Сатурн – це шоста за віддаленістю від Сонця планета Сонячної системи. Це газовий гігант і друга за величиною планета в Сонячній системі після Юпітера. Сатурн відомий своїми кільцями, які складаються здебільшого з льоду та космічного пилу.
Планета названа на честь римського бога посівів і землеробства Сатурна, аналога титана Кроноса в давньогрецькій міфології. Символом планети є стилізоване зображення серпа (♄).
Сатурн складається в основному з водню (96,3%) і гелію (3,25%) та слідів інших хімічних елементів (менше 0,5%). Внутрішня частина планети складається з невеликого ядра з каменю та льоду, оточеного тонким шаром металевого водню, який оточений товстим зовнішнім шаром газів.
Цікаві факти про Сатурн
• Середня відстань від Сатурна до Сонця становить 1 427 000 000 км, що майже в 10 разів перевищує відстань між Сонцем і нашою Землею.
• Серед усіх планет Сонячної системи Сатурн є другим за розміром, він поступається лише Юпітеру. І це без урахування кілець! Їх діаметр значно перевищує діаметр найбільшого газового гіганта.
• У нього більше супутників, ніж у будь-якої іншої планети нашої Сонячної системи – аж 146 (за даними Міжнародного астрономічного союзу, станом на червень 2023 року). Щоправда, більшість із них не перевищує 100 км у діаметрі. На другому місці знову стоїть Юпітер, у якого супутників налічується «лише» 95 (станом на травень 2023-го).
• Сатурн іноді можна побачити з Землі неозброєним оком. Це найдальша від Сонця планета, яку можна побачити без допомоги телескопа.
• Приблизно раз на 29,5 років у ньому з’являється надпотужний гігантський ураган, який називають «Великий білий овал». Востаннє його спостерігали у 2010 році, і наступного разу його виникнення очікується у 2040 році.
• Швидкість вітру в атмосфері Сатурна може досягати 1800 кілометрів на годину. Це приблизно у 4,5 рази більше, ніж найвища швидкість урагану, колись зареєстрована на нашій Землі – 408 км/год.
• Першим астрономом, якому вдалося побачити кільця Сатурна в телескоп, був Галілео Галілей. Але він так і не здогадався, що саме він бачив, хоч і записав усі свої спостереження.
• Найбільшим супутником Сатурна є Титан. Це другий за розмірами супутник у Сонячній системі. Він більший за Меркурія і за нашого Місяця, і серед усіх супутників він поступається розмірами лише Ганімеду, супутнику Юпітера, і то лише на 2%.
• Ширина окремих кілець Сатурна коливається від 7500 до 25000 кілометрів, а ось їх товщина невелика. У найтовщого кільця вона досягає 1 км, а у найтонших не перевищує 10-12 метрів.
• На його супутнику Титані виявлено річки, озера, моря та хмари. Температури там екстремально низькі, тому замість води на Титані знаходяться водоймища зі зрідженого метану та етану з домішками аміаку та інших газів.
• На північному полюсі Сатурна існують стійкі, принаймні протягом десятиліть, хмари правильної шестикутної форми. Цей хмарний комплекс настільки великий, що на його місці наша Земля помістилася б 4 рази. Що собою представляють ці шестикутні хмари – ще одна загадка.
• Середня щільність Сатурна на 32% нижче за щільність води. Якби цю планету помістили в гігантський басейн, вона плавала б на його поверхні, а не тонула.
• Як і інші газові гіганти, Сатурн, ймовірно, має тверде кам’яне ядро, а ось твердої поверхні як такої у нього немає зовсім.
• Доба на ньому триває лише трохи довше, ніж на Юпітері – близько 10,5 години проти 9,8. Через високу швидкість обертання, в поєднанні з низькою щільністю, Сатурн став найбільш сплюснутою планетою в Сонячній системі, і його полярний діаметр приблизно на 10 000 км менше екваторіального.
• На Сатурні також бувають полярні сяйва, причому абсолютно унікальні. Вони є суцільними круговими лініями, що оточують полюси планети.
• У 2006 році за допомогою міжпланетної космічної станції «Кассіні-Гюйгенс» було відкрито новий тип супутників Сатурна – так звані «мінімісяці» (мінісупутники або малі місяці). Вони є невеликими небесними тілами діаметром близько 100 метрів, і розташовані прямо в його кільцях. Таких мінімісяців у кільцях, як вважається, може налічуватись до 10 мільйонів.
• Кільця Сатурна складаються із водяного льоду приблизно на 93%. Вчені вважають, що значний внесок у їхнє формування зробили кріовулкани на Енцеладі (один з супутників газового гіганта). Ці кріовулкани регулярно викидають у простір лід із такою силою, що він захоплюється гравітацією материнської планети.
• Енцелад, до речі, вважається одним із найбільш перспективних у нашій системі місць з погляду пошуку позаземного життя, оскільки на ньому, ймовірно, існує підповерхневий океан із води. Приблизно як на Європі, крижаному супутнику Юпітера.
• Інший супутник, Гіперіон, знаходиться у 4:3 орбітальному резонансі з Титаном. Тому тривалість доби на ньому змінюється на десятки відсотків протягом кількох тижнів, і не залишається постійною.
• Два дрібні супутники Сатурна, Янус і Епіметей, мають дуже цікаві орбіти. Точніше, своїми орбітами вони змінюються приблизно раз на 4 роки! Поступово зближуючись, вони впритул підходять до точки зіткнення, але натомість змінюються місцями, і через 4 роки цикл повторюється знову.
• Більшість кілець газового гіганта складається з дуже дрібних частинок, розмірами від мікрометрів до сантиметрів. Але окремі уламки мають діаметр у кілька десятків метрів.
• Магнітне поле Сатурна простягається на значну відстань – приблизно 1,1 мільйона кілометрів від планети, що втричі більше за відстань між Землею і Місяцем.
• Як і Юпітер, Сатурн складається в основному з водню та гелію. У його надрах тиск настільки високий, що навіть ядра в молекулах стискаються, і водень набуває металізованої форми. Вчені підрахували, що це відбувається приблизно на глибині 30 000 км, і тиск там досягає 3 000 000 атмосфер.
• Ця планета випромінює у простір у 2,5 рази більше енергії, ніж отримує від Сонця. Вона виробляється у її надрах.
• Температура ядра цього газового гіганта за підрахунками астрофізиків досягає приблизно 11 700 °C, що вдвічі вище за температуру поверхні Сонця.
• Міжпланетній науково-дослідній станції «Кассіні-Гюйгенс» знадобилося 7 років, щоб дістатися Сатурна. Місія мала тривати 4 роки, але «Кассіні» пропрацювала цілих 13 років.
• Кожне з основних кілець Сатурна складається з тисяч вужчих кілець, розділених проміжками. Про їхнє походження у науковому середовищі досі точаться суперечки.
• Атмосфера супутника Сатурна Титана щільніша, ніж атмосфера нашої Землі.
• Ще один супутник, Мімас (на фото), цікавий тим, що на ньому розташований гігантський кратер Гершель. Він настільки великий (130 км), що його діаметр дорівнює приблизно 1/3 від діаметра самого супутника (414 км). При цьому висота валу сягає 5 км, а максимальна глибина – 10 км. Що за жахливе зіткнення залишило на Мімасі такий слід – залишається тільки здогадуватися.
• Зміна пір року на Сатурні виражена досить яскраво. Щоправда, кожна з них триває близько 7 земних років.
• За всю історію освоєння космосу Сатурн відвідувався космічними апаратами лише 4 рази. Найвагоміший внесок у вивчення цього газового гіганта та його супутників зробила станція «Кассіні» та її зонд «Гюйгенс». Вони вже виконали своє завдання – «Гюйгенс» здійснив м’яку посадку на поверхню Титана, а станція «Кассіні» після завершення місії була спрямована в атмосферу Сатурна, де і згоріла.
• Всі великі супутники Сатурна, крім Титану, складаються в основному з водяного льоду, на який у всіх них припадає більше половини маси, а то й дві третини.
• Колір Сатурна іноді змінюється в помітних межах. Найімовірніше, це пов’язано зі зміною сезонів на цій планеті, але точно поки що сказати ніхто не може.
• Загальна ширина кілець Сатурна досягає майже 140 000 км, але щільність їх насправді дуже мала. Власне речовина, з якої вони складаються, займає лише близько 3% їх обсягу, решта – порожній простір. Якби весь матеріал кілець вдалося зібрати в одну монолітну кулю, вийшов би ще один супутник діаметром близько 100 км.
• Екваторіальний діаметр Сатурна майже в 10 разів більший за діаметр Землі (полярний – у 8,5 разів), а його маса становить понад 95 земних мас. Якщо ж говорити про об’єм, то в Сатурн можна було б «запхати» 763 таких планет, як наша Земля.
• Якби цей газовий гігант мав тверду поверхню там, де знаходиться верхній шар його атмосфери, прискорення вільного падіння на ній становило б лише близько 92% від земного. Така слабка гравітація (з урахуванням маси планети) обумовлена низькою щільністю Сатурна.
Вам також може сподобатися:
Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!
КАТЕГОРІЇ
- Архітектура (23)
- Звірі і птахи (145)
- Їжа і напої (88)
- Космос (27)
- Люди (92)
- Планета (176)
- Різне (230)
- Рослини (108)
- Спорт та ігри (53)
ОСТАННІ ФАКТИ
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
- Бджоли – найцікавіші факти (3 751)
- Цікаві факти про борщ (3 180)
- Чи ховають страуси голову в пісок? (3 178)
- Найцікавіші факти про математику (3 080)
- Найцікавіші факти про колібрі (2 995)