Найцікавіші факти про волейбол
Волейбол (англ. Volleyball від volley – «удар з льоту» і ball – «м’яч») – це колективний вид спорту, гра з м’ячем.
Дві команди змагаються на спеціальному майданчику, розділеному сіткою, направляючи м’яч в поле противника так, щоб він впав на землю (підлогу) або противник допустив помилку.
При цьому для організації атаки допускається тільки три удари по м’ячу.
Матч закінчується лише тоді, коли одна з команд виграє три партії. Чистою вважається перемога з рахунком 3:0.
Волейбол – надзвичайно активний вид спорту, пов’язаний з великими навантаженнями, оскільки більшість атакуючих і захисних дій відбувається під час вертикального стрибка, високо над сіткою.
В останні роки волейбол набуває все більшої популярності, особливо в Азії.
Цікаві факти про волейбол
• Крім звичайного волейболу, існують і інші його різновиди – міні-волейбол, волейбол на снігу, пляжний, парковий тощо. А в Радянському Союзі була популярна гра під назвою «піонербол», багато в чому з ним схожа. Відмінності, втім, теж є – в одному з варіантів піонерболу гра ведеться не з одним м’ячем, а з двома.
• Винайдений волейбол був у місті Холіоке (штат Массачусетс, США) у 1895 році, коли Вільям Джон Морган, викладач фізкультури в коледжі Асоціації молодих християн (YMCA), підвісив в спортзалі тенісну сітку і покликав учнів пограти, перекидаючи через неї м’яч. Нову гру він назвав «мінтонет», але незабаром вона отримала сучасну назву.
• Зараз в професійних волейбольних командах більшість гравців відрізняється дуже високим зростом, до двох метрів і більше. Зі зрозумілих причин зріст дає суттєву перевагу на волейбольному полі, однак якихось півстоліття тому навіть у національних збірних могло не бути взагалі жодного двометрового гравця.
• У всіх волейболістів дуже добре розвинені м’язи ніг. Як показали спостереження, бігають вони небагато, в середньому гравець пробігає всього близько 750 метрів за матч. Але за цей час він робить близько 250 стрибків!
• Швидкість польоту м’яча при подачі гравцем в середньому становить 60 кілометрів на годину. Рекорд швидкості був встановлений Матеєм Казийскі, гравцем збірної Болгарії – майже 135 кілометрів на годину! Нескладно уявити, що може трапитися, якщо жорсткий м’яч, що летить з такою швидкістю, вдарить, наприклад, в обличчя. Тому юні волейболісти з самого початку вчаться, в числі іншого, ще й захищати вразливі частини тіла.
• Волейбол не відразу став настільки популярним, як зараз. Вперше він був доданий до програми Олімпійських ігор у 1964 році, але по-справжньому люди ним зацікавилися ще через 10-15 років. А у 1983 році матч між збірними СРСР і Бразилії, що проходив у Ріо-де-Жанейро, зібрав близько 100 000 глядачів, встановивши світовий рекорд. Втім, футбол все одно залишається популярнішим.
• В середньому волейбольний матч триває годину-півтори, хоча в деяких випадках він може затягнутися і на дві-три години. На Олімпійських іграх 1976 року збірні Польщі та СРСР, однак, грали близько 6,5 годин! А у США, в місті Кінгстон, штат Північна Кароліна, був встановлений абсолютний рекорд. Місцеві команди грали 75,5 годин, і матч тривав більше 3-х днів. Команди були рівні за силою, і жодна з них не могла взяти верх. Кожен день гра починалася з того моменту, на якому вона закінчилася вчора.
• У минулому частиною форми гравців у волейболі був рушник, який прив’язувався до шортів ззаду. Він потрібен був для того, щоб учасники матчу у разі необхідності могли витерти за собою підлогу, на який ллється їх піт. Втім, подібне вже давно не практикується.
• Вищезгаданий гравець болгарської збірної, Матей Казийскі, є ще й рекордсменом по висоті стрибка у волейболі. Офіційно рекорд 203-сантиметрового спортсмена становить 190 сантиметрів! При цьому ударі він торкнувся м’яча, що летів на висоті 393 см.
• З усіх сучасних спортивних ігор, волейбол – єдина гра, при якій м’яч не може торкатися землі. А через те, що результат матчу визначає рахунок, йти він може, в теорії, нескінченно довго, оскільки час ніяк не регламентується в тих випадках, коли жодна зі сторін не може взяти гору.
