Найцікавіші факти про гепардів
Гепард (лат. Acinonyx) – хижак з сімейства Котячих (Felidae), що мешкає на території Африки і Близького Сходу. Зовні гепард дуже схожий на леопарда, дехто навіть вважає, що це одна і та ж тварина.
Проте, у них є ряд істотних відмінностей, наприклад, у гепарда тіло більш тонке, голова менших розмірів, а уздовж носа до пащі тягнуться характерні темні смуги.
Крім того, останні генетичні дослідження доводять, що найближчим сучасним родичем гепарда є пума.
Згідно з дослідженнями Krausman and Morales (2005), в даний час існує п’ять підвидів гепардів, що чітко розрізняються, чотири в Африці і один в Азії. А ось спеціалісти з вивчення котів МСОП (Міжнародний союз охорони природи) наразі прийняли лише 4 підвиди.
У 2022 році було зроблено спробу реінтродукувати гепардів на території Індії. В дику природу було випущено 8 дорослих гепардів, після чого було зафіксовано народження 17 дитинчат. Однак пізніше було виявлено, що більшість із них загинула.
13 цікавих фактів про гепардів.
• Гепард є визнаним рекордсменом за швидкістю бігу серед всіх сухопутних тварин. Всього за пару секунд гепард спроможний розігнатися до швидкості у 75 кілометрів на годину, а його максимальна швидкість досягає 100 кілометрів на годину і навіть більше. Але такий темп він здатний підтримувати лише на відстані у кілька сотень метрів.
• Гепард, на відміну від більшості хижаків, не чекає жертву у засідці, а переслідує її. Хижак намагається наблизитися на максимально близьку відстань, після чого здійснює свій «спринтерський» ривок.
• Світовий рекорд у бігу на 100 метрів в даний час належить Усейну Болту – спринтеру з Ямайки, який подолав цю дистанцію у 2009 році за 9,59 секунди. Гепарди пробігають стометрівку набагато швидше. Рекордсменкою серед них є самиця на прізвисько Сара, яка промчала 100 метрів у 2012 році за 5,95 секунди. Навряд чи людині коли-небудь вдасться перевершити це досягнення. Під час інтенсивного бігу гепард щохвилини здійснює до 150 вдихів і видихів.
• Найбільш активний гепард у ранкові та вечірні години. А в спеку він більше любить відпочити у тіні. Після одного вдалого полювання гепард здатний 5-6 днів обходитися без їжі. Зоологи стверджують, що гепарди, на відміну від своїх родичів по сімейству Котячих, ніколи не харчуються падлом, вважаючи за краще свіжодобуту їжу. Якщо з яких-небудь причин гепард не встиг доїсти здобич, через деякий час він до неї вже не повертається.
• Переслідування жертви триває лише кілька секунд, гепарди швидко втомлюються. Якщо кидок виявився невдалим, гепард відпочиває, вибираючи менш рухливий об’єкт полювання. Але і сам гепард, який не відрізняється великим розміром тіла, часто стає жертвою інших, більш сильних хижаків. Відомі випадки, коли на гепардів, що прийшли на водопій, кидалися навіть крокодили.
• Чисельність гепардів в останні десятиліття неухильно скорочується. Якщо на початку минулого століття в світі їх налічувалося близько 100 000 особин, то тепер приблизно у 10 разів менше. У багатьох країнах світу ця тварина повністю зникла. Близько половини всіх гепардів світу в даний час мешкає на півдні Африки.
• Справитися з проблемою скорочення чисельності гепардів не можуть навіть заповідники і зоопарки. У заповідниках гепарди страждають від нападів левів і тигрів, а у неволі ці тварини розмножуються вкрай слабо. За всю історію документально було зафіксовано трохи більше 400 випадків.
• У неволі термін життя цієї тварини може досягати 20-ти років, а найбільша тривалість була зареєстрована у розпліднику Бухари в Узбекистані, де самиця гепарда жила цілих 27 років.
• Міжнародний союз охорони природи визнав гепарда видом, який знаходиться під загрозою повного зникнення. У Саудівській Аравії та в Індії гепардів нікому не вдавалося зустріти в дикій природі з середини минулого століття. Повністю зникли вони і на території Туркменії, де водилися ще зовсім недавно. З країн Азії найбільше гепардів збереглося в Ірані.
• Період вагітності самки триває близько трьох місяців, після чого на світ з’являються декілька дитинчат. Перші місяці життя вони харчуються виключно молоком, потім мати поступово починає привчати їх до м’яса. У дикій природі до однорічного віку доживає менше половини потомства.
• Гепарди порівняно легко приручаються людиною, тому з найдавніших часів їх використовували в якості ловчого звіра. Перші відомості про полювання з гепардами відносяться ще до II тисячоліття до нашої ери. Деякі правителі тримали для таких цілей сотні хижаків. У XI столітті полювання з гепардами з’явилося і на Русі. У слов’янських літописах гепардів називали «пардусами». Саме через те, що гепарди погано розмножуються у неволі, подарунок гепарда-мисливця можна було дійсно назвати «царським».
• Німецькому письменнику і мандрівникові Матто Берфуссу вдалося те, що вважалося неможливим – «увійти» в зграю гепардів і стати для них своїм. Майже чотири місяці він прожив серед тварин у заповіднику Серенгеті в Танзанії. Гепарди навіть залишали на його піклування дитинчат, коли самі відправлялися на полювання. Пізніше він повернувся у зграю. Тварини, що подорослішали, впізнали його, але до своїх дитинчат вже не підпускали.
• Більшість котячих вміють відмінно лазити по деревах. Але тільки не гепарди, підійматися по горизонтальній поверхні вони не здатні, оскільки їх кігті недостатньо гострі. Крім того, вони не вміють гарчати, вони муркотять, причому набагато голосніше, ніж домашня кішка. У гепардів відмінний зір, потенційну жертву вони здатні побачити на відстані до 5 кілометрів.
