Соболь (лат. Martes zibellina) – представник виду хижих ссавців родини куницевих (Mustelidae). Це відносно великий звір, у якого довжина тіла досягає 30 – 55 сантиметрів, а хвоста – майже до 20 сантиметрів.

Поширений на Північному Уралі, в Сибіру, на Камчатці, в найбільш північних лісистих районах Монголії, Китаю та Північної Кореї, на островах Сахалін і Хоккайдо. Раніше його ареал охоплював Фінляндію та західну і північну Польщу.

Це типовий лісовий ссавець, мешканець тайги. Харчується білками, мишами, землерийками, зайцями, птахами та комахами, часто ягодами та насінням. Самка народжує від 3 до 7 дитинчат після 260 – 270 днів вагітності.

На соболя активно полювали і полюють через його хутро, яке вельми цінується в хутряній промисловості. В наш час в деяких країнах (і в Україні також) соболя вирощують на звірофермах.

Цікаві факти про соболя

Поштова марка СРСР 1980 року. Текст: «Цінні породи хутрових звірів. Соболь чорний».

• Зараз соболя можна зустріти здебільшого в тайговій зоні Сибіру, починаючи від Уралу і закінчуючи Далеким Сходом. Ще кілька століть тому ареал проживання соболя був набагато ширший, він водився в Фінляндії, Карелії, Прибалтиці і навіть в північних районах України. Шкурка цього звірка завжди цінувалася дуже високо. Саме це й стало причиною того, що чисельність соболя стрімко скорочувалася, на нього велося масове полювання.

• Звичне місце проживання соболя – глуха тайга, межі якої він ніколи не покидає. При цьому, чим дрімучіше ліс, тим більш комфортно почуває себе цей звір. На своїй території соболь не терпить тхорів і ласок. А ось з куницею мирно уживається. На Уралі можна зустріти гібрида соболя і куниці, якого називають «кідус». Він трохи крупніше звичайного соболя.

• Вже до початку ХХ століття чисельність соболя настільки скоротилася, що люди почали замислюватися про його збереження. У 1912 році полювання на цього звірка заборонили на три роки, але браконьєрство продовжувало процвітати. У січні 1917 року в Російській імперії був відкритий перший державний заповідник, який знаходився в Баргузинському повіті. Завдяки цим заходам чисельність соболя вдалося збільшити.

• Хутро соболя та інших хутрових звірів на Русі виконувало функцію грошей, оскільки цінувалося нарівні з дорогоцінним металом. Саме звідси і пішла назва дрібної російської монети «полушка». На думку Володимира Івановича Даля, упорядника знаменитого словника, це означало половину вуха цінного хутрового звірка.

• У харчуванні соболь невибагливий. Він активно полює на дрібних гризунів, може напасти на білку, бурундука і навіть зайця. З рослинної їжі перевагу віддає кедровим горіхам, брусниці, горобині, шипшині. На узбережжі йому вдається іноді добути рибу. Крім того, соболь дуже любить мед, але укуси бджіл можуть бути для нього смертельно небезпечними, тому доводиться бути обережним.

Поштова марка СРСР 1984 року, соболь на сосні.

• Через два-три роки після народження соболь досягає віку статевої зрілості, а тривалість його життя може досягати п’ятнадцяти років. У посліді зазвичай налічується 3 – 4 дитинчати, рідко буває 6 – 7. На світ соболята з’являються навесні, через кілька місяців вони вже починають самостійне життя. Житло для себе соболь споруджує дуже рідко, вважаючи за краще використовувати природні укриття або займати чуже, вже готове.

• Соболь досить легко піддається прирученню, в цьому випадку його поведінка нагадує звички домашньої кішки. Його з успіхом розводять на спеціальних фермах. Але хутро звірка, вирощеного в неволі, не йде ні в яке порівняння з диким. Навіть незважаючи на те, що на фермах соболь набагато більший за свого «вільного» родича.

• Шуба з соболя є показником достатку власника. З огляду на невеликий розмір звірка, на одну повноцінну шубу може піти від 60 до 100 шкурок, в залежності від розміру виробу. До того ж, шкурки потрібно ретельно підібрати за кольором і довжині волосся. Середній термін служби соболиної шуби становить 12 – 14 сезонів.

• Скільки коштував соболь в царській Росії? Наприклад, у 1910 році в газеті «Русскоє слово» була опублікована замітка про різке подорожчання соболя на ярмарку в Якутську. Ціна однієї шкурки доходила до 160 рублів. Для порівняння – платня вчителя гімназії в той час становила близько 80 рублів на місяць. При цьому зазначалося що на ярмарок було доставлено тільки 200 шкурок.

Поширення соболя в світі.

• У 1931 році в Ленінграді було відкрито об’єднання «Союзпушніна», де проходили знамениті хутрові аукціони. Для Радянського Союзу це була хороша можливість поповнити державну скарбницю. Соболь на цьому аукціоні завжди високо котувався, вартість однієї шкурки починалася від 100 доларів за штуку і могла досягати 500. З Ленінграда знамениті російські хутра розходилися по всьому світу.

• Клеймо із зображенням соболя стояло на виробах з металу знаменитих російських промисловців Демидових. А придумав його ще на початку XVIII століття засновник династії Микита Демидов. Пізніше цей знак почали використовувати і інші російські металургійні заводи. Це було своєрідним знаком якості російського металу.

• Банк РФ випустив безліч пам’ятних та інвестиційних монет із зображенням соболя. Найцінніша з них з’явилася у 1994 році. Це золота монета номіналом в 200 рублів. Виготовлена вона із золота 999-ої проби. Вага монети 31,37 грама, а тираж складає всього 2 000 примірників. Зазначимо, що вартість монети значно перевищує номінал.

***На верхньому фото: Соболь на березі. Ключевський природний парк, Камчатка, РФ.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!