Цікаві факти про стрибки з жердиною

Стрибки з жердиною

Стрибки з жердиною – це легкоатлетичний вид спорту, який передбачає використання гнучкої жердини для стрибка через планку, розміщену на якомога вищій висоті. Отже, стрибки з жердиною є єдиною дисципліною, у якій для стрибка на певну висоту використовується допоміжний засіб.

Як стверджують історики, зародження цієї дисципліни можна простежити ще в античні часи у Стародавній Греції. Цей вид спорту став офіційною дисципліною у 1812 році, коли в Англії були проведені перші легкоатлетичні змагання, а з 1857 року стрибки з жердиною присутні на чемпіонатах Кембриджського університету.

Змагання зі стрибків з жердиною
Змагання зі стрибків з жердиною на Броктонському ярмарку (США), 1909 рік.

Стрибки з жердиною серед чоловіків входять до олімпійської програми з перших літніх Олімпійських ігор 1896 року. Стрибки з жердиною серед жінок стали олімпійською дисципліною в Сіднеї у 2000 році.

Спочатку жердини виготовляли із жорстких і твердих порід дерева. На чемпіонаті Європи 1946 року шведські атлети вперше продемонстрували металеві жердини. А на Олімпійських іграх 1960 року у Римі були представлені перші зразки пластикових жердин, які зробили революцію у цій дисципліні. Сучасні жердини для стрибків виготовляються шляхом укладання шарів скловолокна з пластиковим покриттям навколо металевого сердечника, і вони злегка вигнуті.

Стрибки з жердиною – цікаві факти

Перші зображення людей, що стрибають за допомогою жердини, датовані кількома століттями до нової ери. Причому тоді це було не змаганням, а цілком практичним заняттям. Наприклад, пастухи за допомогою довгої палиці долали різні перешкоди – кущі, струмки, ями. А згодом це стало ще й способом демонстрації спритності.



У 1793 році німецький педагог на ім’я Йоганн Гутс-Мутс випустив книгу під назвою «Гімнастика для юнаків», в якій рекомендував молоді включити до комплексу вправ стрибки з палицею. Його учні долали значну, як для того часу, висоту – до 270 сантиметрів.

Незвичайний спосіб подолання планки продемонстрував на Олімпійських іграх 1904 року в Сент-Луїсі японський атлет Савао Фуні, який мав найнеясніше уявлення про техніку стрибка. Він розбігся, а потім біля самої планки встромив жердину в землю, спритно виліз на неї і перевалився через планку. Арбітри, звичайно, такий оригінальний стрибок не оцінили і спробу не зарахували. Спортсмен звинуватив суддів в упередженому відношенні та обурено залишив стадіон. А в Японії відбулися навіть акції протесту.

Майданчик для стрибків з жердиною
Критий стадіон “Jean-Pellez” в Об’єрі (Франція) з майданчиком для стрибків з жердиною.

Стрибки з жердиною – це один з тих видів спорту, де результати залежать не лише від фізичної готовності спортсмена, а ще й від розробок вчених. Так, наприклад, на рубежі XIX-XX століть легкоатлети використовували важкі дерев’яні жердини. І результати зупинилися лише на рівні 3,5 метра.

З 1906 року в практику входять жердини, виготовлені з бамбука – більш міцного та легкого матеріалу. За 40 років планка світового рекорду піднялася до 4 метрів 77 сантиметрів. У 40-60 роках минулого століття почали використовувати дюралюмінієві жердини. Експеримент виявився не надто вдалим – за 15 років світовий рекорд «підріс» всього на 3 сантиметри.

Починаючи з другої половини ХХ століття розробкою жердин для стрибунів всерйоз зайнялися вчені: на зміну бамбуку та дюралі приходять снаряди, виготовлені із синтетичних матеріалів. Вони стали дуже легкими та гнучкими, завдяки чому результати почали стрімко зростати.



13 липня 1985 року радянський стрибун українського походження Сергій Бубка здійснив «космічний», як його тоді назвали, стрибок. Він першим в історії цього виду спорту подолав висоту 6 метрів. За свою спортивну кар’єру Бубка 35 разів встановлював світові рекорди, за що був внесений до «Книги рекордів Гіннеса».

Техніка виконання стрибка
Виконання стрибка. Верхній ряд (зліва направо): розбіг, відштовхування, виліт.
Нижній ряд: перехід планки, відпускання жердини, приземлення.

Що цікаво, про такого легендарний стрибуна, здавалося б, мали б знати всі любителі спорту. Але, наприклад, не менш знаменита Олена Ісінбаєва на зорі своєї спортивної кар’єри отримала похвалу від тренера, який сказав: «Якщо тренуватимешся, станеш такою, як Бубка». Дівчина здивувалась і запитала: «А хто така Бубка?». Ось так.

Зрозуміло, що транспортування жердин доставляє спортсменам чимало проблем, адже це не футболка та кросівки, які можна легко помістити в сумку. Кілька років тому відомий стрибун з Австралії Пол Берджесс спускався зі своїм інвентарем ескалатором у будівлі аеропорту в Сіднеї. Несподівано жердина застрягла між сходинками і пробила отвір у стельовому покритті. Ескалатор зупинився, а жердину рятувальники змогли витягти лише за чверть години. Потрібно зазначити, що коштує така жердина не так вже й дешево – близько 800 доларів.

Довжина доріжки для розбігу спортсмена в стрибках у висоту становить не менше 40 метрів, а ширина – 1,22 метра. Якщо під час стрибка жердина зламається, спортсмен має право виконати спробу заново.



Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!

Вам також може сподобатися