Ленін: як з’явився цей псевдонім
Мало які речі викликають настільки живий відгук у серці сучасного прихильника комуністичних ідей, як події 1917 року. Минуло більше століття, а Жовтнева революція, як і раніше, розводить людей не тільки в самій Росії, але і в інших країнах по різні боки ідеологічних барикад.
Але найулюбленішою розвагою для багатьох наших співвітчизників було і залишається метання «відомої субстанції» в один одного на тлі обговорення особистості чи не найголовнішої персони радянської історії В.Ульянова.
Отже, Жовтнева революція 1917 року. Сьогодні для одних – це подія, коли імперська Росія звернула зі «стовпової дороги розвитку цивілізації». Для інших – це час, коли Росія отримала шанс стати авангардом людської цивілізації, продемонструвавши всьому світу неймовірне і стрімке зростання від відсталої імперської держави, до Федерації союзних радянських республік і народів, які відправили людину в космос.
Однак, навіть вся історія Радянського Союзу, включаючи її темні сторінки, не викликає стільки суперечок і розбіжностей, скільки особистість вождя світового пролетаріату – Володимира Ілліча Ульянова, який назавжди увійшов в історію під псевдонімом Ленін.
Сьогодні на просторах інтернету можна знайти безліч версій про те, чому Ілліч взяв собі саме такий псевдонім. Починаючи з другої половини 1980-х років Жовтнева революція, фігура Леніна і всіх інших більшовиків початку XX століття стрімко обростала міфами. Здебільшого чорними. Звичайно, міфологізація образу Леніна почалася ще в СРСР.
Радянська пропаганда примудрилася всього за кілька десятиліть з живої, цікавої, нехай і суперечливої особистості зробити абсолютно рафінований образ «доброго дідуся», яким справжній Ленін ніколи не був. За злою іронією, саме таке ставлення радянської агітаційної пропаганди до особистості Володимира Ілліча багато в чому і створило благодатний грунт для «покривозривальних» викриттів в роки перебудови і після неї.
Як і більшість інших революціонерів, Володимир Ульянов використовував десятки псевдонімів. Однак міцно закріпився саме «Ленін». Найбільш популярна версія говорить про те, що псевдонім з’явився завдяки використанню підроблених документів на ім’я померлого у 1902 році дворянина Миколи Єгоровича Леніна.
У західній пресі досі поширена помилка, що псевдонім був утворений від назви річки Лена, а точніше в пам’ять про ті події, що відбулися на її притоках в квітні 1912 року.
В історію ці події увійшли як Ленський розстріл. Трапилася трагедія в Ленському золотопромисловому товаристві. Складні умови праці, жахливі умови життя, погане харчування, маленькі зарплати і систематичне свавілля керівництва копальні змусило робітників на страйк. Тодішні ЗМІ майже повністю проігнорували проблеми робітників.
У підсумку, розганяти страйк відправили солдатів. Закінчилося все погано. Розуміння між озлобленим від скотських умов праці і життя 3-тисячним натовпом роботяг і прибулими на місце жандармами якось не встановилося. Дійшло до стрільби. В результаті розстрілу постраждало 372 робітників копальні, з яких 170 загинули на місці або померли від ран пізніше. До речі, працювали на видобутку золота і жінки.
Фактично, псевдонім «М. Ленін» з’явився задовго до зазначених подій – наприкінці 1901 року, коли в журналі «Зоря» було опублікувано перші чотири розділи статті «Аграрне питання та критики Маркса». За підписом саме «М. Ленін» роботи В.І. Ульянова в СРСР видавалися аж до 1930 року. А ось державні і партійні документи радянський вождь підписував «В.І. Ульянов (Ленін)».
Отже, точна причина появи псевдоніма «Ленін» невідома, тому було багато версій про походження цього псевдоніма. Наприклад, топонімічна – по вищезгаданій сибірській річці Лена (сімейна версія Ульянових). Саме «топонімічна», бо до подій 1912 року вона не має ніякого відношення.
До слова, через конспірацію Ульянов мав понад 150 псевдонімів. «Ленін» – це найвідоміший. А ось наприкінці 1890-х років Володимир Ілліч набув популярності в марксистських колах під псевдонімом «К. Тулін». Крім псевдонімів, у Леніна було і партійне прізвисько, яке використовували його товариші і він сам: «Старий».
