Цікаві факти про планету Венеру
Венера – одна з восьми планет Сонячної системи і друга за віддаленістю від Сонця із середньою відстанню близько 0,72 астрономічної одиниці (або 108 200 000 км). Рухається навколо Сонця майже по круговій орбіті і робить один оберт за 224,7 земних днів. На її орбіті немає природних супутників.
Це планета земної групи, дуже близька за розміром і загальними якостями до нашої планети, тож іноді її називають «планетою-сестрою Землі». Венера є другим за яскравістю небесним тілом на нічному небі Землі, відразу після Місяця, із видимою зоряною величиною від -4,9 до -3,8.
Була названа на честь давньоримської богині кохання та краси Венери (грецький еквівалент Афродіти) і є єдиною планетою, названою на честь жіночого міфологічного божества. При спостереженні з Землі вона найбільш помітна вранці перед світанком або ввечері після заходу Сонця, і її часто називають «Ранковою» або «Вечірньою зорею».
Найцікавіші факти про Венеру
• Саме Венера є найспекотнішою планетою у Сонячній системі. Через щільну атмосферу і парниковий ефект тут навіть спекотніше, ніж у найспекотніших регіонах Меркурія – першої планети від Сонця. Середня температура на її поверхні становить близько 462 °C.
• Деякі мінерали та метали, які на Землі присутні у твердому вигляді, на Венері існують у рідкому. Наприклад, свинець – тут так жарко, що він просто плавиться.
• Венеріанська атмосфера на 96,5% складається із вуглекислого газу. Це частково ріднить її з атмосферою Марса, яка на 95% також складається з цього газу.
• Як і на нашій Землі, на Венері є озоновий шар. Знаходиться він на висоті близько 100 кілометрів. Для порівняння, на нашій планеті він розташовується на висоті 15-20 км.
• На Венері йдуть дощі з сірчаної кислоти, але через неймовірну спеку краплі не долітають до поверхні, випаровуючись незабаром після випадання з хмар.
• Побачити Сонце з поверхні Венери неможливо, оскільки його постійно застилають хмари, через що тут часто бувають грози та блискавки, причому дуже сильні. Через високу хмарність також неможливе спостереження за її поверхнею з космосу.
• Площа поверхні Венери становить приблизно 90% від площі поверхні нашої Землі.
• Умови у венеріанській атмосфері на висоті близько 60 км досить схожі із земними. Вчені вважають, що там могли б вижити деякі земні мікроорганізми – водорості та бактерії.
• Сила тяжіння там лише трохи менше, ніж на нашій Землі, приблизно на 12%.
• Вся атмосфера Венери залучена до однієї безперервної бурі. Урагани там дмуть постійно, і хмари огинають планету приблизно за 4 доби.
• Серед усіх планет Сонячної системи вона є третьою за щільністю. Щільніше за неї лише наша Земля і Меркурій.
• Це єдина планета в нашій системі, яка обертається навколо своєї осі за годинниковою стрілкою, а не навпаки, як усі інші планети.
• Серед усіх об’єктів на земному небосхилі Венера є третім за яскравістю. За цим показником вона поступається лише Сонцю та Місяцю.
• На всій планеті є лише близько 1000 кратерів ударного походження. Це викликано тим, що майже всі космічні тіла згоряють у неймовірно щільній атмосфері, і до поверхні долітають лише найбільші.
• Нвколо своєї осі Венера обертається повільніше від інших планет. Рік тут триває 225 земних діб, а день – 243 доби. Отже, 1 день тут триває довше, ніж рік.
• Діаметр Венери менший за діаметр Землі лише на 640 км. Але, незважаючи на подібний діаметр, її маса помітно менша через меншу щільність. Вона становить близько 80% від земної.
• Першим астрономом, що спостерігав її в телескоп, був Галілео Галілей. Він же відкрив той факт, що ця планета має різні фази, як і Місяць.
• Посадити міжпланетний зонд на поверхню Венери довгий час не вдавалося через її бурхливу атмосферу. Першу вдалу посадку було здійснено в рамках радянської космічної програми у 1970 році.
• На Венері, як і на Меркурії, не буває зміни пір року. До того ж, Венера і Меркурій – це єдині планети Сонячної системи, що позбавлені природних супутників.
• З усіх космічних об’єктів нашої системи найщільніша атмосфера належить саме Венері. На другому місці стоїть Титан (супутник Сатурна), на третьому – наша Земля.
• Атмосферний тиск на поверхні Венери сильніше, ніж на Землі, приблизно в 92 рази. Через це атмосфера біля її поверхні наполовину рідка, наполовину газоподібна. Вчені називають цей агрегатний стан надкритичною рідиною.
• Відсотковий вміст азоту у венеріанській атмосфері набагато нижчий, ніж у земній (3,5% проти 78%), але його загальна маса приблизно вчетверо вища.
• Найвищою точкою на сусідній планеті є гори Максвелла, що мають абсолютну висоту понад 11 кілометрів. Температура там приблизно на 80-90 °С нижче, ніж майже скрізь, а тиск удвічі нижчий.
• На Венері на висоті верхньої межі хмар вітер дме з постійною швидкістю близько 360 км/год. Хмари, таким чином, рухаються швидше за точки на екваторі під ними приблизно в 60 разів. На Землі найшвидші хмари рухаються у 5-10 разів повільніше за точки на екваторі під ними.
• На Венері є каньйон Баби-Яги, рівнина Снігуроньки, земля Лади тощо. Майже всі топоніми тут названо на честь міфологічних персонажів жіночої статі.
• Приблизно 90% маси атмосфери Венери перебуває у межах 28 км від її поверхні. А вперше наявність на ній атмосфери довів великий вчений Михайло Ломоносов, провівши спостереження за транзитом цієї планети по диску Сонця.
• Перші космічні апарати, що намагалися здійснити посадку на її поверхню, були створені, як тоді вважали їхні конструктори, із запасом міцності. Вони могли витримати тиск до 20 атмосфер, і в результаті були роздавлені ще під час спуску.
• Венера була першою планетою Сонячної системи, околиці якої відвідав космічний апарат. В грудні 1962 року поряд з нею на відстані 34,7 тисяч кілометрів пролетів зонд «Марінер-2», а вже за кілька днів зв’язок з апаратом припинився.
