Віслюк (лат. Equus africanus asinus), якого ще називають осел або африканський осел – це одомашнена тварина ряду конеподібних (Equiformes) сімейства коневих (Equidae). Дикі предки осла жили в Африці. Вперше віслюки були одомашнені близько 3000 року до нашої ери. Існуючі споріднені дикі види – це кулан (онагр) та монгольський дикий осел.

Віслюки використовувались для перевезення вантажів з давніх часів. Багато в чому осел кращий за коня, оскільки він більш витривалий і може проводити більше часу без води та їжі. У рідкісних випадках віслюків також використовують для отримання молока, м’яса та шкіри.

Висота осла, залежно від породи, становить від 0,9 до 1,6 мерта. Вагітність самки триває в середньому 12 місяців, після чого народжується одне дитинча, у дуже рідкісних випадках – двоє дитинчат, але тоді шанси на виживання обох дуже малі. Їх колір, як правило, білий, сірий або коричневий.

Віслюк – це символ наполегливості, витривалості та впертості.

Найцікавіші факти про ослів

Віслюки як тяглова сила. Африка, Намібія.

• Людство використовує ослів в якості підсобних тварин вже близько 5000 років, а одомашнили їх, найімовірніше, жителі Стародавнього Єгипту або Месопотамії. У ряді країн ці тварини досі не втратили свого значення, і вони широко використовуються місцевим населенням, особливо в сільській місцевості. Наприклад, у Пакистані і Афганістані, а також в багатьох країнах Африки.

• Ішак і осел – це одне і те ж, просто осли бувають як дикими, так і домашніми, а ішак однозначно вказує на одомашнену тварину. Зараз дикі осли живуть тільки в Східній Африці, в основному в Ефіопії, Еритреї та Судані, але їх залишилося вже менше тисячі особин. Найімовірніше, вони скоро зникнуть. У тій же Австралії мешкає понад 1 мільйон здичавілих ослів, але вони відрізняються від «споконвічно диких».

• Віслюки можуть успішно схрещуватися з кіньми. Потомство від самця-осла називається мулом, а від ослиці і коня – ослюком (не слід плутати з лошаком). Правда, ослюки набагато менш популярні, ніж мули, яким вони поступаються у витривалості. В сучасному світі терміном «мул» також іноді позначають гібриди від різних видів тварин в цілому.

Діти верхи на ослику, Південний Судан.

• Осляча впертість вже давно стала розхожим виразом. Насправді ці тварини не стільки вперті, скільки обережні. Через дуже добре розвинений інстинкт самозбереження змусити їх робити те, чого вони не хочуть, практично неможливо. З верблюдами, до речі, та ж сама історія.

• Голоси у віслюків гучні, але неблагозвучні. Вираз «ревіти, як осел» зазвичай використовується для позначення неприємних гучних криків. По гучності, до речі, з цими тваринами мало хто може посперечатися – почути їх рев можна на відстані до 3 – 5 кілометрів.

• Вагітність у ослиць триває досить невизначений час, але все одно довше, ніж у людей – від 11 до 14 місяців. Як вже було сказано вище, майже завжди народжується тільки одне дитинча, двійні виключно рідкісні. У тих випадках, коли на світ все-таки з’являється двійня, обидва віслючка виживають лише у 14% випадків, оскільки в таких випадках або один з них, або обидва дуже слабкі.

Осляча підкова, сфотографована в Монті-Реатіні поблизу Канталіче, провінція Рієті, Італія.

• Віслюки добре переносять жаркий і сухий клімат, але не дуже комфортно себе почувають у вогкості. Особливо небезпечна вогкість в поєднанні з холодом – в таких умовах копита цих тварин починають страждати, і їм потрібен особливий догляд. На щастя, у всіх країнах, де ці тварини досі широко використовуються, клімат для них відповідний.

• Дикі і здичавілі осли живуть приблизно по 25 років, а їх домашні родичі при належному догляді можуть прожити і більше 50-ти. Але тільки у дбайливих руках – в бідних країнах нещасних тварин часто експлуатують абсолютно нещадно, в результаті чого вони живуть в подібних умовах не більше 12 – 15 років.

• Ще в Середньовіччі віслюків іноді розводили не тільки для роботи, але й заради молока, м’яса та шкіри. Довгий час велика частина пергаменту виготовлялася саме з ослячої шкіри, а жирне осляче молоко використовувалося в якості косметичного засобу.

• Ослячі копита, на відміну від кінських, не пристосовані для швидкої скачки, але вони краще підходять для пересування по кам’янистій місцевості і в пустелях. Втім, віслюки все одно здатні розвивати швидкість до 70 кілометрів на годину, просто зазвичай у них немає необхідності так швидко бігати.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!