоплі) або рибного фаршу, зварені в окропі чи розсолі. Популярна страва в східноєвропейських країнах, найбільш поширена в Україні, росії і білорусі.
Зазвичай готуються з м’ясного фаршу, загорнутого в тонке тісто з борошна і яєць, іноді з додаванням молока. Для начинки використовується свинина, баранина, яловичина або інші види м’яса. Популярною є м’ясна суміш, за традиційним уральським рецептом начинка готується з 45% яловичини, 35% баранини і 20% свинини. До м’яса часто додають такі спеції, як перець, цибуля, часник тощо.
Пельмені можна зберігати в замороженому стані протягом тривалого часу з незначною втратою якості та смаку, а воду, в якій вони варилися, можна використовувати для приготування супу.
Відмінною рисою пельменів є те, що вони не можуть мати солодку начинку. Цим вони відрізняються, наприклад, від класичних українських вареників, які можуть мати солодку начинку, або від галушок, які взагалі не мають начинки.
Відзначимо, що з 1 листопада 2008 року набув чинності новий український стандарт на виробництво м’ясних напівфабрикатів у оболонці з тіста. До таких продуктів відносяться пельмені, вареники з м’ясом, чебуреки, манти, хінкалі і равіолі. Зараз національний стандарт вимагає, щоб вміст фаршу у пельменях був не менше 50 % (до цього цей показник зазвичай становив 40% фаршу і 60% тіста). В іншому випадку продукт необхідно називати равіолі.
Пельмені – найцікавіші факти
• Незважаючи на те, що пельмені вважаються споконвічно російською стравою, до росії вони потрапили завдяки фіно-угорським племенам – північним кочівникам. Спочатку назва цієї страви складалася з двох удмуртських слів – «вухо» (пель) і «хліб» (нянь). Шматок м’яса, загорнутий у тісто, справді нагадував вушну раковину людини. Ну, а «пель-нянь» згодом перетворився на пельмень.
• З Уралу пельмені перекочували до Сибіру, і звідти у XIV-XV століттях почалося їх поступове просування до Європи і в Середню Азію.
• Для жителів Сибіру пельмені стали ідеальною стравою – їх легко було готувати, заморожувати та зберігати в умовах холодного клімату. Достатньо було приготувати їх і винести на сибірський мороз, і вони набували необхідної форми. До того ж, м’ясо, загорнуте в тісто, не так приваблювало хижаків своїм запахом.
• У 1879 році в Нижньому Новгороді було видано брошуру під назвою «Пісні про пельмені», епіграфом до якої були такі слова: «Готовий впасти я на коліна перед тим, хто вигадав пельмені». У такій жартівливій формі написано понад 20 строф, у які вкладено визнання любові автора до цієї страви.
• Що цікаво, перші пельмені в дуже давні часи використовувалися для проведення ритуалів, коли потрібно було принести в жертву богам худобу. Ось чому класичні пельмені – це обов’язкове змішування трьох фаршів: яловичого, свинячого та баранячого.
• Багатьом відома традиція ліплення так званого «щасливого пельменя». Вона полягає в тому, що в останній виготовлений пельмень закладають якусь незвичну начинку: монетку, перець, сире тісто тощо. Начинкою «щасливого пельменя» може бути взагалі будь-що. Так, пельмень із зеленню – до радості, з перцем – до кохання, цілісний пельмень з самого тіста без начинки – на щастя, із цукром – до вдалого легкого року, з монеткою – до багатства.
• Ще одна традиція, що пов’язана з пельменями, і яка дійшла до нас із далекого Сибіру, це подача страви у великій посудині. Якщо вам пощастило побувати в гостях, де подали пельмені у великому посуді та ще й з «гіркою», то це свідчить про схильність та відкритість господаря до вас.
• У 2004 році в Іжевську було відкрито пам’ятник пельменю, який відразу став не просто візитною картою цього уральського міста, а й привабливим місцем для туристів та місцевих жителів.
• А ось у Китаї є свої традиції, пов’язані з пельменями. Бездітні молодята брали пельмені в рот, але не з’їдали, а потім клали їх під шлюбне ложе для подальшої появи здорового потомства.
• Ще одна китайська пельменна традиція пов’язана з числами. На людину, яка з’їла 2 пельмені чекає подвійна радість; 3 пельменя, 6 або 9 – чекає щастя; 4 або 5 пельменів – багатий і врожайний рік, а ті, хто примудрявся з’їсти 10 пельменів чекають удача, щастя та здоров’я протягом року. (Цікаво, якого ж розміру у них пельмені?)
• А ось і відповідь на попереднє питання (жарт, звичайно). У 2011 році в одному з ресторанів міста Баодін у провінції Хебей в північному Китаї був виготовлений найбільший пельмень. Його вага становила 79 кг, довжина – 1,2 метра, а ширина – 0,86 метра.
• Найдорожчі пельмені можна скуштувати у ресторані «Golden Gates» у Бронксі в Нью-Йорку. Відмінною особливістю цієї страви є те, що до складу пельменів входить не лише телятина, лососина чи свинина, а ще й залоза риби-факел з сімейства Міктофові (лат. Myctophidae; їх ще називають анчоусами, що світяться), яка живе на великій глибині. Завдяки цій залозі пельмені випромінюють синьо-зелений колір. Порція з 8 пельменів коштує аж 2400 доларів.
• Сибіряки ліпили пельмені протягом всієї довгої зими. По закінченні ліплення виставлялися їх на тріскучий сибірський мороз, де вони могли зберігатися місяцями. Вода в пельменях, замерзаючи, гарантувала ніжність та соковитість м’яса при варінні.
• Схожі на пельмені страви є в кухнях багатьох народів світу. Так, наприклад, у Китаї, Японії та Кореї – цзяоцзи, вонтони, баоцзи, манду та шумаї. В кухнях народів Середньої Азії, Монголії, Тибету та Калмикії є манти, бериги, пози (буузи), момо та чучвари. Схожим блюдом єврейської кухні є креплах. В кухнях народів Кавказу – хінкалі. В Італії є тортелліні і равіолі, а на півдні Німеччини готують маульташени, в білорусі – чаклуни, у Швеції – кропкакор, а в Україні це, звісно, вареники. В англійській мові всі страви пельменного типу позначаються взагалі одним словом – дамплінги.
Коментування закрито.