Цікаві факти про Уральські гори
Уральські гори – гірська система в Євразії між Східно-Європейською і Західносибірською рівнинами.
Простягаються з півночі на південь від узбережжя Північного Льодовитого океану до річки Урал та північно-західного Казахстану.
Острови Вайгач і Нова Земля являють собою продовження масиву на північ, до полюса.
Уральські гори, разом з річкою Урал, ділять Євразію на дві нерівні частини (континенти) – Азію (43,8 млн км²) та Європу (10,4 млн км²).
У горах є родовища 48 видів руд і корисних копалин, що мають економічне значення. Втім, деякі з них, такі як родовища магнетиту поблизу Магнітогорська, майже вичерпані.
Цікаві факти про Урал
• Насправді, Уральські гори неоднорідні, вони складаються відразу з 39 гірських хребтів, з’єднаних один з одним.
• Ширина Уралу в різних ділянках коливається від 40 до 150 кілометрів. Це дуже важкопрохідна місцевість, хоча тут є вже давно освоєні перевали.
• Уральські гори дуже багаті на корисні копалини. Тут є і дорогоцінне каміння, і вугілля, і залізні руди, і багато іншого.
• Традиційно географи поділяють їх на п’ять частин – Південний Урал, Середній, Північний, Приполярний і Полярний.
• Уральські гори невисокі, що викликано їхньою давниною – вони просто вже зруйнувалися від часу. Найвища їхня точка – гора Народна, 1895 метрів.
• Вчені вважають, що мільйони років тому Уральські гори були вищими, ніж Гімалаї. Але зараз все інакше, і найнижча гряда, що входить до складу Гімалайських гір, все одно вище, ніж найвища точка Уралу.
• Утворилися Уральські гори на місці стику двох материкових плит, що формують континент Євразія.
• У давньоруських джерелах їх часто називають просто «Кам’яний пояс» або «Камінь».
• До XVIII століття вчені називали Уралом лише південну частину цього гірського хребта, але пізніше назва поширилася на весь регіон.
• Від більшості інших гірських масивів Землі вони відрізняються ще й тим, що тут немає жодного вулкана.
• Формуватися вони почали близько 350 мільйонів років тому, і цей процес практично завершився близько 200 мільйонів років тому. Однак вони продовжують повільно зростати навіть зараз.
• Кордон між Європою та Азією зазвичай проводиться саме по Уральських горах. Втім, його також проводять і по річці Урал.
• Цей гірський масив простягся на більш ніж 2000 кілометрів у довжину, він промерзлих берегів Карського моря до спекотних степів Казахстану.
• Уральські гори проходять через усі природні зони Землі, крім напівпустель та пустель.
• Вони були добре відомі античним історикам. Ті називали їх Ріфейськими та Гіперборейськими горами.
• Японія та Німеччина під час Другої світової війни мали намір розділити СРСР саме по Уральських горах, щоб Сибір та Далекий Схід відійшли японцям, а європейська частина Союзу – німцям.
• Близько 500 мільйонів років тому на місці цих гір існував Уральський океан. Він зник у результаті зближення стародавніх материків Ангарида та Лавруссія (Євроамерика).
• Назва «Урал» прийшла з башкирської мови, а башкири запозичили її у стародавніх тюрків. Спочатку це слово означало «височина» або «гора».
• Незаймані ліси республіки Комі, розташовані на Уралі – єдина частина гірського хребта, визнана об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Це найбільші за площею незаймані людиною ліси у всій Європі.
• На честь Уральських гір в Радянському Союзі назвали марки автомобілів, мотоциклів та гітар.
• На західному схилі опадів випадає помітно більше, ніж на східному. А самі гори служать природним бар’єром для рослинного та тваринного життя Сибіру і європейської частини континенту.
• Тут іноді відбуваються землетруси, але зазвичай вони досить слабкі, тому не становлять загрози. Підземних поштовхів магнітудою понад 6 балів тут не було ніколи.
• Розташована в Уральських горах вершина Карандаш (укр. Олівець; назва була запропонована у 1950-х роках через родовища графіту, який раніше називали «олівцевим каменем») заввишки всього 610 метрів, згідно з рядом джерел, є найдавнішою горою на Землі. Її вік порівняний з віком нашої планети – від 3,3 до 4,2 мільярда років.
• На території Башкирії, розташоване джерело Червоний Ключ, найбільше в росії і друге за величиною в світі (після джерела Фонтен де Воклюз у Франції). В середньому через нього проходить близько 14,8 м³ води за секунду (у Воклюза цей показник становить близько 21 м³).
• У 1842 році в Уральських горах було знайдено золотий самородок, вагою трохи більше 36 кг. Наразі знахідка зберігається у московському Кремлі в алмазному фонді.
