Цікаві факти про Сатурн

Цікаві факти про Сатурн

Сатурн – це шоста за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Це газовий гігант і друга за величиною планета в Сонячній системі після Юпітера. Сатурн відомий своїми кільцями, які складаються здебільшого з льоду та космічного пилу.

Планета названа на честь римського бога посівів і землеробства Сатурна, аналога титана Кроноса в давньогрецькій міфології. Символом планети є стилізоване зображення серпа (♄).

Сатурн складається в основному з водню (96,3%) і гелію (3,25%) та слідів інших хімічних елементів (менше 0,5%). Внутрішня частина планети складається з невеликого ядра з каменю та льоду, оточеного тонким шаром металевого водню, який оточений товстим зовнішнім шаром газів.

Цікаві факти про Сатурн

Порівняння розмірів Сатурна і Землі
Порівняння розмірів Сатурна і Землі.

Середня відстань від Сатурна до Сонця становить 1 427 000 000 км, що майже в 10 разів перевищує відстань між Сонцем і нашою Землею.

Серед усіх планет Сонячної системи Сатурн є другим за розміром, він поступається лише Юпітеру. І це без урахування кілець! Їх діаметр значно перевищує діаметр найбільшого газового гіганта.

У нього більше супутників, ніж у будь-якої іншої планети нашої Сонячної системи – аж 146 (за даними Міжнародного астрономічного союзу, станом на червень 2023 року). Щоправда, більшість із них не перевищує 100 км у діаметрі. На другому місці знову стоїть Юпітер, у якого супутників налічується «лише» 95 (станом на травень 2023-го).

Сатурн іноді можна побачити з Землі неозброєним оком. Це найдальша від Сонця планета, яку можна побачити без допомоги телескопа.

Приблизно раз на 29,5 років у ньому з’являється надпотужний гігантський ураган, який називають «Великий білий овал». Востаннє його спостерігали у 2010 році, і наступного разу його виникнення очікується у 2040 році.



Швидкість вітру в атмосфері Сатурна може досягати 1800 кілометрів на годину. Це приблизно у 4,5 рази більше, ніж найвища швидкість урагану, колись зареєстрована на нашій Землі – 408 км/год.

Першим астрономом, якому вдалося побачити кільця Сатурна в телескоп, був Галілео Галілей. Але він так і не здогадався, що саме він бачив, хоч і записав усі свої спостереження.

Найбільшим супутником Сатурна є Титан. Це другий за розмірами супутник у Сонячній системі. Він більший за Меркурія і за нашого Місяця, і серед усіх супутників він поступається розмірами лише Ганімеду, супутнику Юпітера, і то лише на 2%.

Кільця Сатурна
Кільця є не лише у Сатурна, але в нього вони найбільш вражаючі.

Ширина окремих кілець Сатурна коливається від 7500 до 25000 кілометрів, а ось їх товщина невелика. У найтовщого кільця вона досягає 1 км, а у найтонших не перевищує 10-12 метрів.

На його супутнику Титані виявлено річки, озера, моря та хмари. Температури там екстремально низькі, тому замість води на Титані знаходяться водоймища зі зрідженого метану та етану з домішками аміаку та інших газів.

На північному полюсі Сатурна існують стійкі, принаймні протягом десятиліть, хмари правильної шестикутної форми. Цей хмарний комплекс настільки великий, що на його місці наша Земля помістилася б 4 рази. Що собою представляють ці шестикутні хмари – ще одна загадка.

Середня щільність Сатурна на 32% нижче за щільність води. Якби цю планету помістили в гігантський басейн, вона плавала б на його поверхні, а не тонула.

Як і інші газові гіганти, Сатурн, ймовірно, має тверде кам’яне ядро, а ось твердої поверхні як такої у нього немає зовсім.

Полярне сяйво на Сатурні
Полярне сяйво на Сатурні.

Доба на ньому триває лише трохи довше, ніж на Юпітері – близько 10,5 години проти 9,8. Через високу швидкість обертання, в поєднанні з низькою щільністю, Сатурн став найбільш сплюснутою планетою в Сонячній системі, і його полярний діаметр приблизно на 10 000 км менше екваторіального.

На Сатурні також бувають полярні сяйва, причому абсолютно унікальні. Вони є суцільними круговими лініями, що оточують полюси планети.

У 2006 році за допомогою міжпланетної космічної станції «Кассіні-Гюйгенс» було відкрито новий тип супутників Сатурна – так звані «мінімісяці» (мінісупутники або малі місяці). Вони є невеликими небесними тілами діаметром близько 100 метрів, і розташовані прямо в його кільцях. Таких мінімісяців у кільцях, як вважається, може налічуватись до 10 мільйонів.

Кільця Сатурна складаються із водяного льоду приблизно на 93%. Вчені вважають, що значний внесок у їхнє формування зробили кріовулкани на Енцеладі (один з супутників газового гіганта). Ці кріовулкани регулярно викидають у простір лід із такою силою, що він захоплюється гравітацією материнської планети.



Енцелад, до речі, вважається одним із найбільш перспективних у нашій системі місць з погляду пошуку позаземного життя, оскільки на ньому, ймовірно, існує підповерхневий океан із води. Приблизно як на Європі, крижаному супутнику Юпітера.

Інший супутник, Гіперіон, знаходиться у 4:3 орбітальному резонансі з Титаном. Тому тривалість доби на ньому змінюється на десятки відсотків протягом кількох тижнів, і не залишається постійною.

Два дрібні супутники Сатурна, Янус і Епіметей, мають дуже цікаві орбіти. Точніше, своїми орбітами вони змінюються приблизно раз на 4 роки! Поступово зближуючись, вони впритул підходять до точки зіткнення, але натомість змінюються місцями, і через 4 роки цикл повторюється знову.

Внутрішня будова Сатурна
Внутрішня будова Сатурна, його кільця і орбіти супутників.

Більшість кілець газового гіганта складається з дуже дрібних частинок, розмірами від мікрометрів до сантиметрів. Але окремі уламки мають діаметр у кілька десятків метрів.

Магнітне поле Сатурна простягається на значну відстань – приблизно 1,1 мільйона кілометрів від планети, що втричі більше за відстань між Землею і Місяцем.

Як і Юпітер, Сатурн складається в основному з водню та гелію. У його надрах тиск настільки високий, що навіть ядра в молекулах стискаються, і водень набуває металізованої форми. Вчені підрахували, що це відбувається приблизно на глибині 30 000 км, і тиск там досягає 3 000 000 атмосфер.

Ця планета випромінює у простір у 2,5 рази більше енергії, ніж отримує від Сонця. Вона виробляється у її надрах.

Температура ядра цього газового гіганта за підрахунками астрофізиків досягає приблизно 11 700 °C, що вдвічі вище за температуру поверхні Сонця.

Мімас
Мімас і його величезний кратер.

Міжпланетній науково-дослідній станції «Кассіні-Гюйгенс» знадобилося 7 років, щоб дістатися Сатурна. Місія мала тривати 4 роки, але «Кассіні» пропрацювала цілих 13 років.

Кожне з основних кілець Сатурна складається з тисяч вужчих кілець, розділених проміжками. Про їхнє походження у науковому середовищі досі точаться суперечки.

Атмосфера супутника Сатурна Титана щільніша, ніж атмосфера нашої Землі.

Ще один супутник, Мімас (на фото), цікавий тим, що на ньому розташований гігантський кратер Гершель. Він настільки великий (130 км), що його діаметр дорівнює приблизно 1/3 від діаметра самого супутника (414 км). При цьому висота валу сягає 5 км, а максимальна глибина – 10 км. Що за жахливе зіткнення залишило на Мімасі такий слід – залишається тільки здогадуватися.

Зміна пір року на Сатурні виражена досить яскраво. Щоправда, кожна з них триває близько 7 земних років.



За всю історію освоєння космосу Сатурн відвідувався космічними апаратами лише 4 рази. Найвагоміший внесок у вивчення цього газового гіганта та його супутників зробила станція «Кассіні» та її зонд «Гюйгенс». Вони вже виконали своє завдання – «Гюйгенс» здійснив м’яку посадку на поверхню Титана, а станція «Кассіні» після завершення місії була спрямована в атмосферу Сатурна, де і згоріла.

Всі великі супутники Сатурна, крім Титану, складаються в основному з водяного льоду, на який у всіх них припадає більше половини маси, а то й дві третини.

Кассіні-Гюйгенс
“Кассіні-Гюйгенс” рухається над Титаном (праворуч), Енцеладом (ліворуч) і Сатурном.

Колір Сатурна іноді змінюється в помітних межах. Найімовірніше, це пов’язано зі зміною сезонів на цій планеті, але точно поки що сказати ніхто не може.

Загальна ширина кілець Сатурна досягає майже 140 000 км, але щільність їх насправді дуже мала. Власне речовина, з якої вони складаються, займає лише близько 3% їх обсягу, решта – порожній простір. Якби весь матеріал кілець вдалося зібрати в одну монолітну кулю, вийшов би ще один супутник діаметром близько 100 км.

Екваторіальний діаметр Сатурна майже в 10 разів більший за діаметр Землі (полярний – у 8,5 разів), а його маса становить понад 95 земних мас. Якщо ж говорити про об’єм, то в Сатурн можна було б «запхати» 763 таких планет, як наша Земля.

Якби цей газовий гігант мав тверду поверхню там, де знаходиться верхній шар його атмосфери, прискорення вільного падіння на ній становило б лише близько 92% від земного. Така слабка гравітація (з урахуванням маси планети) обумовлена ​​низькою щільністю Сатурна.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися