В Радянському Союзі «Київський торт» котирувався так само високо, як вірменський коньяк або цукерки «Пташине молоко». Зустріти його у вільному продажу було неймовірно складно. Але зате з впізнаваною коробкою, прикрашеною листям каштанів, можна було потрапити у важкодоступні офіційні кабінети.

Звичайно ж, такий легендарний продукт не міг не обрости міфами і легендами.

Багато людей старшого покоління можуть розповісти «класичну» історію появи «Київського торта». Згідно з нею, цей виріб з’явився випадково, завдяки помилці кондитерів. Працівники цеху Київської кондитерської фабрики імені Карла Маркса забули ввечері помістити ємність зі збитими білками в холодильник. Продукт простояв при невідповідній для нього температурі всю ніч і, зрозуміло, втратив свою пишність.

Виробництво Київських тортів за часів Радянського Союзу.

Побачивши вранці зіпсовану білкову масу, кондитери вирішили вийти з положення і додали до вершків борошно і горіхи. Новостворену суміш вони запекли і отримали коржі з небаченими до цього властивостями. Нібито вони і лягли в основу знаменитого торта. Відбулася ця подія, якщо вірити «знавцям», у 50-х роках минулого століття. Тобто – якраз у той час, коли у продажу з’явилися перші «Київські торти».

Як ви вже зрозуміли, це всього лише красива казка, яка не має нічого спільного з реальністю. Звичайно ж, в СРСР ніхто не допустив би подібної творчості, нехай навіть успішної, на підприємстві харчової галузі. Київський торт – це не випадковий винахід працівників цеху, а результат кропіткої роботи фахівців.

Справжня історія «Київського торта»

Батьки цього солодкого дива – кондитери Костянтин Петренко і Надія Чорногор. Вони запропонували нову рецептуру торта у 1956 році і її не могли не затвердити. Історик кулінарії Павло Сюткін розповів про склад кондитерського виробу, який не мав аналогів у світі:

«Торт являв собою два коржі з безе з кремово-горіховим вмістом, промазаних кремом. Це радянський стандарт, дуже далекий від сьогоднішніх дієтичних норм. На кілограм торта брали 400 грамів молочного, вершкового крему і 600 грамів яєчної білкової маси, з якої випікався торт».

Можна собі уявити калорійність цього білкового «монстра», здатного шокувати сучасних любительок правильного харчування і дієт. Про крем для цього торта варто розповісти окремо. У різні періоди історії виробу він сильно відрізнявся. Початковий варіант – крем з грайливою назвою «Шарлотт», був заварним, яєчно-масляним.

Це був компонент, що прекрасно підходить для торта – легкий, повітряний і шалено смачний. Але на початку 60-х років від нього відмовилися на вимогу санітарної служби. Крем «Шарлотт» дуже швидко псувався і в несвіжому вигляді представляв для ласунів серйозну небезпеку. Тому почали використовувати масляно-вершковий крем – більш важкий і менш вишуканий за смаком.

У перші роки випуску в «Київський торт» додавали горіхи кешью, але це тривало недовго. Екзотичний інгредієнт поставляла в СРСР дружня Індія за контрактом, розраховуючись за радянські товари. Коли дія цього договору закінчилася, кешью став занадто дорогим задоволенням і його замінили на фундук. Через деякий час торт ще здешевили, почавши використовувати самий звичайний арахіс.

Торт, що відкриває двері

Зважування і пакування Київських тортів у радянські часи.

Особливою фішкою Київського торта стало його оформлення. На його верхній частині кремом малювали листя і суцвіття каштана – символу Києва. Це дерево завжди прикрашало українську столицю і його висаджували вздовж головної вулиці міста – Хрещатика. Каштанові мотиви були зображені і на коробці торта, дизайн якої багаторазово змінювався, але зберігав загальну концепцію дизайну.

В СРСР торт був жаданим київським делікатесом, який намагалися роздобути будь-яким способом. Кожен, хто бував по роботі або в якості туриста в Києві, засипався проханнями рідних, друзів і колег привезти їм торт. Але навіть в українській столиці купити його було непросто, тому багато хто знав про смак торта тільки з чуток.

Київський ресторатор Федір Баландін розповів про неймовірну богемність торта так:

«У сірості радянських буднів вас могли помітити по ручній поклажі – круглій білій коробці з зелененьким орнаментом, перетягнутій паперовою мотузочкою в десять кілець. Трофей! Тітка Маша з «Хліба», Шурочка з Центрального гастроному або Галина Петрівна з «Українських солодощів» тримали під прилавком товари підвищеного попиту для дільничного, ОБХСС, стоматолога, перукаря і просто про всяк випадок. І почесне місце серед них займав Київський торт».

Гострослови називали поїзд Київ – Москва «тортовозом». Коробка зі знайомим орнаментом була найпоширенішою ручною поклажею його пасажирів. Торт примудрялися піддавати глибокому заморожуванню і вивозити в якості сувеніра навіть за кордон. Та що там говорити – «Київський» дуже любили Генеральний секретар Леонід Брежнєв і міністр закордонних справ СРСР Андрій Громико. Для високопоставлених ласунів торти робили за спецзамовленням. Один з найбільших екземплярів важив 5 кілограмів і мав три яруси.

Київський торт сьогодні

Сьогодні «Київський торт» втратив свій елітний статус. Його виробляють десятки кондитерських компаній в Україні, республіках колишнього СРСР і навіть в країнах далекого зарубіжжя. Доступність інгредієнтів і оригінального рецепта також дають можливість приготувати цей шедевр в домашніх умовах, причому в класичному «радянському» виконанні, з кремом «Шарлотт» і горіхами кешью.

А що можна сказати про «Київські торти», виготовлені сьогодні на батьківщині продукту – в Києві? Фабрика ім. Карла Маркса зараз належить компанії «Рошен» і як і раніше виробляє ці торти. Більш того, підприємство постійно судиться з іншими виробниками, відстоюючи право на бренд. Що стосується смакових якостей, то знаючі люди з жалем констатують, що «Київський» вже «не торт». Замінники та різні добавки зробили його приготування простішим, а термін зберігання тривалішим, але свою красу і неповторний смак торт давно втратив.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!