Найцікавіші факти про гарбузи
Гарбуз (лат. Cucurbita) – рід однорічних та багаторічних трав’янистих рослин родини гарбузові (Cucurbitaceae). Стебла довгі. Листя великі. Квітки жовті, великі. Плід – багатосім’янна (несправжня) ягода. Насіння багате маслом і білками.
Батьківщина гарбуза – Центральна Америка. Відомо 13 культурних видів, які вирощують на різних континентах. В Україні культивують гарбуз звичайний (верхнє фото), або твердошкірий (Cucurbita pepo), і його різновиди – кабачки, патисони, а також гарбуз великоплідний (Cucurbita maxima) та мускатний (Cucurbita moschata).
Це харчова, кормова, олійна та декоративна рослина. Плоди гарбуза варять, запікають, використовують на кондитерські вироби. З насіння виготовляють олію.
Цікаві факти про гарбузи
• Всі гарбузи походять з Центральної Америки, з території сучасної Мексики, і корінне населення там вирощувало їх за багато століть до того, як до них в гості навідалися перші дослідники з Європи. Перші їх сорти з’явилися на Землі близько 7000 років тому, але хто їх вивів – загадка. Ймовірно, це заслуга якихось садівників давно минулої епохи. Зараз в світі існує близько 800 сортів гарбуза, з них близько 200 придатні в їжу, а широко культивується близько 40 сортів.
• Головним фактором, що впливає на зростання цієї ягоди (так-так, гарбузи з точки зору ботаніки відносяться до ягід!), є сонячне світло, причому лампами денного світла їх обдурити складно – потрібне справжнє Сонце. Плоди ростуть без зупинки, поки є світло, тому найбільші екземпляри вирощують, як не дивно, на холодній Алясці, зрозуміло, в теплицях. За довгий полярний день вони встигають вимахати до жахливих розмірів. Але маса найбільшого гарбуза, коли-небудь виявленого, становить рекордні 1190,5 кілограмів, і вирощений він був у Бельгії в 2016 році.
• В їжу годиться не тільки гарбузова м’якоть, яка широко використовується в кулінарії – її тушкують, варять, смажать, запікають, готують з неї десерти і навіть морозиво. Насіння цієї рослини теж дуже корисне (але не у всіх сортів!), а у деяких видів їстівні навіть квітки. Хоча тут якраз немає нічого дивного, квітки, наприклад, кабачків теж вживаються в їжу у деяких країнах Європи.
• Багато сортів гарбузів виглядають дуже яскраво і помітно, а тому з ними пов’язано безліч звичаїв у різних країнах. У Німеччині та Японії, наприклад, щорічно проходять гарбузові фестивалі, і саме гарбуз є найбільш впізнаваним атрибутом Хеллоуїна, свята нечистої сили. В Україні в минулому ці плоди були частиною традиції сватання нареченого до потенційної нареченої, а у деяких народів Китаю вони вважаються відмінним амулетом від різноманітної нечистої сили.
• Гарбузи не тільки їдять, з них ще й виготовляють різноманітні предмети. Напій мате, популярний в деяких країнах Латинської Америки, зазвичай п’ють з калабасів, посудин, зроблених з маленьких висушених гарбузів особливого сорту, красиво прикрашених. У Середній Азії з висушених великих гарбузів іноді роблять клітини для дрібних співочих птахів, а в Африці їх використовують в якості екологічної і практично безкоштовної альтернативи для мотошлема.
• У Середні століття алхіміки приділяли цим плодам велику увагу. Вони чомусь користувалися славою афродизіаків, і вичавлений з них сік був неодмінною складовою приворотного зілля. А ось у наші дні відомо, що від свіжовичавленого гарбузового соку незабаром починає тягнути в сон, оскільки він є непоганим природним седативним засобом.
• У Старий Світ гарбузи вперше потрапили разом з експедицією Христофора Колумба, який привіз з собою насіння цієї рослини. Правда, консервативні європейці з підозрою поставилися до новинки, незважаючи на запевнення моряків у тому, що вони бачили індіанців, які їли ці плоди. Так що, ще довгий час в Європі гарбузи вирощувалися виключно в якості декоративних рослин.
• В Індії гарбузи використовуються місцевими жителями для лову дрібних мавп. Висушений плід з проробленим в ньому невеликим отвором прив’язують до чого-небудь, а всередину кладуть зерна і горіхи. Мавпочка засовує всередину руку, хапає їжу, але зі стиснутим кулаком витягнути її назад вже не може, а розтиснути його їй в голову не приходить. Так вона і попадається.
• У більшості людей гарбуз асоціюється з помаранчевим кольором, але насправді плоди цієї рослини бувають дуже різними – і жовтими, і білими, і зеленими, і навіть синіми. Причому це відноситься як до кольору шкірки, так і до кольору самої м’якоті.
• У деяких країнах світу гарбузова олія популярніша, ніж соняшникова, хоча використовується вона з тими ж самими цілями і тим же способом. Для виготовлення одного літра гарбузового масла потрібно три-чотири десятки плодів середніх габаритів, тобто – розміром приблизно з футбольний м’яч.
