Цікаві факти про журавлину
Журавлина (наук. Vaccinium subg. Oxycoccus) – підрід вічнозелених рослин роду Чорниця (Vaccinium) з сімейства Вересових (Ericaceae). Це група карликових чагарників, які ростуть здебільшого у заболочених місцях північної півкулі Землі. Не слід плутати слова «Oxycoccus» (назва підроду та секції) та «oxycoccos» (видовий епітет виду Vaccinium oxycoccos).
Підрід складається з чотирьох видів: вакциніум червоноплідний (Vaccinium erythrocarpum), журавлина великоплідна (Vaccinium macrocarpon), журавлина дрібноплідна (Vaccinium microcarpum) і журавлина звичайна (Vaccinium oxycoccos). Плоди всіх видів придатні для вживання в їжу і мають широке застосування в харчовій і медичній промисловості.
В нашій країні зустрічаються 2 види: журавлина звичайна (або болотяна) і журавлина дрібноплідна. Остання занесена до Червоної книги України.
Найцікавіші факти про журавлину
• Журавлина далеко не всім до смаку – дуже вже кисла. Але за кількістю корисних речовин їй немає рівних. Латинська назва цієї рослини «oxycoccos» перекладається як «кисла кулька».
• Невисокий кущик журавлини, що стелиться по землі, є «родичем» лохини, брусниці і чорниці: всі ці ягоди зараховують до одного сімейства Вересових. Природа створила кілька видів цієї рослини (а селекціонери близько 200 культурних сортів), і всі вони довгожителі. Один кущик може плодоносити 80-100 років.
• Садова журавлина помітно крупніша за своїх диких «родичів», але термін її життя коротший – приблизно півстоліття. А за кількістю корисних властивостей вона нітрохи не поступається тій, що росте в дикій природі.
• Вперше серйозно журавлиною зацікавилися в Америці на початку XIX століття. Там рослину не тільки гідно оцінили, але й зайнялися її селекцією. Аматор-городник з Масачусетса, Генрі Холл, навчився вирощувати великий урожай ягід великого розміру. Його метод був досить простий: якщо посипати грунт піском, то кущики журавлини легко перенесуть перепади температури.
• У травні рослина покривається ніжно-рожевими чи пурпуровими квітками, а за кілька тижнів з’являються ягоди. Зрілими вони стають до кінця серпня, але якщо зірвати журавлину ближче до зими, наприклад – у листопаді, то можна помітити, що вона м’яка і навіть солодка. Якщо ж ягоди залишаються на рослині до приходу весни, вони нітрохи не втрачають своїх якостей.
• Американці переконані, що батьківщиною журавлини є Північна Америка: індіанці-делавери вважають, що ягоди ростуть на землі, де пролилася кров воїнів, які загинули у битві з велетнями. А швейцарці помістили квітучу журавлину (разом з березою) на герб своєї комуни Безенбюрен – як рослину, що є типовою для цієї місцевості.
• В Радянському Союзі у 1964 році випустили поштову марку, на якій красувалася яскраво-червона журавлина. А в Сполучених Штатах з 1994 року журавлина вважається офіційною ягодою штату Массачусетс.
• Індіанці вміли сушити журавлину, спресовуючи її в хрусткі плитки. А корінне населення східної Канади навіть використало листя журавлини замість тютюну.
• Американці європейського походження на День подяки їдять індичку з журавлинним соусом. А деякі індіанські племена готують з журавлини енергетичну суміш: товчені ягоди журавлини змішують із сушеною олениною та жиром.
• Журавлина зв’язує і виводить з організму важкі метали. Її навіть використовують для лікування людей, які пережили надмірні дози опромінення радіацією.
• У США та Канаді вирощують великоплідні журавлини, які не тонуть у воді завдяки наявності в ягодах камер з повітрям. Це одна з небагатьох ягід, здатних триматися на воді. Тож перед збиранням врожаю плантації просто затоплюють водою, ягоди спливають на поверхню, і потім їх можна легко зібрати за допомогою спеціальних машин.
• Незважаючи на те, що «дика» журавлина надає перевагу болотам і зволоженим ділянкам поблизу річок і озер, ця рослина любить сонце. Від сонячних променів кущикам дуже комфортно – листя набуває насиченого темно-зеленого кольору і збільшується кількість ягід.
• Однією з найбільш примітних особливостей журавлини є те, що ягоди можуть зберігатися у свіжому вигляді до наступного врожаю у дерев’яних бочках, наповнених водою.
• З ягід журавлини готують морси, соус, мармелад, соки, киселі тощо, а заварене листя стає гарним замінником чаю. Для багатьох дітей і навіть дорослих улюбленими ласощами є ягоди журавлини в цукрі, щедро посипані цукровою пудрою, що тане на язиці.
• Стиглість журавлини можна перевірити, кинувши ягоду на стіл – зріла журавлина повинна підстрибнути. До речі, журавлину прийнято збирати двічі на рік – на початку осені та з настанням морозів прямо перед початком зими.
• Всі відомі науці вітаміни, а також безліч мікроелементів, органічних кислот, антиоксидантів – все це зберігає в собі маленьке яскраво-червоне диво природи. За кількістю вітаміну С журавлина з легкістю «посперечається» за першість і з грейпфрутом, і з лимоном, і з апельсином.
• Навіть будучи дорослими, кущі зазвичай не виростають вище за три десятки сантиметрів. Виняток становлять садові види журавлини: маючи великі плоди, вони здатні досягати більше одного метра заввишки.
• Останні дослідження вчених різних країн дозволяють стверджувати, що журавлина знаходиться в перших рядах найстійкіших природних «борців» з онкологією. Напої з цієї ягоди, сушена журавлина або в цукрі зупиняють ріст ракових клітин.
• Близько 50 років тому світовий кінематограф визнав сік журавлини найбільш схожим на кров. З того часу у всіх фільмах-катастрофах, фентезі, фільмах жахів та бойовиках режисери використовують здебільшого саме цю ягоду.
• І насамкінець відзначимо: вибираючи упаковку з журавлиною в магазині, уважно розгляньте її і помацайте. Якщо ягоди не злиплися, процес заморозки журавлини пройшов правильно. При цьому використовувати ягоди з розкритої упаковки потрібно відразу ж: вторинна їхня заморозка зведе до нуля всі корисні властивості.
