Окунь – цікаві факти

Окунь (лат. Perca) – одна з найвідоміших риб на нашій планеті. Загін окунеподібних є найчисленнішим у світі і налічує понад 11 000 видів. Існує морський окунь і річковий окунь, причому морський вид через суттєві відмінності навіть відноситься до іншого загону риб. Окуня можна зустріти в будь-якому морі або річці на всіх материках, крім Антарктиди.

Річковий або звичайний окунь (Perca fluviatilis) – це риба сімейства окуневих. Досягає довжини 40 сантиметрів і ваги близько 2 кілограмів. Офіційний рекорд – 2,9 кг був встановлений у 2010 році на Аландських островах (Фінляндія). Окунь широко росповсюджений в Європі та Азії. В Україні ця риба поширена в озерах і повільних річках. Є дані, що в Швеції були виловлені екземпляри вагою понад 3 кілограми і довжиною понад 43 см.

Окунь – це хижа риба, яка харчується дрібною рибою та безхребетними. Він має невелике економічне та промислове значення, головним чином – це мета спортивної риболовлі.

Найцікавіші факти про окуня

Помаранчевий смугастий імператор (Lethrinus obsoletus).

• Річковий окунь – це перша риба, завезена до Австралії, яка зуміла пристосуватися до непростих місцевих умов.

• Окунь – риба хижа і ненажерлива, харчується черв’яками, раками, дрібною рибою, ікрою та комахами. Під час полювання в прибережній зоні здатний настільки захопитися гонитвою за здобиччю, що може випадково вискочити на мілину.

• Влітку невеликі рибки молодого окуня тримаються зграйками до 100 особин, влаштовуючи серед водних рослин засідки на дрібну здобич. У зрілому віці окунь воліє полювати поодинці.

• Звичайний річковий окунь рідко перевищує 40 сантиметрів у довжину. Розмір середньостатистичного екземпляра варіюється від 15 до 20 см. Риби цього виду живуть в середньому 10 – 12 років. Окунь-довгожитель віком 23 роки був виловлений в Монголії, в озері Хубсугул. Маса рекордсмена склала більше 2 кілограмів. Однак самим довгоживучим окунем в світі вважається тихоокеанський дзьобач. Представник цього виду морських окунів встановив рекорд довголіття у 205 років.

• У процесі метання ікри окунь відкладає стрічку довжиною більше метра. У стрічці сітчастої структури знаходяться згруповані ікринки, а сама вона прикріплюється до водних рослин, корчів або до рибальської мережі.

• Морські окуні отруйні. Їх отрута розташована в спеціальних залозах на плавниках. Для людини вона не смертельна, якщо вчасно обробити рану.

• Окунь має безліч природних ворогів, навіть незважаючи на те, що сам озброєний колючками. Не проти поласувати ним щука, судак, минь, вугор, сом і сьомга, а також деякі птахи на зразок чайки і гагари.

Атлантичний гігантський групер.

• Глибоководні морські представники окунеподібних мають органи, що світяться, які допомагають цим рибам приманювати здобич. Ефект світіння досягається за рахунок бактерій, що живуть з окунем у симбіозі.

• Раніше річкові окуні водилися лише в Європі та Азії. З поширенням торгових шляхів рибу завезли до Африки, Нової Зеландії, Північної Америки та Австралії. Риба прекрасно акліматизується до нових умов і швидко розмножується.

• Окуні дуже чутливі до рівня кисню. У дрібних водоймах взимку вони здатні загинути через його нестачу. У місцях розведення цих водних хижаків спеціально розколюють лід, щоб уникнути масової смерті від асфіксії.

• Найбільший представник окунеподібних – це індоокеанський малоокий групер. Він здатний доростати до 3 метрів при вазі більше 400 кілограмів.