Звірі і птахиДодано - 12.09.2022   Автор - admin

---

Тушканчики або Тушканчикові, або Стрибакові (лат. Dipodidae) – сімейство дрібних ссавців, що входить до таксономічного ряду Мишоподібні (Muriformes) загону Гризуни (Rodentia). Включає близько 15 родів, поширених переважно в степових, пустельних і лісових районах. В Україні зустрічається два види – кандибка пустельний і тушкан великий.

Тушканчик – це невеликий кумедний звір, що своїм зовнішнім виглядом нагадує мишу, якій навіщось збільшили вуха, а задні ноги зробили як у кенгуру. Мешкають тушканчики в степах і пустелях Середньої Азії, у Казахстані, на півдні Сибіру, на північному сході Китаю, в Монголії, а також в Північній Африці та Східній Європі.

В Австралії водиться особливий звір – сумчастий тушканчик, що відноситься до зникаючих видів. У Північній Америці живуть заподи (або напівтушканчики).

Цікаві факти про тушканчиків

• Довжина тіла звірка становить від 3,5 до 30 сантиметрів. Вага середнього тушканчика дорівнює 250 грамам. Середня тривалість життя на волі становить близько 3 років.

• Слово «тушканчик» походить від тюркського слова «тишкан» – миша. Всього в світі налічується близько 50 видів цих звірків.

• Китиця на кінці хвоста виконує функцію керма при бігу звірка і сигналу небезпеки, що наближається. Довжина сильних задніх кінцівок практично в 4 рази більше передніх, тому гризун пересувається в основному стрибками. При цьому деякі з тушканчиків здатні стрибати до 3 метрів у довжину!

• Тушканчики відносяться до нічних і сутінковим тварин, які віддають перевагу в денний час відпочиноку в прохолодних і вологих норах, а вночі вони виходять на полювання.

• Харчуються тушканчики рослинною їжею – корінням і цибулинами рослин, люблять насіння соняшнику і злакових, листя кульбаб. Однак ці звірята всеїдні, і в їх раціоні часто присутні личинки і дрібні комахи: коники, цвіркуни, черв’ячки та інша здобич.

• Ці тварини не п’ють води, задовольняючись одержуваною вологою з корму. Їх добовий раціон становить в середньому 60 – 65 грамів насіння, рослин, личинок і дрібних комах. У пошуках їжі тушканчик може за ніч пройти більше 10 кілометрів.

• Взимку тушканчики в основному впадають в сплячку, їх підземні комори в зимувальних норах облаштовані на глибині до 2,5 метрів. У період сплячки, та й просто в голодні часи, тушканчиків рятує жир, що накопичується у власних хвостах.

• Ці звірята прекрасно орієнтуються в темряві за рахунок великих очей і вух. Закруглені кінчики вух вловлюють різні звуки і грають важливу роль в процесі терморегуляції.

• «Міні-кенгуру» дуже обережні. За годину до світанку вони повертаються в свої нори, в яких завжди передбачений «чорний хід» на випадок небезпеки. Тушканчики по праву вважаються першокласними будівельниками, оскільки в оселях продумують все до дрібниць і використовують при цьому абсолютно різні матеріали (від трави до пір’я).

• Статева зрілість настає у них в шестимісячному віці. Розмножуються гризуни у весняний і літній періоди часу. У посліді народжується до 8 дитинчат, і поки вони не досягнуть тримісячного віку, знаходяться під опікою матері.

• Тушкан великий (або земляний заєць) – найбільший тушканчик в світі. Виростає до 30 сантиметрів у довжину при вазі до 300 грамів. Водиться цей вид переважно в Євразії – від Східної Європи аж до Далекого Сходу. Зустрічається і на території України.

• На території Пакистану мешкає найменший у світі белуджистанський тушканчик. Доросла особина цього виду в середньому виростає до 3,5 сантиметрів у довжину. Хвіст у цього звірка в 1,5 – 2 рази довше тіла. Саме цей вид відрізняється найбільшою стрибучістю.

***На верхньому фото: Тушкан великий або земляний заєць (лат. Allactaga major).

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!