Динго – австралійський дикий собака
Першим супутником людини розумної, як відомо, став вовк.
Вперше вовків і шакалів, з яких надалі вийшли сучасні собаки, одомашнили десь в Південній Азії.
Сталося це в період з 13-го по 11-е тисячоліття до нової ери.
З тих самих пір собака покірно плететься за «гомо сапієнс».
Людина, що проявляє жорстокість до собаки або кидає цю істоту напризволяще, гідна осуду. При цьому історія знає випадки, коли собака ледь не став причиною екологічної катастрофи цілого континенту.
Кожен знає про те, що дикий собака динго живе в Австралії (особливо численний у північній, західній та центральній її частинах). Насправді, це не зовсім так.
Вдруге здичавілі собаки живуть (або, у всякому разі, жили) в багатьох куточках нашої планети. Здебільшого у все тій же Південній Азії, де колись вперше і були одомашнені предки сучасних «песиків».
Останки динго, наприклад, археологи знаходять на території В’єтнаму, південної частини Китаю, цілком собі живі різновиди динго зустрічаються в лісах Нової Гвінеї. Спочатку вважалося, що динго повторно здичавіли в Австралії. Однак найстаріші скам’янілості хижака, знайдені на цьому континенті, вчені оцінили приблизно в 3 450 років. При цьому останки динго, знайдені у В’єтнамі, мають вік приблизно у 5 500 років.
Швидше за все, собаку було завезено до Австралії першими переселенцями з числа мисливців і збирачів десь між 12 і 5 тисячами років тому. Там собаки неминуче опинялися в дикій природі з найрізноманітніших причин. Багата і слабозаселена людиною Австралія в ті стародавні часи стала ідеальним середовищем для того, щоб в нащадках вовків і шакалів заговорив утробний голос стародавнього шаленого хижака.
Ускладнювалася для місцевої фауни ситуація ще й тим, що, крім динго, там не виявилося достатньо ефективних хижаків-конкурентів. У підсумку, повторно здичавіла собака фактично стала причиною екологічної катастрофи, повністю знищивши кілька видів австралійських сумчастих. Ряд дрібніших місцевих хижаків, наприклад, сумчасті вовки, так само був витіснений динго.
Сьогодні динго займають надзвичайно важливе місце в екосистемі Австралії. Вони перешкоджають зникненню ряду представників аборигенної флори і фауни. Крім того, дикий собака регулює популяцію кроликів, привезених до Австралії людиною. Допомагає собака регулювати популяцію і інших травоїдних, зайнявши екологічну нішу вже згаданого раніше сумчастого вовка.
У XIX столітті люди масово знищували динго, оскільки вони стали завдавати великої шкоди сільському господарству, в першу чергу – вівчарству. Активність дикого пса навіть стала причиною будівництва «собачого паркану» в 1880-ті роки навколо сільськогосподарських регіонів. Огорожа функціонує й досі. Її обслуговування обходиться бюджету Австралії приблизно в 15 мільйонів австралійських доларів на рік.
Часто можна чути про те, що динго надзвичайно небезпечні для людини, оскільки абсолютно її не бояться. Насправді, це не зовсім так. Поведінка собаки слабо відрізняється від поведінки будь-якого іншого дикого хижака. Незважаючи на назву і зовнішній вигляд, собаки динго вже давно перетворилися на диких звірів. Випадки нападу на людину досить рідкісні і не надто відрізняються від статистики нападу вовків.
Деякі люди навіть приручають динго і заводять їх в якості вихованців, проте в ряді країн світу заводити динго заборонено законодавчо. В Азії дикі собаки нерідко стають об’єктом полювання і вживаються місцевими жителями в їжу.
