Найцікавіші факти про жирафів

Жирафа (лат. Giraffa camelopardalis) – африканський ссавець з сімейства Жирафових (Giraffidae) із ряду Парнокопитних (Artiodactyla), найвищий з усіх наземних тварин. Самці можуть бути від 4,5 до 5,5 метрів у висоту і важити до 1900 кілограмів.

Жирафи пов’язані з оленями, антилопами та великою рогатою худобою, але об’єднані в окрему родину – сімейство жирафових, до якого також входить їхній найближчий родич – окапі (Okapia johnstoni), якого ще називають «лісовою жирафою», і який будовою тіла більше нагадує коня.

Жирафи живуть на території від Чаду до Південної Африки. Їх загальна популяція оцінюється від 110 000 до 150 000 особин. Найбільшу популяцію мають Кенія (приблизно 45 000 тварин), Танзанія (30 000) і Ботсвана (12 000).

Ще зовсім недавно більшість зоологів вважали, що рід жирафа містить всього один вид, який поділяли на дев’ять підвидів на основі характерних візерунків і забарвлення хутра та місця походження. Але у вересні 2016 року було опубліковано результати дослідження ДНК, згідно з якими рід жирафа було розподілено на 4 види: жирафа північна, жирафа південна, жирафа сітчаста і жирафа масайська.

Цікаві факти про жирафу

Молодий жирафа південний (Giraffa giraffa) в заповіднику Dinokeng, Республіка Південна Африка.

• Наукова назва жирафи – camelopardalis. Вона походить від латинського «cameleopard» (camel + leopard). Таку назву їм дали у Стародавньому Римі, бо тварини були великі, як верблюд, і з плямами, як у леопарда. Є ще одна схожість жирафів з верблюдами – вони можуть тривалий час обходитися без води.

• Жирафа – найвища тварина у світі. Дорослий самець важить 1 – 1,7 тонни, самки зазвичай нижчі та легші. Рекордна маса одного самця становила близько 2000 кг, а зріст дорівнював 5,87 метра. Загалом самці вищі за самиць на 70 – 100 см.

• Новонароджені дитинчата жирафи починають своє життя падінням з висоти 2-х метрів. Хоча дитинчата народжуються без ріжок, місце їхньої майбутньої появи відмічено пучками чорного волосся, під якими знаходиться хрящик. Поступово хрящові тканини окостеніють, перетворившись на маленькі ріжки, які потім починають рости. Пучки чорної шерсті залишаються у малечі на кілька років, потім вони стираються і зникають.

• Незважаючи на поширену думку, що жирафи є безголосими тваринами, насправді вони спілкуються між собою на частотах нижче 20 Гц, які не вирізняються людським вухом. До того ж, їх дитинчата мукають і блеють, а самці гарчать при поєдинках. Помічено також, що вони іноді хропуть, стогнуть, шиплять і видають звуки, які схожі на звуки флейти.

• Плями на шкірі жирафа унікальні, як і смуги у зебр або відбитки пальців у людини. Нижня частина тіла у цих тварин світліша і без плям.

Жирафа сітчастий або сомалійський (Giraffa reticulata) в дикій природі Кенії.

• Серце середнього жирафи перекачує приблизно 60 літрів крові на хвилину, важить близько 12-ти кілограмів і створює тиск приблизно у 3 рази вищий, ніж кров’яний тиск людини, щоб кров досягла достатньої циркуляції в найвіддаленіших частинах тіла, особливо в мозку жирафи. Кровоносні судини у шиї мають спеціальні клапани, які запобігають різким змінам тиску крові в голові, коли тварина раптово опускає або піднімає голову.

• Довжина язика середнього жирафи становить близько 45 сантимертів. За допомогою язика жирафа може повністю очистити обличчя від комах, а також висмикувати дрібні гілки з рослин, якими харчується.

• Самці та самки їдять листя з різних частин дерева, щоб уникнути боротьби за їжу. Стада жирафів не мають чіткої організації та ієрархії. В них можуть знаходитися тварини обох статей і різного віку. При цьому в стадо відкрито доступ стороннім.

• Як вже було сказано вище, у жирафів є родичі – це тварини під назвою окапі. У них набагато короткіша шия, вони водяться лише в лісах ДР Конго і це не стадні, а самостійні тварини, що живуть поодинці. До того ж, вони набагато менші і легші, і у них на кінцівках є смужки, як у зебри.

• Довжина кроку жирафи становить близько 4-х метрів. Коли ця тварина спокійно йде, людині доведеться бігти, щоб не відставати. До того ж, жирафи можуть бігти галопом зі швидкістю до 55 км/год (на короткі відстані) і долати перешкоди висотою майже 2 метри. Проте, як правило, ходять вони не поспішаючи, пересуваючи одночасно обидві праві ноги, потім обидві ліві.

Жирафа масайський або кіліманджарський (Giraffa tippelskirchi) характерний мешканець саван Танзанії.

• Серед усіх ссавців у жирафів одна з найменших потреб у сні – від 10 хвилин до 2 годин на добу. Спати жирафи можуть як стоячи, так і лежачи, зігнувши шию і поклавши голову на ноги.

• Жирафи-самці часто з’ясовують стосунки за допомогою своєрідного армрестлінгу. Борються тварини, використовуючи найсильнішу частину свого тіла – шию. Перемагає, як правило, сильніший.

• Згідно з «Природничою історією» Плінія Старшого, першого жирафу до Європи завіз давньоримський полководець Гай Юлій Цезар ще у 46 році до нової ери. За весь період між падінням Стародавнього Риму і XIX століттям у Європі побував, мабуть, лише один жирафа, якого подарував правителю Флоренції Лоренцо Медічі у 1486 році єгипетський султан Кайт-бей. Знову жирафи з’явилися в Європі аж у 1827 році.

• Жирафи мають найдовший хвіст серед наземних ссавців. Його довжина з чубчиком на кінці становить майже 2,4 метра.

***На верхньому фото: Жирафа північний або звичайний (Giraffa camelopardalis) в заповіднику Pilanesberg, Південна Африка.