Бурундуки (лат. Tamias) – рід ссавців з сімейства вивіркових (Sciuridae). Об’єднує невеликих тварин з ряду гризунів (Rodentia), які мають характерне смугасте забарвлення.

Види, що входять до цього роду, мають відносно короткі кінцівки. Вони закінчуються довгими пальцями та кігтями, що полегшує тваринам рити нори, лазити по деревах та отримувати їжу.

Бурундуки ведуть денний спосіб життя і проводять більшу частину часу в пошуках їжі. Вони переважно харчуються на землі та на нижніх частинах дерев. Ці тварини швидко рухаються і час від часу завмирають, щоб перевірити, чи немає поблизу ворога.

Вони харчуються переважно насінням і фруктами, що впали на землю. Іноді також крадуть пташині яйця та пташенят. Як і у хом’яків, у них є великі щічні мішки, в які можна збирати їжу.

До їхніх ворогів належать лисиці, ласки, рисі, яструби та канюки.

Цікаві факти про бурундуків

• У природі бурундуки завжди облаштовують розгалужені нори, загальна довжина ходів в яких може перевищувати 2,5-3 метри. В їх житлах завжди панує порядок – ці гризуни окремо виділяють «приміщення» під туалет, сховище їжі і спальню, і справно підтримують чистоту. Їх нори нерідко розоряються ведмедями, яких цікавлять запаси горіхів та інших припасів, так що ці звірята часто облаштовують собі не один притулок, а відразу 2-3, і в кожному складують їжу. Про всякий випадок.

Східний або східноамериканський бурундук (Tamias striatus), Вестпорт, Онтаріо, Канада.

• Ці милі родичі білок будуть боротися, як скандинавський берсерк, якщо хтось посміє спокуситися на їх запаси. У разі небезпеки вони вважають за краще тікати, але тільки не в тому випадку, якщо противник загрожує їх житлу. В такому випадку маленький бурундучок не відступить ні перед одним хижаком, яким би великим він не був, і швидше загине в бою, ніж здасться. Між собою, до речі, ці звірята теж б’ються. Ведучи одиночний спосіб життя, вони зустрічаються тільки в шлюбний сезон, а в інший час ревно оберігають свою територію від конкурентів.

• На зиму бурундуки впадають в сплячку, прокидаючись час від часу, щоб поїсти. Прокидаються вони навесні, коли стає тепло. Але, якщо раптом після відлиги знову запанують холоди, вони можуть знову заснути на тижні або навіть місяці, якщо буде потрібно. Завдяки цій особливості і своїй запасливості ці дрібні гризуни здатні виживати практично в будь-яких умовах. Вони водяться навіть в субарктичному кліматичному поясі.

• З 25-ти існуючих у світі видів бурундуків на нашому континенті зустрічається тільки один, і він значно поширений в Сибіру. Інші 24 види водяться тільки в Північній Америці. Всі вони в тій чи іншій мірі схожі між собою, вони ведуть схожий спосіб життя і володіють однаковими звичками.

• Бурундучий раціон дуже різноманітний. Всупереч поширеній думці, вони їдять не тільки горіхи з ягодами – при нагоді вони готові зжерти взагалі все, що їм попадається, і неважливо, живе воно чи ні. Бурундуки охоче їдять комах, черв’яків, личинок та іншу дрібну живність, в основному різних невеликих безхребетних. Але запаси вони роблять з їжі, що довго зберігається, в основному з горіхів.

• Ці звірята дуже охайні, і вони завжди підтримують себе в чистоті. При цьому воду вони терпіти не можуть, а дощу і зовсім бояться. Вони завжди відчувають його наближення заздалегідь, і починають голосно кричати, видаючи звуки, схожі на «бурун-бу-ру-рюн» або щось в цьому роді. Саме завдяки такій поведінці і виникла їх назва, «бурундук», яка утворилася від татарського «бориндик».

Азійський або сибірський бурундук (Tamias sibiricus).

• У суворих кліматичних умовах сплячка у бурундуків може тривати до 5-6 місяців. У таких випадках вони впадають в стан, близький до анабіозу, роблячи всього 2-4 вдихи на хвилину. Температура тіла теж падає, складаючи близько 5-7 °C. При цьому бурундучок того ж виду, що живе у когось вдома, в сплячку впадати не буде, оскільки у нього завжди вистачає їжі, і сувора зима його не турбує.

• Ці гризуни охоче харчуються зерном, причому вони дуже оригінально добувають дозрілі зерна прямо з колосків. Забираючись по стеблу, вони змушують його верхівку нагнутися до землі, після чого витягують зернятка і засовують їх у рот. Защічні мішки бурундуків здатні вмістити величезну кількість їжі – більше десятка лісових горіхів або цілу жменьку зерен.

• З невідомих зоологам причин бурундуки, як і деякі інші звірята, люблять красти блискучі предмети і стягувати їх у свою нору. Існує навіть думка, що вони влаштовують з людьми «обмін», тому що на місці дрібного предмета, вкраденого ними, часто можна знайти горішок, гілочку або іншу дрібницю. Насправді, це не обмін – просто звір, побачивши щось блискуче, кидає те, що він тягне в поточний момент, і хапає предмет, який його більше цікавить.

• Всі без винятку види бурундуків схожі один на одного, а самці, на перший погляд, нічим не відрізняються від самок. У всіх них є п’ять яскраво виражених смужок на спині, завдяки яким цих звірків легко відрізнити від будь-яких інших гризунів.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!