Верба (лат. Salix) – рід листопадних дерев, чагарників або повзучих кущів з родини вербових (Salicaceae). За різними даними включає близько 450 – 470 видів, а також численні гібриди. Рід широко росповсюджений по всьому світу, хоча найбільш різноманітний у помірних і приполярних зонах північної півкулі.
Ці рослини віддають перевагу вологим місцям. Росте верба біля річок, боліт, струмків. Зустрічається також у горах. Досягає до 30 метрів у висоту і до 1 – 1,5 метра в діаметрі. Росте швидко, живе до 100 років. У міру старіння в стовбурі утворюються дупла, оскільки він гниє зсередини. В цих дуплах оселяються різноманітні птахи та деякі дрібні дикі тварини.
Отже, деревина верби легко гниє, вона м’яка, але використовується для виготовлення меблів, легких конструкцій тощо. А з молодих гілочок верби отримують речовину під назвою саліцил, з якої виготовляють аспірин.
Вербу часто використовують у якості декоративної рослини, а також для створення біомаси, деревини, деревного вугілля, для плетення кошиків тощо. В Україні зустрічається 26 видів верб, які поширені по всій території, крім високогір’я Карпат і Криму. Верба є одним з українських народних символів. Вона оспівана в народних піснях, художніх творах, казках.
Цікаві факти про вербу
• Отже, як вже було сказано вище, верби у величезній кількості поширені по всій території нашої країни. Вони віддають перевагу сирим місцям з великою кількістю вологи, але, незважаючи на це, на болотах ростуть лише деякі їхні види. Ці дерева зазвичай не утворюють вербових лісів, і зустрічаються лише як підмішування до інших дерев.
• В світі існує майже 500 видів верби, які дуже різноманітні, від справді високих дерев до дрібних чагарників, що вважають за краще стелитись по землі, а не тягнутися вгору. Приблизно 2/3 від загальної кількості їх видів взагалі не досягають розмірів дерев. Найменші з них ростуть за Полярним колом, в тундрі, і досягають висоти не більше 2,5 – 6 сантиметрів. Навіть мохи, що ростуть поруч, вищі, ніж вони.
• Найвищою є верба біла, деякі екземпляри якої можуть досягати висоти понад 30 метрів. Це одне з небагатьох вербових дерев, які можуть утворювати досить великі гаї, найчастіше вздовж річок, причому в довжину такі гаї можуть досягати десятків кілометрів. Для людини вони часто непрохідні, тому що велика кількість низько розташованих гілок перетворює їх на суцільний паркан.
• У бджолярів верби цінуються як одні з найкращих рослин-медоносів, які, до того ж, починають цвісти в числі перших. Бджоли охоче їх запилюють, збираючи натомість нектар, пилок та вербовий клей. З одного гектара (100 соток) вербових дерев ці невтомні трудівники можуть зібрати достатньо сировини для виробництва 150 кілограмів меду.
• В минулому кора верби широко використовувалася як засіб проти різних лихоманок, у тому числі – проти малярії, смертельно небезпечної хвороби. До винаходу більш досконалих ліків вона рятувала життя незліченної кількості моряків і дослідників, що вирушали до спекотних країн, щедрих на різноманітні лихоманки.
• Бруньки на вербах починають набухати ще наприкінці зими, коли сніг ще навіть не зійшов. Це один з найяскравіших індикаторів весни, що наближається, оскільки дерево відчуває, коли йому пора розпускатися. Щоправда, це не скасовує того, що можуть статися раптові повторні заморозки і бруньки можуть замерзнути.
• В українському фольклорі часто зустрічаються плакучі верби, але насправді такого дерева немає. Цим словосполученням називають цілу групу вербових дерев, дуже велику, яка не має точної класифікації. Зазвичай плакучими називають усі верби, які є деревами (а не чагарниками), гілки яких ніби безсило і розслаблено висять. Але здебільшого плакучі верби – це гібриди між вербою вавілонською (Salix babylonica), білою (Salix alba), ламкою (Salix fragilis) та чарівною (Salix х blanda).
• Більшість видів верби деревної форми відносяться до багатоствольних дерев. Втім, й ті з них, у кого стовбур всього один, рідко бувають масивними. У дерев-рекордсменів висотою в десятки метрів і віком понад 100 років стволи біля основи все одно не перевищують 1 – 1,5 метра в діаметрі.
• Легке та пухнасте насіння верби може переноситися вітром на величезні відстані, але їм життєво необхідна вода. Потрапивши в неї, вони можуть не втрачати своїх якостей кілька років, але без води, просто на повітрі, вербове насіння втрачає здатність до розмноження і засихає за 2 – 3 дні.
• Ці дерева відрізняються відмінною живучістю. Жива гілка, встромлена в землю, має всі шанси дати коріння і прорости, перетворившись на самостійне дерево! Тому і розмножують верби зазвичай живцями, а не насінням, яке надто важко зберігати через їхню примхливість.
***На верхньому фото: Верба біла (лат. Salix alba). Марбург, Гессен, Німеччина.
Вам також може сподобатися:
Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!
КАЛЕНДАР
КАТЕГОРІЇ
- Архітектура (22)
- Звірі і птахи (144)
- Їжа і напої (87)
- Космос (24)
- Люди (90)
- Планета (173)
- Різне (224)
- Рослини (106)
- Спорт та ігри (52)
ОСТАННІ ФАКТИ
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
- Бджоли – найцікавіші факти (3 731)
- Цікаві факти про борщ (3 160)
- Чи ховають страуси голову в пісок? (3 137)
- Найцікавіші факти про математику (3 047)
- Найцікавіші факти про колібрі (2 967)