Ернест Хемінгуей – цікаві факти
Ернест Міллер Хемінгуей (21 липня 1899 – 2 липня 1961) – один з найважливіших американських письменників, журналіст, автор багатьох романів та оповідань.
Він був частиною так званого «загубленого покоління» – групи відомих американських письменників, іммігрантів, які жили в Парижі та інших європейських країнах у період від кінця Першої світової війни до початку Великої депресії.
Його простий і насичений письменницький стиль суттєво вплинув на розвиток художньої літератури ХХ століття, а його авантюрний спосіб життя та громадський імідж викликали захоплення у наступних поколінь. Ернест Хемінгуей написав значну частину своїх робіт в період з середини 1920-х по середину 1950-х років. Три його романи, чотири збірки оповідань та три науково-популярні твори були опубліковані посмертно. Зараз багато його романів вважаються класикою американської літератури.
Цікаві факти про Ернеста Хемінгуея
• Ернест Хемінгуей народився 21 липня 1899 року у США в передмісті Чикаго (штат Іллінойс) в інтелігентній родині. Батько майбутнього письменника, Кларенс Едмонт Хемінгуей, був відомим у місті лікарем, а мати, Грейс Ернестін Холл-Хемінгуей, відомою співачкою. Хлопчика назвали Ернестом на честь діда по материнській лінії. Мати намагалася дати дитині музичну освіту, але особливої схильності у Ернеста до музики не було. А ось батько прищеплював синові любов до природи, завдяки чому Хемінгуей завжди відчував тягу до подорожей і пригод.
• Ернест Хемінгуей завжди зберігав у своєму будинку зброю. Батьки згадували, що стріляти він навчився ще в трирічному віці, а в десять років вже ходив на полювання. Як виявилося пізніше, зброя зіграє фатальну роль в їхній родині. Спочатку Хемінгуей-старший, а потім і його сини Ернест і Лестер, підуть з життя добровільно, застрелившись з мисливських рушниць.
• Свої перші літературні твори Ернест Хемінгуей опублікував ще юнаком у шкільній газеті, яка називалася «Трапеція». Прийнято вважати, що літературний дебют письменника відбувся в січні 1916 року, коли в «Трапеції» була опублікована його замітка про Чиказький симфонічний оркестр. У той час Ернест твердо вирішив, що все його подальше життя буде пов’язане з літературою.
• Закінчивши школу, Хемінгуей, незважаючи на прохання батьків, не став вступати до університету, а поїхав у Канзас-Сіті, де став репортером місцевої газети. Молодому журналісту довелося вести в газеті кримінальну хроніку. Він часто виїжджав на пожежі, писав про гучні вбивства і пограбування. За час роботи в Канзас-Сіті Хемінгуей придбав не тільки журналістський, а й життєвий досвід.
• У роки Першої світової війни молодий журналіст хотів добровольцем відправитися на фронт. Але в армію його не пропустила лікарська комісія через те, що ліве око у Хемінгуея було пошкоджене. Тоді Ернест став водієм автомобіля Червоного Хреста. І навіть отримав нагороду за порятунок пораненого солдата. Хемінгуей виніс його з-під вогню, незважаючи на те, що і сам отримав поранення.
• За вищезгадане поранення Хемінгуей отримав страхову виплату, завдяки чому, повернувшись додому, зміг деякий час обходитися без роботи. Цей час він використовував для літературної діяльності, цілі дні проводив у бібліотеках. Наприкінці 1919 року він став кореспондентом однієї з найбільших канадських газет «Toronto Star».
• У 1921 році Хемінгуей перший раз одружився, його обраницею стала піаністка Елізабет Хедлі Річардсон. Всього письменник одружився чотири рази.
• Життя часто випробовувало Ернеста Хемінгуея на міцність. Він перехворів сибірською виразкою, раком шкіри, пневмонією і малярією. В останні роки життя у нього був виявлений ще й цукровий діабет. Письменник неодноразово потрапляв в автомобільні та авіаційні аварії, отримуючи найсильніші переломи. Але він зміг встати на ноги навіть після складної травми хребта.
• На аукціонах автографи письменника Ернеста Хемінгуея коштують дуже дорого. І справа не тільки в його популярності. Сам Хемінгуей дуже не любив роздавати автографи, шанувальники таланту письменника полювали за його підписом роками, але отримати бажаний автограф вдавалося небагатьом. Звідси і неймовірно високі ціни на все, що було підписано рукою Хемінгуея.
• Правда, в тридцятих роках кількість автографів Хемінгуея раптом різко збільшилася. Можливо, письменник став більш поступливий? Ні, виявилося що по країні роз’їжджав шахрай, який видавав себе за Ернеста Хемінгуея. Обурений письменник вирішив особисто зловити самозванця і передати його поліції. Але знайти шахрая так і не зміг. Відчувши стеження, той, ймовірно, вирішив «залягти на дно».
• Хемінгуей дуже любив кішок, часом в його будинку проживало до двох десятків пухнастих вихованців. Особливою любов’ю письменника користувався шестипалий кіт Сніжок, якого Хемінгуею подарували у 1935 році. Цікаво, що шестипалими були і нащадки Сніжка, і деякі з них і зараз проживають в будинку-музеї Ернеста Хемінгуея. Їх навіть називають національним надбанням Сполучених Штатів Америки.
• Кілька років Ернест Хемінгуей прожив на Кубі. Для його творчості це був дуже плідний період. У 1953 році за повість «Старий і море» він отримав Пулітцерівську премію, а ще через рік був удостоєний Нобелівської премії з літератури. У 1959 році Ернест Хемінгуей гаряче вітав кубинську революцію.
• У 1960 році Хемінгуей повернувся в США. На той час він був вже важко хворою людиною. Особливу тривогу близьких викликав психічний стан письменника. Він став замкнутим і нетовариським, був упевнений, що за ним ведуть постійне стеження агенти ФБР. Не допомогло навіть лікування в психіатричній клініці. 2 липня 1961 року письменник зі світовим ім’ям застрелився в своєму будинку в Кетчумі. Перед тим, як добровільно піти з життя, він не залишив навіть передсмертної записки.
***На верхньому фото: Ернест Хемінгуей біля свого будинку в Фінка-Вігія, Сан-Франциско-де-Пола, Куба. 1954 рік.
