Кінь (лат. Equus) – рід ссавців з сімейства коневих (Equidae) з таксономічного ряду непарнокопитних (Perissodactyla). Найвідоміші представники роду – коні свійські, осли та зебри.
Рід включає види, що зустрічаються в дикій природі в Азії та Африці. Завдяки інтродукції коні перетворилися на космополітичний рід.
Систематика коней є спірною. Але за найбільш поширеним методом систематики, рід коней складається з кількох вимерлих та 9-ти сучасних видів.
Вперше рід Equus був описаний шведським зоологом Карлом Ліннеєм у 1758 році в книзі «Systema Naturae» (Система природи). Типовим видом він вибрав свійського коня (Equus caballus), а також описав звичайного віслюка (Equus asinus) і гірську зебру (Equus zebra). Родина коневих (Equidae), з якої Equus є єдиним невимерлим родом, була описана Джоном Едвардом Греєм у 1821 році.
Свійський кінь (лат. Equus caballus або Equus ferus caballus) – це велика короткошерста непарнокопитна тварина з довгою гривою і хвостом, одомашнена з давніх часів і багато століть використовувалася для верхової їзди або перенесення чи перевезення вантажів. Відрізняється швидкістю, силою та витривалістю. Цей вид коней поширений на всіх континентах (крім Антарктиди) в більшості країн світу.
Найцікавіші факти про коней
• Предком коня, як це не дивно звучить, була кремезна істота розміром з лисицю, з чотирипалими кінцівками, що жила близько 55 мільйонів років тому. Антропологи назвали її пропалеотерією.
• Родова назва – Equus – походить з іонійського діалекту грецької мови (грец. ἴκκος – «кінь»). А ось слова «лоша», «кобила» і «кінь» суто слов’янські і зустрічаються в мовах багатьох слов’янських народів.
• Мерином називають кастрованого коня чоловічої статі. Самець коня називається жеребцем. Самиця – кобилою або лошицею. Дитинча коня – лошам. Наука, що вивчає коней, називається гіпологією.
• Першими почали приручати коней кочові народи Азії, і це сталося в 5-му тисячолітті до нової ери. А ось в Австралії не знайдено жодного викопного коня. На цей континент цих тварин привезли із собою поселенці у XVIII столітті.
• По всьому світу існує майже 160 різних порід свійських коней. А найдорожчими вважаються арабські скакуни.
• Найвищим у світі конем був ваговоз на прізвисько Мамонт (також відомий як Семпсон). Він народився в Тоддінгтон-Міллзі (Велика Британія) у 1846 році. В чотирирічному віці цей мерин показав абсолютний рекорд по висоті серед коней, що коли-небудь існували. Його зріст дорівнював 2 метрам і 19 сантиметрам.
• Зараз найвищим конем у світі є бельгійський важковоз на прізвисько Великий Джейк, мерин, який народився у 2000 році. Його зріст становить 210 см. Попередній найбільший у світі бельгійський кінь носив ім’я Brooklyn Supreme. Він важив 1451 кг і мав зріст 198 см.
• Найменший кінь у світі був зареєстрований у 1975 році. Жеребець породи фалабелла на ім’я Літл Пампкін (Little Pumpkin, що означає «маленький гарбуз») мав зріст всього 35,5 сантиметрів і вагу близько 10 кілограмів.
• Рекорд швидкості належить чистокровній верховій дворічці, кобилі на прізвисько Віннінг Брю, яка на перегонах в Грантвіллі (штат Пенсільванія, США) на дистанції 1/4 милі продемонструвала швидкість 70,76 кілометрів на годину.
• Найдорожчий кінь на планеті – це Шаріф Дансер (Shareef Dancer), представник англійської чистокровної породи верхових коней. Цей жеребець, син іменитих батьків, багаторазових переможців різних змагань, у 1983 році був проданий на аукціоні арабському шейху за 40 000 000 американських доларів. Цей рекорд так і не був побитий. Однак сьогодні є кінь, вартість якого оцінюється в 200 мільйонів доларів. Але тварина на прізвисько Френкел не продається і є власністю саудівського принца Халіла Абдулла.
• Коні (як і собаки) – це найближчі та найвідданіші друзі людини, за що неодноразово вшановувалися своїми не завжди адекватними господарями. Так, наприклад, давньоримський імператор Калігула дуже любив свого скакуна Інцитата. Він зробив його сенатором(!), за що згодом отримав кинджал у серце від обурених патриціїв.
• А ось легендарний полководець Олександр Македонський мав 9 разів завдячувати життям своєму коню Буцефалу. А після того, як тварина загинула під час битви, заснував на тому місці однойменне місто.
• Після смерті любимої кобили Лізетти цар Петро I не захотів розлучатися зі своєю улюбленицею і вірним бойовим товаришем. Він наказав зробити опудало кобили, яке, до речі, й досі знаходиться в Зоологічному музеї Санкт-Петербурга. Найвідоміший кінний монумент цього міста – Мідний вершник – пам’ятник не тільки цареві, а й Лізетті.
• Французький імператор Наполеон наказав зробити з копита улюбленого коня Маренго табакерку, щоб зберігати про нього пам’ять.
• За переказами, волхви передбачили князеві Олегу Віщому, що він помре від свого улюбленого коня. Олег наказав забрати коня і згадав про пророцтво лише через 4 роки, коли кінь вже давно помер. Олег посміявся з волхвів і захотів подивитися на кістки коня, став ногою на череп і сказав: «Чи його мені боятися?» Однак у черепі коня ховалася отруйна змія, яка смертельно вжалила князя.
• До розвитку епохи автомобілебудування вчені, виходячи з того, що поголів’я коней повинне приростати колишніми темпами, вважали найскладнішою технічною проблемою XX століття утилізацію величезної кількості гною.
• Одними з перших високі підбори почали носити монгольські чоловіки, щоби ноги не вислизали з стремінь під час верхової їзди.
• Цирк в сучасному вигляді з’явився у XVIII столітті, а його «батьком» вважається англієць Філіп Естлі. Саме він шляхом різних експериментів встановив, що для коней найзручніше в повному галопі бігти по колу діаметром 13 метрів. Такого розміру арени сьогодні дотримуються у всіх цирках світу.
• У 1923 році в Нью-Йорку проводилися кінні перегони. Прямо під час забігу в одного з жокеїв на ім’я Френк Хейз стався інфаркт. Його кінь, проте, прийшов до фінішу першим вже з мертвим тілом жокея на спині, причому перед стартом цей жеребець вважався одним з аутсайдерів – на нього приймалися ставки 20:1.
• Радіус огляду кінських очей становить майже повне коло. Він може бачити все, що відбувається за ним, навіть не повертаючи голови.
• Копита коней надзвичайно складні та чутливі. Коли вони наступають на них, тиск від зіткнення із грунтом видавлює кров по нозі назад у кровоносну систему. Таким чином, копита опосередковано виступають як насос.
• Зуби коней – це відмінний індикатор для визначення їхнього віку та стану здоров’я. Звідси і з’явилася знаменита фраза Святого Ієроніма: «Даренному коневі в зуби не дивляться».
• Іноді можна побачити, як кінь із задоволенням катається землею. Це один із способів, яким тварина відновлює сили: таке перекочування з боку на бік стимулює кровообіг, і тварина, яка втомилася, почувається значно краще.
• У мордовських народів (мокша і ерзя) за давнім звичаєм жінка мала право їздити на коні, тільки одягнувши дві пари спідниць. Щоб не образити дотиком свого тіла священну тварину, яка в деяких випадках вважалася важливішою за жінку.
• Коли Джеймс Ватт винайшов парову машину, то для демонстрації можливостей цієї машини винахіднику довелося порівнювати її потужність з потужністю коня. В результаті була введена нова одиниця вимірювання – кінська сила, яка використовується і досі.
***На верхньому фото: Молоді жеребці породи ліпіцанер (нім. Lipizzaner) на пасовищі в Брандкогелі, Марія-Ланковіц, Штирія, Австрія.
Вам також може сподобатися:
Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!
КАТЕГОРІЇ
- Архітектура (22)
- Звірі і птахи (145)
- Їжа і напої (88)
- Космос (27)
- Люди (92)
- Планета (176)
- Різне (226)
- Рослини (107)
- Спорт та ігри (52)
ОСТАННІ ФАКТИ
ПОПУЛЯРНІ СТАТТІ
- Бджоли – найцікавіші факти (3 746)
- Цікаві факти про борщ (3 175)
- Чи ховають страуси голову в пісок? (3 174)
- Найцікавіші факти про математику (3 079)
- Найцікавіші факти про колібрі (2 988)