Цікаві факти про індійське кіно і Боллівуд

Кінематограф Індії або індійське кіно складається з кінофільмів, вироблених в Індії, які мали великий вплив на світовий кінематограф з другої половини XX століття. Основними центрами кіновиробництва по всій країні є Мумбаї, Ченнаї, Хайдарабад, Кочі, Калькутта, Бангалор, Бхубанешвар-Каттак і Гувахаті.

Протягом багатьох років індійська кіноіндустрія займає перше місце в світі за щорічним виробництвом фільмів. За касовими зборами вона посіла третє місце у 2019 році із загальною сумою близько 2,7 мільярда доларів США.

Індійська кіноіндустрія складається з багатомовного та багатоетнічного кіномистецтва. Індійський кінематограф є глобальним підприємством, і його фільми мають широку аудиторію та фанатів по всій Південній Азії та поширюються по всьому світу. Сучасні індійські фільми дублюються багатьма мовами.

Bollywood Film Studios – щось на зразок індійського Діснейленду.

А ось Боллівуд – це найбільший виробник фільмів в Індії та один із найбільших кіноцентрів у світі. Цей термін часто неправильно використовують для позначення всього індійського кіно. Але Боллівуд – це лише частина загальної кіноіндустрії Індії, яка включає й інші продюсерські центри, що знімають фільми різними регіональними мовами.

Отже, про що ви думаєте, коли чуєте фразу «індійське кіно»? У багатьох в голові починає грати «Джиммі, Джиммі – ача, ача», а перед уявним поглядом проносяться численні індійські красуні в яскравих сарі. Хтось згадає кумедні постановочні бійки або сцени, що порушують всі закони фізики. Насправді ж, індійський кінематограф не обмежується лише стереотипними сюжетами. Виявляється, він порушує серйозні проблеми, а актори неодноразово потрапляли до «Книги рекордів Гіннесса».

Цікаві факти про Боллівуд і індійське кіно

• Як вже було сказано вище, Боллівудом часто називають весь індійський кінематограф. Але це помилка: Боллівуд – це лише частина індійського кіно. До нього відносяться фільми, які знімаються в місті Мумбаї (раніше – Бомбей) мовами хінді, урду, пенджабі та англійською.

• Термін «Боллівуд» з’явився у 1970-х роках, коли індійське кіно вперше випередило Голлівуд за кількістю випущених фільмів. Сама ж назва «Боллівуд» походить від слів «Бомбей» і «Голлівуд».

• Індійський кінематограф постійно змагається з американським Голлівудом. Так, наприклад, у 2012 році Індія загалом випустила 1602 фільми, тоді як лос-анджелеська «фабрика мрій» зняла лише 476 стрічок.

• Поряд з мумбайським Боллівудом у індійському кінематографі існують Толлівуд (фільми мовою телугу), Моллівуд (кіно мовою малаялам), Коллівуд (кіно тамільською мовою), Сандалвуд (кіно мовою каннада) і не тільки.

“Ramoji Film City” у Хайдарабаді.

• Незважаючи на вищесказане, Боллівуд випускає більше фільмів, ніж решта кінематографічних студій Індії. На долю Боллівуду припадає 43% всіх касових зборів індійського кіно.

• Не всі мешканці країни ходять у кіно. Так, наприклад, у 2012 році режисер Каран Джохар зазначив, що в кінотеатри ходять лише 45 мільйонів жителів країни (населення Індії на той момент становило близько 1,2 мільярда осіб). Хоча ціни на квитки у кіно в Індії одні з найнижчих у світі.

• У багатьох індійських фільмах головний герой значно старший за головну героїню. Нерідко улюбленцям публіки близько 50 років, а їхнім екранним пасіям – 20 з невеликим. За однією з версій, все тому, що актрису майже завжди можна замінити, а актора – ні.

• Творці індійських фільмів використовують багато прихованих смислів. Так, наприклад, якщо жінка в кадрі непритомніє, то це є сигналом вагітності. Задута біля ліжка свічка свідчить про те, що герой покинув цей світ. Якщо ж герой несподівано відрощує бороду, це означає, що він має проблеми в особистому житті. Ось так.

Зйомки індійського фільму.

• В сучасному індійському кіно є місце і комедіям, і фільмам жахів, і драмам. Наприклад, фільм 2001 року «Лагаан: Одного разу в Індії» увійшов до шорт-листа премії «Оскар», як претендент на нагороду в номінації «Кращий іноземний фільм». Це драматична історія про спорт із елементами мюзиклу.

• Інша картина, «Мене звуть Кхан», вийшла у 2010 році. Її зняв Каран Джохар. Фільм порушує масу соціальних проблем, про які не прийнято розповідати, наприклад, у Голлівуді.

• Деякі фільми спричиняють народні хвилювання. Так, наприклад, стрічка «Падмаваті» вийшла у прокат у 2018 році, хоча її планувалося випустити роком раніше. Вихід картини довелося перенести через демонстрації. Людей обурили чутки про те, що у фільмі з’являється інтимна сцена (в уяві одного із героїв). Демонстранти не лише нападали на кінотеатри, а й загрожували виконавиці головної ролі.

• У старих індійських фільмах головні герої освідчувалися в коханні, танцюючи біля дерева. Справа в тому, що актори та актриси тоді практично не вміли танцювати, дерево ж заповнювало собою кадр і значно спрощувало артистам завдання.

• В наш час танцювальні номери стали значно складнішими, а хореографічна підготовка – на порядок вищою. Тому в сучасному індійському кінематографі глядачі набагато рідше бачать самотньо танцюючого героя.

Мітхун Чакроборті – індійський актор, якого старше покоління пам’ятає завдяки популярним в СРСР фільмам “Танцюрист диско” і “Як три мушкетери”.

• Останнім часом ситуація поступово змінюється, а головною дійовою особою стає саме героїня. Наприклад, серіал «Бандитський Бегусарай» розповідає історію дівчини, яка проходить шлях від простої танцівниці до голови міста.

• Цікавий факт – режисер Дхундіраджа Говінда Пхалке зняв аж 95 повнометражних картин і 27 короткометражок, але не здобув успіху і помер у злиднях.

• В індійському кіно ставлення до поцілунків не завжди було однаковим. У 1933 році в прокат виходить німий фільм «Карма». Актриса Девіка Рані цілувала на екрані власного чоловіка цілих 4 хвилини!

• Пізніше громадськість починає жорсткіше сприймати поцілунки, їх вважають непристойними. У 1954 році близько 13-ти тисяч індійських жінок навіть звернулися до Джавахарлала Неру (прем’єр-міністра Індії), щоб він вплинув на кінематограф. На думку жінок, на той момент він був надто розбещеним і згубно впливав на молодь. З тих часів найвідвертіше, що могли собі дозволити герої, це торкнутися один одного.

• В Індії дуже люблять «масалу» – суміш різноманітних спецій і трав, яку можна зустріти в багатьох місцевих стравах і навіть у чаї. Так само «масалою» називають найулюбленіший в країні жанр фільмів. У ньому є мелодраматичні, трагічні і комедійні елементи, приправлені щіпкою ефектних бійок.

Торговий центр Garuda Mall у Бангалорі відзначає 100-річчя індійського кіно. 5 січня 2013 року.

• Болівудські актори неодноразово потрапляли до «Книги рекордів Гіннесса». На її сторінках можна знайти найбільше кіносімейство – Капур. Загалом 24 його представники знімалися в кіно.

• Актор Абхішек Баччан удостоївся згадки у «Книзі Гіннесса» за те, що зробив найбільшу кількість публічних виступів за 12 годин. За цей час він встиг виступити у 7 містах, репрезентуючи фільм під назвою «Делі-6», знятий у 2009 році.

• Джагдіш Радж зіграв поліцейського інспектора у 144 фільмах і потрапив на сторінки «Книги рекордів Гіннесса» як найбільш типажний актор у світі. Що цікаво, у деяких з цих фільмів Радж, поряд з ролями поліцейських, зіграв ще й злочинців, прокурорів або суддів. А загалом (з 1954 по 2004 рік) він знявся у понад 260 стрічках.

• Лаліта Павар знімалася в індійському кіно протягом 70-ти років (першу роль отримала у 1928-му в 12 років). Вона відома як актриса з найдовшою кар’єрою в Боллівуді, зігравши за весь час у понад 700 фільмах.