В нашій уяві папуги – це крикливі птахи з яскравим оперенням та веселим характером. Вони водяться там, де тепло, і харчуються фруктами.

Але новозеландський гірський папуга під назвою кеа руйнує всі стереотипи. Він віддає перевагу прохолодному клімату, не може похизуватися яскравим забарвленням і настільки суворий, що здатний самотужки задерти вівцю.

Кеа (лат. Nestor notabilis) в польоті.

Папуга кеа є ендеміком Нової Зеландії, тобто – не зустрічається більше ніде. Він разюче відрізняється не лише від своїх побратимів з Африки, Азії і обох Америк, але й від місцевих папуг.

На новозеландських островах кеа дуже багато, тому багатьох дивує, чому цей птах опинився в «Червоній книзі». Але на його батьківщині люблять надавати статус рідкісних і зникаючих видів представникам флори та фауни, так, про всяк випадок.

Імовірність, що популяція кеа різко знизиться, все ж таки є, оскільки у папуги «натягнуті стосунки» з місцевими фермерами. Птахів безжально відстрілюють, вважаючи їх загрозою для тваринництва, і це зовсім неспроста. Та й для деяких мешканців новозеландської глибинки кеа – це щось на кшталт бекасу чи качки, яких не гріх запекти в духовці до обіду.

Основна відмінність папуг кеа від своїх побратимів – це відсутність яскравого забарвлення. Їхнє пір’я сіре і тьмяно-зелене, і лише коли птах летить, видно яскраві помаранчеві ділянки на нижній частині крил. Гірськими цих папуг називають неспроста. Вони вважають за краще жити вище, там, де закінчується лісова смуга.

Кеа не будують гнізд, а вибирають для житла ущелини в скелях та уступи. Пташенят цей дивний птах виводить у липні, в розпал новозеландської зими. До речі, зими в цих краях досить суворі, а високо в горах місяцями лежить сніг і дмуть пронизливі вітри.

Основною їжею кеа є комахи та їх личинки, а також дрібні рептилії та гризуни. Але за відсутності звичної їжі папуги не відмовляються від фруктів та горіхів і навіть квіткового нектару. Але є в них одна неприємна особливість, яка здатна зробити їх з часом по-справжньому рідкісними. Справа в тому, що папуги кеа іноді полюють на овець.

Вбивці мимоволі

Кеа цікавиться речами туристів, дорога на Мілфорд-Саунд, Південний острів.

У Новій Зеландії вівчарство є основним видом сільського господарства. На 5 мільйонів жителів країни припадає близько 45 мільйонів овець, тобто – на кожного жителя островів припадає аж дев’ять овець. Збитки, що завдаються кеа поголів’ю, мінімальні, і на них навіть не існує статистики. Проте жоден розсудливий фермер не буде радий, якщо його вівцю з’їдять папуги.

Так, гірські папуги люблять баранину, а особливо сало. У прямій сутичці ці птахи, незважаючи на солідні розміри, здобути перемогу над твариною не можуть. Тому вдаються до підступного трюку.

Вибравши жертву, кеа сідає їй на спину, міцно впиваючись потужними кігтями в густу шерсть. Вівця щосили намагається позбутися небезпечного наїзника, і нерідко їй це вдається. У таких випадках атака кеа повторюється до повного успіху.

Сидячи на спині тварини, кеа починає рвати її шкіру та плоть. Завдання папуги – нанести якомога глибшу рану. Травмувавши вівцю, птах залишає її у спокої, але тримається поблизу. Коли жертва ослабне від втрати крові та впаде, починається бенкет. Тож побачивши зграї гірських папуг, будь-який новозеландський скотар інстинктивно тягнеться до дробовика.

Потрібно уточнити, що вбивцями овець ці папуги стали з вини людини. Колись вони харчувалися лише дрібною живністю, а ними, у свою чергу, любили поживитися маорі – корінне населення островів. У кеа раз на кілька років траплялися голодні роки, пов’язані з капризами клімату. У таких випадках частина птахів гинула і популяція регулювалася природним способом.

Кеа і людина

Коли європейці колонізували Нову Зеландію, то майже одразу почали розводити овець. Мільйони цих тварин, що паслися в долинах, заважали кеа добувати звичну їм їжу. Але невдовзі птахи адаптувалися. Коли стало голодно, вони почали харчуватися трупами загиблих тварин. Пізніше навчилися й полювати на живих.

Kea знімає обшивку з лобового скла автомобіля в Новій Зеландії.

Але найбільше страждають від кеа все ж таки не вівці і не їх суворі господарі. Гірські папуги стали справжньою напастю для туристів, що приїжджають у гори, помилуватися місцевими краєвидами. Птахи буквально атакують людей, вириваючи з рук їжу та все, що на неї схоже. Вони діловито рвуть рюкзаки й сумки в пошуках поживи і безсоромно шастають у салонах автомобілів.

З автомобілістами у цих птахів взагалі особливі стосунки. Вони чомусь люблять рвати і витягувати гумові ущільнювачі, трощити шини і відривати двірники. І роблять вони це просто так, «з любові до мистецтва».

Щоб хоч якось захистити гостей країни від «пернатих бандитів», влада встановлює на гірських дорогах таблички «Птахів не годувати». І це дуже серйозно. Якщо ви заради розваги пригостите одного птаха шматочком булки, то відразу прилетять десятки його побратимів і проведуть ревізію ваших речей.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!