Цікаві факти про танці
Танець – вид мистецтва, що полягає у виконанні рухів тіла під музичний ритм.
Народний танець зберігає свої зв’язки з язичницькими та народними ритуалами.
Визначення танцю залежить від історичних, культурних, естетичних та моральних традицій суспільства.
Він може бути ритуальним, церемоніальним, виконуваним перед аудиторією або для особистого задоволення.
Існує надзвичайно широке розмаїття танців – за призначенням, за географічним регіоном, за соціальним статусом у суспільстві тощо.
Мистецтво створення танців називається хореографією, а люди, які його практикують, називаються хореографами.
Цікаві факти про танці
• Вчені вважають, що танці є найдавнішим з усіх мистецтв в історії людства. Ймовірно, вони з’явилися десятки тисяч років тому, коли давні люди ще навіть не освоїли мову і не винайшли мови вербального спілкування.
• У Швеції знаходиться унікальний музей танцю, аналогів якому немає більше ніде у світі. Він працює безперервно з 1953 року. Щоб відвідати його, потрібно вирушити до Стокгольма, шведської столиці.
• У Книзі рекордів Гіннеса є досі ніким не побитий рекорд з найдовшого танцю. Він тривав 123 години і 15 хвилин! Встановила його Каламандалам Хемаленте, 37-річна індійська танцівниця.
• В епоху Відродження на різних світських заходах типу званих вечерь танці залежали від меню. Вони вибиралися в залежності від того, які страви передбачалося подавати на стіл.
• Назви деяких танців можуть легко ввести в оману щодо місця їхнього винаходу. Танець «Полька», наприклад, був винайдений не в Польщі, а в Чехії. А ось «Полонез» назвали якраз на честь Польщі, від латинської назви цієї країни – Polonia.
• Традиційний бразильський танець «Капоейра» відноситься до бойових мистецтв, і він справді містить елементи і того, і іншого. «Капоейра» була винайдена рабами сотні років тому, коли їм заборонено було тренуватися, але на танці заборони не було, і вони маскували тренування під танці.
• Популярний у всьому світі танець «Сальса» набагато складніший для жінки, ніж для чоловіка. Провідна роль у ньому належить саме чоловікові, який постійно імпровізує, а його партнерка має блискавично підлаштовуватись під його рухи.
• Професійні танці – заняття дуже травмонебезпечне. І справді, травми в ньому нерідкі, особливо в балеті, та й не тільки. Професійні танцюристи зазвичай закінчують кар’єру рано, у віці десь тридцяти п’яти років, плюс-мінус.
• Офіційним днем танцю є 29 квітня. Він був започаткований ЮНЕСКО у 1982 році, причому ініціатором цього дійства виступив радянський хореограф Петро Гусєв. Дата була обрана не випадково, 29 квітня – день народження знаменитого французького хореографа та реформатора балету Жан-Жоржа Новерра.
• «Брейк-данс» зародився у США в середині 1970-х років у середовищі пуерториканців і афроамериканців, і тривалий час залишався вуличним танцем, популярним лише серед підлітків. Однак він заслужив широке визнання, і його навіть включили до програми Олімпійських ігор 2024 року в Парижі.
• Вік популярності деяких танців дуже короткий. Наприклад, «Тектонік» був неймовірно популярний у 2005-2007 роках, але майже відразу після цього він почав швидко втрачати популярність.
• Танцювальний стиль «Електроденс» з’явився у 2000-х роках на хвилі популярності нічних клубів. Назвали його так тому, що це був загалом перший танець, який виконується виключно під музику електро-хаус.
• У 80-х роках минулого століття в Японії виник груповий танець «Пара Пара», примітний тим, що він виконується лише під європейську музику у стилі техно та диско. Він навіть породив цілу субкультуру, гяру, на прихильників якої в консервативній Японії дивляться дуже косо, звинувачуючи їх у прагненні до всього західного.
• Відомий італійський танець «Тарантелла» народився завдяки тарантулам. Вважалося, що людині, укушеній цим павукоподібним, необхідно негайно станцювати його, щоб нейтралізувати дію отрути.
• Весь світ знає «Танго», який вважається найгарячішим та найпалкішим танцем. Але батьківщину його встановити досі не вдалося – за право називатись країною його винаходу вже багато десятиліть сперечаються Уругвай та Аргентина. Аргентинці стверджують, що «Танго» винайшли у Буенос-Айресі, а уругвайці наполягають, що цей танець з’явився у Монтевідео.
• Традиційні танці різних народів бувають дуже незвичними. У Перу, наприклад, з XVI століття існує традиційний танець із ножицями, причому не з простими, а з величезними. Зародився він як ритуальне дійство, що символізує непокору перуанців іспанським конкістадорам.
• У Китаї існує чимало вражаючих традиційних танців, і, мабуть, найцікавіший з них називається «Танець тисячі рук». У ньому бере участь двадцять одна танцівниця, але глядачі бачать лише одну з них. Інші приховані за нею, завдяки чому здається, що танцює одна багаторука жінка.
• Одним із найвідоміших танців у Греції є «Сіртакі», і багато хто вважає його дуже старим. Однак, це не так, «Сіртакі» був винайдений американським актором Ентоні Куїном лише у 1964 році, під час зйомок фільму «Грек Зорба».
• У французькому місті Страсбурзі в XVI столітті сталася незрозуміла подія, відома як «Танцювальна чума 1518 року». Протягом приблизно місяця сотні людей без сну та відпочинку танцювали на вулицях по кілька діб, багато хто з них помер від виснаження, інсультів та серцевих нападів, але це не зупиняло інших танцюристів. Про природу танцювальної чуми досі точаться суперечки, але правди ніхто не знає. В історичних документах є згадки про ще сім схожих випадків середньовічної танцювальної чуми у тому ж регіоні. Однією з сучасних гіпотез, що пояснюють те, що сталося, є харчове отруєння психоактивними продуктами ріжків (спориньї), що вражає різноманітні злаки.
• У наші дні люди з обмеженими можливостями також можуть танцювати. Безліч танцювальних студій пропонують заняття спеціально для них. Також проводять спеціальні конкурси.
• Вірменський народний танець «Кочарі» включено до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Він цікавий тим, що виконувати його можуть усі, незалежно від статі, статусу та соціального стану, хоча спочатку вважався чоловічим танцем.
• У маленькій гірській країні Бутан існує танець масок під барабани у селі Драмеце, також включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Виконується він лише двічі на рік, на фестивалях на честь буддійського гуру Падмасамбхави, і беруть участь у ньому 16 танцюристів.
• Далеко не завжди енергійність танцю безпосередньо пов’язана з його травмонебезпечністю. У «Брейк-дансі», повному різких рухів та трюків, танцюристи набагато рідше отримують травми, ніж у спокійному на вигляд балеті, який взагалі є найбільш травмонебезпечним з усіх танцювальних мистецтв.
