ПланетаДодано - 05.10.2022   Автор - admin

---

Одна з каравел великого мореплавця раннього нового часу Христофора Колумба у жовтні 1492 року досягла острова, названого місцевим населенням Гуанахані.

Віруючий в Бога мандрівник, який думав, що доплив західним шляхом до Індії, нарік відкриті землі островом Сан-Сальвадор, або «Спаситель» в перекладі з мови іспанців. Але то був острів з групи Багамських островів, які знаходяться зовсім в іншій частині світу.

Колумб так і не зрозумів, що відкрив Америку і прилеглі до материка острови. Іспанський мореплавець був упевнений, що він з моряками приплив в Південно-Східну Азію. Далі Колумб на своїх кораблях доплив до ще більшого острова. Це була Куба – місце, куди в наш час приїжджають мільйони туристів з усієї земної кулі.

Колумб був вражений від видовища, як тубільці підносять до рота якусь головешку і вдихають ароматний дим. Це було тютюнопаління, невідоме на той момент європейцям. «Освічена Європа» тоді навіть не знала про томати і картоплю, а аборигени Куби вже давно вживали ці сільськогосподарські культури в їжу. Мандрівникові так сильно сподобалася природа Куби, що він назвав її «найпрекраснішою з усіх земель».

У цій статті ми розповімо цікаві факти про Кубу, згадаємо історію острова, його географію і культуру.

Далеке і близьке минуле Куби

Після відкриття Куби командою Колумба на острів ринули тисячі європейців. Іспанці та португальці почали грабувати і вбивати місцеве тубільне населення. Освоєння острова супроводжувалося фізичним знищенням більшої частини населення: всього за півстоліття винищили більшу частину місцевого населення. Натомість привезли негрів з Африканського континенту, перетворивши їх на рабів.

Невільники стали працювати на своїх панів на плантаціях. З ранку і до заходу Сонця в поті чола вони виконували найскладнішу і принизливу роботу, а пани били їх палицями і глумилися. В результаті злиття іспанців та інших європейців з нащадками негрів виникли метиси-креоли, які складають зараз близько 75% населення Куби. 3 мільйони з 12 мільйонів постійних жителів сучасної Куби – це негроїди.

Негри і креоли протягом чотирьохсот років вели справедливу боротьбу проти колонізаторів і панів. Іспанські гнобителі змінилися англійськими, потім на зміну їм прийшли американці, які теж вкрай нешанобливо ставилися до кубинців.

Острів був кілька століть в залежності від провідних європейських держав і США, поки не настав 1959 рік. Першого січня того року в країні відбулася революція. Диктатор Батіста – ставленик американських імперіалістів – був зміщений з посади, а на зміну йому прийшов новий диктатор – Фідель Кастро, який виявився патріотом і повів народ у боротьбі за революцію і світле майбутнє.

Кастро налагодив відносини з СРСР, подружився з Хрущовим – керівником Радянської держави, почав розвивати незалежну від імперіалістичних країн економіку. Куба стала незалежною і поступово почала розвиватися в економічному плані, пішла шляхом соціалізму. Відтоді за Кубою закріпилася неофіційна назва – Острів Свободи.

Радянський Союз почав надавати дружню допомогу кубинцям, яких став вважати братнім народом. Але таким розвитком подій були вкрай незадоволені американці – противники СРСР в «холодній війні». Президент США Джон Кеннеді організував блокаду Куби у відповідь на постачання радянських ядерних ракет на острів. У світі запахло Третьою світовою війною, яка могла стати ядерною і знищити все людство.

Лідери двох наддержав все ж виявилися розсудливими політиками і сіли за стіл переговорів. У підсумку, СРСР прибрав з Куби ракети, а американці зняли блокаду. Але жителі США не на жарт злякалися. Сам мер Нью-Йорка в зверненні до городян запропонував запастися їжею і бути напоготові, в разі сигналу небезпеки миттєво сховавшись в укриття.

Географічні особливості Куби

Куба входить до архіпелагу Великі Антильські острови. Ця група островів є природною межею між Атлантикою з одного боку і Карибським морем і Мексиканською затокою – з іншого. З гірських піків і височин в ясну погоду добре видно острів Гаїті (відстань близько 77 кілометрів) і Ямайку, що знаходиться у 140 кілометрах від Куби.

Мабуть Христофор Колумб полюбив цей регіон через майже 1600 острівців, оточених красивими кораловими рифами. Тропічна рослинність цих клаптиків суші виглядає дуже мальовничо. На Кубі присутній карстовий рельєф, аналогічний тому, що прикрашає Уральські гори і Кримський півострів.

Геологи, які досліджували Кубу, зробили висновок, що ще 300 мільйонів років тому тут на океанічному дні відклалася товща вапняків, піднята в подальшому силами Землі над водою. Ці вапняки то піднімалися, то опускалися, це відбувалося багато разів. Тому на острові можна зустріти схожі на жіночі капелюшки пагорби.

Мальовничу картину Куби доповнюють пишні зарості красивих чагарників і пальми, які роблять пейзаж смарагдово-зеленого кольору. А море виглядає настільки ефектно, що Хемінгуей, який тут жив, написав такі слова: «синє море в безвітряну погоду здається зеленим з берега, а тіні близько плаваючих великих риб миготять у воді задовго до того, як вони підпливуть близько».

Гавана – столиця Куби

Столиця Куби, Гавана, вважається одним з найкрасивіших міст світу. Мегаполіс особливо чарівний під час вечірнього заходу Сонця, коли горизонт забарвлюється в немислимі кольори. У цей час пасажири літаків бачать вогняні сполохи тропічного заходу і багряні відсвіти західного Сонця – видовище дивовижної краси. А з висоти пташиного польоту місто здається казковим намистом, що лежить посеред океану.

Населення Гавани складає понад 2 мільйони мешканців, це найбільше кубинське місто. Завойовник шістнадцятого століття Дієго Веласкес заснував у південній частині острова містечко, що стало згодом столицею. Іспанський загарбник тоді і припустити не міг, що Куба буде одним з головних об’єктів для туризму.

Іспанці побудували тут в XVI столітті палац Каса-дель-Конте-де-Сантовенія, фортецю Кастільо-де-ла-Реаль-Фуерса, Капітанський палац і т.д. Ці та багато інших пам’ятників старовини зачаровують сучасних мандрівників. Для туристів тут є прекрасна набережна, широкі і тінисті алеї, прикрашені квітниками і пальмами. У Гавані відреставровано багато чудових пам’яток архітектури.

Ернест Хемінгуей на Кубі

Ернест Хемінгуей – великий письменник XX століття, володар Нобелівської премії з літератури. Свою батьківщину – США – він не любив, зате дуже сильно полюбив волелюбну і красиву Кубу. Більше десяти років свого життя (з 1948-го по 1958-й рік) він прожив на околиці кубинської столиці в кам’яному одноповерховому будинку. Риболовля та полювання в гавані були улюбленими розвагами всесвітньо відомого письменника.

На своєму катері «Пілар» Ернест рибалив, йдучи далеко в океан. Професійні ловці риби відзначали у Хемінгуея якості хорошого рибалки і водили з ним дружбу. Саме тому на банкет з нагоди присудження премії він запросив друзів – простих рибалок. Вище суспільство було вельми здивоване, що за святковим столом так багато простолюдинів і так мало знаті. Але автор книги «Старий і море» сказав присутнім, що саме рибалки його надихнули на написання кращих книг. Сама притча «Старий і море» була в першу чергу присвячена рибній ловлі і рибалкам.

Писати він любив у альтанці, оповитій виноградом. Про свій кубинський період життя він написав чудовий роман «Острови в океані», пройнятий описом місцевих красот і чудових пейзажів. Книга про природу Куби і про працьовитий кубинський народ вийшла вже після смерті нобелівського лауреата – у 1970 році. А саму премію йому присудили за повість «Старий і море» у 1954 році.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!