Найцікавіші факти про космічні ракети
Космічна ракета – це літальний апарат, який рухається в результаті реакції на високошвидкісний викид газу з ракетного двигуна. Вихлопний потік ракетного двигуна повністю утворюється з палива, що міститься в ракеті. Для того, щоб ракета полетіла, не обов’язково мати повітряне або газове середовище – вона може літати як в атмосфері, так і у вакуумі.
Для запуску космічних ракет використовують тверде або рідке паливо. При горінні паливо утворює струмінь газу, який викликає рух за реактивним принципом (третій закон Ньютона).
У даному випадку це буде звучати приблизно так: тяга ракетного двигуна дорівнює швидкості вихлопних газів, помноженій на їх масу.
А загалом, слово «ракета» відноситься до різноманітних літальних апаратів, від святкових феєрверків до ракетної зброї і космічних ракет-носіїв.
Цікаві факти про космічні ракети
• Всі космічні ракети завжди були одноразовими, і розгонні ступені, що скидалися ними при зльоті, згоряли в атмосфері. Однак приватній американській компанії «SpaceX» Ілона Маска вдалося створити умовно-багаторазову ракету, у якої розгінний ступінь після від’єднання від самого космічного апарату самостійно повертається на космодром, і після обслуговування може бути використаний повторно.
• Досі у світі не створено жодної одноступеневої космічної ракети. Всі вони мають більше одного ступеня, які використовуються для розгону, хоча в наші дні розробляються й одноступеневі проекти. При цьому в світі є одноступеневі балістичні ракети, здатні вийти у космос. На це була здатна навіть «Фау-2», створена у Третьому Рейху у 1942 році, коли технології були набагато менш розвиненими, ніж зараз.
• Всі пілотовані космічні ракети розробляються таким чином, щоб перевантаження при зльоті не перевищували 4,5-5 G. Для безпілотних апаратів обмеження значно менші, оскільки більшість вантажів і приладів не бояться більш жорстких перевантажень, небезпечних для космонавтів.
• Перші ідеї щодо створення космічних ракет з’явилися ще наприкінці ХІХ століття. Костянтин Ціолковський, один із засновників сучасної космонавтики і ракетобудування, у 1897 році опублікував наукову працю «Ракета», у якій розглядав можливість створення літального апарату, здатного досягти космічного простору.
• Найперший в історії людства запуск повноцінної космічної ракети відбувся у 1957 році. Тоді радянська ракета-носій «Р-7» доставила на орбіту перший штучний супутник Землі «ПС-1» (Простий Супутник-1).
• Найпотужніша у світі космічна ракета – це американська «Falcon Heavy» від вищезгаданої приватної компанії «SpaceX». Вона відноситься до надважкого класу, і їй під силу вивести на низьку навколоземну орбіту (близько 200 км висоти) до 64 тонн корисного навантаження. Проте радянська ракета-носій «Енергія» могла доставляти на орбіту до 100 тонн, але вона більше не використовується.
• Найбільш потужною радянською космічною ракетою міг би стати «Вулкан», який являв собою модифікацію «Енергії». Він, як передбачалося, зміг би виводити на орбіту до 200 тонн, а його стартова маса повинна була становити 4747 тонн. «Вулкан» мали намір використовувати для колонізації Місяця, але в результаті він так і залишився лише проектом, і не був реалізований.
• Основна відмінність космічних ракет від міжпланетних космічних літальних апаратів полягає в тому, що вони використовують власний запас палива, а не отримують його з навколишнього середовища під час польоту (гравітаційний вплив планет, сонячний вітер тощо).
• Складність створення одноступеневих космічних ракет полягає в тому, що для досягнення навколоземної орбіти їм потрібно в процесі зльоту скинути не менше ніж 90% маси, а то й більше. Це робить їх конструювання як неймовірно складним, так і економічно невигідним.
• Людство давно намагалося створити багаторазові альтернативи ракетам. Найвідомішими проектами стали американські «Шатли», яких було створено 4 штуки, але два з них, «Челленджер» та «Колумбія», загинули в катастрофах, хоч і зробили до цього чимало польотів. А в СРСР був створений потужний конкурент шатлам під назвою «Буран», але він здійснив один-єдиний безпілотний політ у 1988 році, і більше ніколи не літав.
• Американський фізик і інженер Роберт Годдард у 1914 році сконструював перший у світі ракетний двигун на рідкому паливі, а у 1917-му заявив про можливість польоту на Місяць. Преса почала його висміювати, називаючи диваком зі смішними ідеями. Годдард помер у 1945 році, так і не дізнавшись, що він мав рацію. Адже саме він зробив один із найбільших вкладів у розвиток світової космонавтики.
• Американська триступенева космічна ракета «Сатурн-5» досі залишається найпотужнішою, найбільшою за розмірами і найбільш вантажопідйомною з усіх, коли-небудь створених людством, але вона вже давно не використовується (з 1973 року). Ця ракета здатна була виводити на орбіту понад 140 тонн корисного навантаження! Розробив її німецький вчений Вернер фон Браун, який після закінчення Другої світової війни працював у США. Довжина (чи висота) «Сатурна-5» становить аж 110,6 метрів, а його максимальний діаметр перевищує 10 метрів.
• Космічні ракети, створені навіть півстоліття тому і більше, здатні розвивати шалену швидкість. Для польоту на Місяць, наприклад, потрібно розвинути швидкість понад 40 000 кілометрів на годину (11,2 км/сек), а люди до Місяця літали вже 4 рази, не кажучи вже про незліченні запуски безпілотних апаратів.
• Ймовірно, багато вчених замислювалися про практичне втілення фантастичних ідей після того, як прочитали про них у книгах письменників-фантастів. Вищезгаданий Роберт Годдард, наприклад, говорив, що ідея створення космічної ракети спала йому на думку після прочитання «Війни світів» Герберта Уеллса, книги, у якій розповідається про вторгнення марсіан на Землю. Так що Герберт Уеллс, зважаючи на все, теж побічно зробив пристойний внесок у розвиток космонавтики.
Коментування закрито.