Гієни – найцікавіші факти

Гієни (лат. Hyaenidae) – родина хижих ссавців підряду котовиді (Feliformia), що зустрічаються в Африці та у південно-західній Азії. Родина представлена 4 сучасними видами, кожен з яких відокремлений в окремий рід. Відомо, що гієни харчуються переважно падаллю (смугаста і бура гієни), але плямисті гієни часто полюють, а наземний вовк спеціалізується на харчуванні термітами та іншими комахами.

Гієни походять від вівероподібних хижаків, що зовні схожі з сьогоднішньою смугастою пальмовою циветою. Перші гієни Plioviverrops – це маленькі циветоподібні хижаки, що населяли Євразію приблизно 20 – 22 мільйони років тому. Хоча сучасні гієни схожі на собак, вони найтісніше пов’язані з мангустами (Herpestidae) і насправді належать до котовидих.

Живуть гієни групами – кланами, що налічують до 80 членів. У кланах зазвичай домінують самки, і вони залишаються в одному клані все життя, тоді як самці залишають його, коли виростають. Для полювання клани поділяються на менші групи з 3 – 5 членів, тоді як на більшу здобич, наприклад – зебру, полюють більшими групами.

Окрім саван, вони мешкають у напівпустелях і навіть гірських лісах. Гієни відомі своїми гигикаючими голосами. Однак плямисті гієни видають серію різних звуків, які використовують для спілкування один з одним.

Цікаві факти про гієну

Гієна бура (Hyaena brunnea).

• Як вже було сказано вище, зовні гієни нагадують собак, але насправді вони не мають з ними нічого спільного. Зоологи стверджують, що вони входять в загін котовиді, і звичайні домашні кішки є їх родичами. Хоча звички у них більше схожі на такі у псових – полюють вони, наприклад, тільки групами, довго вимотуючи жертву перед тим, як її атакувати. Хоч гієни і вважаються падальщиками, дві третини їжі вони добувають саме полюванням. Ну, або тим, що забирають здобич у інших хижаків – зграя цих тварин, будучи голодною і агресивною, цілком може прогнати навіть леопарда.

• У світі існує всього 4 їх види, і всі вони схожі між собою поведінкою і виглядом. Цікаві плямисті гієни, найбільші з усіх – дорослі нерідко досягають маси у 50 – 80 кілограмів. Причому у всіх видів самки більші і агресивніші, ніж самці, оскільки рівень тестостерону у них вище. Частково винятком є смугасті гієни, які живуть поодинці, на відміну від інших – вони завжди збиваються в зграю, в якій панує самка.

• В Євразії колись існували печерні гієни, дуже схожі на своїх сучасних родичів. Але ці вимерлі монстри досягали маси у 100 – 110 кілограмів і, ймовірно, були найбільшими з усіх ссавців-падальників, що коли-небудь ходили по нашій планеті. Останні з них зникли з лиця Землі близько 500 000 років тому.

• Ці тварини не відрізняються охайністю. Вони навіть не намагаються маскувати свою присутність, і сморід їх абсолютно не бентежить. У лігві гієн зазвичай повно бруду і недоїдків, так що запах можна відчути за сотню метрів, та й самі ці звірі пахнуть точно так же, тобто вельми неприємно.

Гієна смугаста (Hyaena hyaena).

• Травна система гієни здатна переварити будь-яку їжу. Найчастіше ці тварини поїдають здобич прямо разом з кістками, причому в їх шлунку перетравлюються навіть кістки. Тому ці падальники так важливі для екології – вони «підчищають» місцевість, поїдаючи все, що можна проковтнути.

• У зграї завжди встановлена сувора ієрархія. Положення хвоста, задертого або опущеного, свідчить про соціальний статус тієї чи іншої особини. Виття, яке гієни видають, теж добре вивчене, і послідовність звуків у ньому, а також їх тональність, також прямо вказують на займане в зграї положення. Іноді самці-ватажку кидають виклик більш молоді суперниці, і в такому випадку починається бійка, яка зазвичай закінчується смертю однієї з них.

• Гієни дійсно видають звук, дуже схожий на знущальний регіт. Але не всі вони, а тільки плямисті, ті самі, які є найбільшими і небезпечними з усіх. Насправді, вони так виють, і звучить їх виття досить зловісно.

Земляний вовк (Proteles cristata).

• У плямистих гієн в зграї самці займають більш низьке положення, ніж всі без виключення самки і навіть дитинчата. Дочки самки-ватажка, підростаючи, отримують наступне за нею положення, а самці, що вже підросли, зазвичай йдуть шукати собі іншу зграю.

• Бійки між собою починаються у них ще в дитинстві, і дитинчата можуть запросто зчепитися між собою з найменшого приводу. Причому це не гра, а справжнісінький бій, і він зазвичай ведеться до останнього, тобто до смерті. Батьки при цьому їх не рознімають. Але б’ються тільки самки, і тільки між собою, до самців вони агресії не проявляють.

• Дорослий лев-самець не боїться навіть цілої зграї гієн, і запросто може прогнати її, щоб відібрати здобич. Але левиці менше розмірами, і тут розклад вже зовсім інший – зграя падальників може представляти для самотньої левиці загрозу. Іноді і леви-самці, старі і ослаблі, стають здобиччю для гієн.