Спорт та ігриДодано - 17.10.2022   Автор - admin

---

Льодовий спідвей – це вид зимових мотоциклетних перегонів, охоплених спідвеєм, який виник у 1920-х роках. Він перетворився на форму самостійного спорту з різних зимових змагань на мотоциклах. Спортсмени змагаються на легких міцних мотоциклах, які пристосовані до низьких температур та дуже слизької поверхні льоду.

Гонщики використовують мотоцикли з об’ємом двигуна 125, 350 або 500 кубічних сантиметрів та максимальною потужністю 70 кінських сил, оскільки тут більш важливі навички водіння, а не висока продуктивність. Найбільш часто використовуваними мотоциклами до кінця XX століття були чеські «Яви». А двигуни і в нинішній час використовуються виключно виробництва «Jawa». Правила дозволяють використовувати дво- та чотиритактні двигуни.

Каркас мотоцикла зроблений в основному з легких матеріалів, таких як вуглець або алюмінієві сплави. Середня швидкість становить близько 90 кілометрів на годину, а максимальні швидкості сягають близько 140 км/год. Через переважно власну конструкцію мотоциклів перед перегоном необхідно перевірити відповідність технічним регламентам та зробити зважування (вага близько 110 кг).

Цікаві факти про спідвей на льоду

• На жаль, ім’я першого гонщика, який ризикнув промчати по крижаній поверхні на мотоциклі, не збереглося. Імовірно, це сталося близько ста років тому – в двадцятих роках минулого століття. Тоді ж почали проводити і перші змагання, спочатку в країнах Скандинавії, потім у Центральній Європі. В тридцятих роках про спідвей дізналися в Радянському Союзі, наші ковзанярі, що побували за кордоном, розповідали про перегони мотоциклістів на льодових доріжках. Згодом, у березні 1938 року, Сергій Бучин провів показовий заїзд на стадіоні «Динамо» в Москві. Сталося це в перерві матчу з хокею з м’ячем.

• Приклад виявився «заразливим». Слідом за Бучиним гонками на льоду захопилися й інші мотоциклісти. Перші, документально зареєстровані, змагання зі спідвею в СРСР пройшли на Московському іподромі 10 березня 1940 року. Перегони були присвячені XVIII з’їзду ВКП (б). Брали участь гонщики з двох міст – Москви і Ленінграда. Найсильнішим виявився ленінградець Силантьєв. Змагання викликали великий інтерес у глядачів.

• У заїзді беруть участь чотири спортсмени, які долають чотири кола по овальному крижаному треку. Довжина кожного кола становить близько 400 метрів. Кращі гонщики розвивають швидкість понад 120 кілометрів на годину. По дистанції спортсмени мчать проти годинникової стрілки. Утриматися на крижаній доріжці допомагають шипи, на передньому колесі їх до 130 штук, на задньому – до 200. На офіційних змаганнях використовуються мотоцикли з об’ємом двигуна 500 кубічних сантиметрів.

• Враховуючи, що спідвей є дуже травмонебезпечним видом спорту, до екіпіровки гонщиків пред’являють особливі вимоги. Спортсмени виїжджають на старт в шоломах, спеціальних окулярах, рукавичках. Під комбінезоном спеціальне спорядження для захисту грудної клітини і спини. Ноги і гомілки захищають спеціальні мотоботи. Штани гонщика виготовлені з високоміцного матеріалу, крім того, використовуються спеціальні шорти. Налокітники і наколінники також складають обов’язковий елемент екіпіровки.

• Незважаючи на всі запобіжні заходи, травми в льодовому спідвеї звичайне явище. А деякі гонщики гинуть прямо на трасі. Одна з трагедій сталася в лютому 1984 року на чемпіонаті світу зі спідвею, який проводився у Москві. Радянський гонщик Анатолій Гладишев впав на віражі, зіткнувшись з суперником. За ним мчав австрієць Вальтер Вартбіхлер, колесо якого потрапило в незахищене місце між шоломом і комбінезоном нашого спортсмена. Анатолія Гладишева не встигли довезти до лікарні.

• Перший Чемпіонат світу з льодового спідвею пройшов у 1966 році в двох містах Радянського Союзу – Уфі і Москві. Переможцем став Габдрахман Кадиров з Уфи. Цей гонщик є одним з найтитулованіших в історії даного виду спорту, на чемпіонатах світу зі спідвею на льоду Кадиров перемагав шість разів. На будинку, де жив легендарний гонщик, встановлена меморіальна дошка, одна з вулиць Уфи названа його ім’ям.

• Найчастіше на світових чемпіонатах перемагав росіянин Микола Красніков, на рахунку якого вісім тріумфів у особистому заліку і 12 в командному. А шведський гонщик Пер-Олаф Сіреніус по праву носить титул «дідуся світового спідвею». Чемпіоном світу він ставав у 1995 і 2002 роках, причому другий титул Сіреніус завоював у віці 54 років. Але продовжував виступати і після шістдесяти. У 2013 році шведський ветеран виграв Відкритий Кубок ДОСААФ серед ветеранів в підмосковних Луховицях.

• З огляду на специфіку даного виду спорту, можна припустити, що льодовий спідвей розвинений, в першу чергу, в північних країнах. Це, дійсно, так. Радянські майстри були визнаними лідерами. Саме вони найчастіше перемагали на найбільших міжнародних турнірах. Конкуренцію їм іноді могли скласти спортсмени Швеції, Фінляндії, Чехії, Німеччини та Австрії.

• Найбільшою популярністю серед майстрів льодового спідвею користуються мотоцикли «Jawa», вироблені в Чехії. Саме ця фірма поставляє «сталевих коней» для чемпіонів. Перемоги на інших марках мотоциклів трапляються вкрай рідко. При цьому для майстрів високого класу мотоцикл збирається практично вручну, ретельно підганяється кожна деталь. До речі, Міжнародна Федерація Мотоспорту обмежує масу мотоцикла для спідвею на льоду. Його вага, без урахування палива, не може бути менше 77 кілограмів. Обсяг паливного бака не перевищує чотирьох літрів. Гальм у мотоциклів для льодового спідвею немає.

Слід зазначити, що в останні роки популярність льодового спідвею починає падати. У Радянському Союзі ці мотогонки на льоду були досить поширеними, але зараз багато визнаних раніше центрів закриваються. Однак справжні ентузіасти спідвею на льоду вірять в те, що цей мужній і видовищний вид спорту неодмінно відродиться.

***На верхньому фото: Фінал чемпіонату світу з льодового спідвею 2010 в Інсбруку, Австрія.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!