Повітряна куля – це літальний апарат типу «аеростат» без власного рушія, основна частина якого заповнена газом, легшим за повітря. Він підтримується в повітрі за рахунок різниці в питомій вазі зовнішнього повітря та внутрішнього газу.

Внутрішнім газом, як правило, є водень, гелій або гаряче повітря (яке менш питоме за щільністю, ніж оточуюча атмосфера).

Необхідно відрізняти аеростат від дирижабля, який має власний двигун для руху в потрібному напрямку і має видовжену форму. Аеростат має гондолу для екіпажу. Його можна використовувати як для цивільних, так і для військових цілей.

Цікаві факти про повітряні кулі

• Всі повітряні кулі поділяються на три типи – монгольф’єри, шарльєри і розьєри. Різниця між ними одна – перші наповнюються гарячим повітрям, другі – яким-небудь газом, який сам по собі легше повітря, а треті являють собою гібрид перших двох. Назву вони отримали на честь першопрохідців повітроплавання, братів Монгольф’є і Жака Шарля.

Стилізована під вогнегасник повітряна куля на “Kemble Air Day 2008”, аеропорт Кембл, Глостершир, Англія.

• Перша в світі повітряна куля була винайдена саме братами Монгольф’є. Перший у світі політ людини на повітряному судні відбувся у 1783 році. Що цікаво, в основі ідеї братів Монгольф’є лежало їх помилкове переконання в тому, що від горіння суміші соломи і вовни утворюється особливий «електричний дим», який і забезпечує підйомну силу.

• Найбільш безпечним газом для наповнення повітряних куль є гелій, легкий і не горючий. Але коштує він дорого, а у промислових масштабах його навчилися отримувати порівняно недавно, так що повітряні кулі і дирижаблі століттями наповнювали в основному вибухонебезпечним воднем. Водень зараз використовувати для цих цілей заборонено, гелій та інші легкі гази коштують дорого, так що більшість сучасних куль відносяться до монгольф’єрів. Вони піднімаються за рахунок нагріву повітря, для чого використовується простий газовий пальник.

• Як вже було сказано вище, основна відмінність повітряної кулі від дирижабля – відсутність у неї будь–яких двигунів. Все, що вона може – це летіти за вітром, і її екіпаж може контролювати лише висоту польоту, але не її напрямок або швидкість. Це, втім, не заважало відважним мандрівникам віддаватися волі вітру і пускатися в далекі подорожі на найпримітивніших аеростатах.

• Знаменитий мандрівник Федір Конюхов встановив абсолютний світовий рекорд, зробивши кругосвітній політ навколо Землі на повітряній кулі всього за 11 днів, 4 години і 20 хвилин. Попередній рекорд, встановлений американським повітроплавцем Стівом Фоссеттом, був майже на 70 годин солідніше. Відстань між початковою і кінцевою точками маршруту склала 35 168 кілометрів. Це менше довжини земного екватора, але Конюхов і не огинав планету саме по екватору. До речі, він став першою людиною в історії, яка зробила подібний політ з першої спроби. Тому ж Фоссетту, людині теж сміливій і відважній, знадобилося 6 спроб. До речі, саме йому Федір Конюхов офіційно присвятив свій політ.

• Найбільша повітряна куля в світі була сконструйована у 2002 році в американському аерокосмічному агентстві NASA. Обсяг її оболонки склав 1 700 000 кубічних метрів, а важила вона більше 690 кілограмів! Цю вражаючу штуку побудували в дослідницьких цілях, і куля піднялася на висоту в 49 кілометрів, в розріджені шари атмосфери, де її розірвало через відсутність зовнішнього тиску. Для порівняння, обсяг середньої повітряної кулі становить всього близько 2500 кубічних метрів, тобто в 680 разів менше «монстра», сконструйованого NASA.

• В сучасному світі повітряні кулі використовуються виключно заради розваги і для реклами. Для перевезення вантажів їх, на відміну від керованих дирижаблів, не розглядають навіть теоретично через їх некерованість.

Гондола з туристами на повітряній кулі. Політ над дамбою Hartebeespoort поблизу Преторії в ПАР.

• Повітряні кулі бувають різної форми, навіть самої екстравагантної, і заради зовнішнього вигляду їх часом виготовляють у формі гігантських предметів. Часто такі повітряні судна використовуються в рекламних цілях, або ж беруть участь в різних конкурсах на фестивалях повітряних куль, які проводяться по всьому світу.

• Як не дивно, але вони використовуються навіть в такій передовій науці, як космонавтика. Повітряні кулі можуть допомогти при посадці зондів і обладнання на інші планети з атмосферами. Така система використовувалася ще у 80-х роках минулого століття в СРСР при відправці зондів на Венеру. А зараз у NASA є проект відправки такого аеростата на Титан, де, як передбачається, він буде по волі вітрів описувати кола над його поверхнею, передаючи інформацію на Землю.

• Навіть найменша дірочка в оболонці повітряної кулі, наповненої газом, призводить до негайного вибуху, а не до повільного зниження, як це показують у фільмах. Тиск всередині оболонки дуже високий, і газ, спрямовуючись в одну точку, просто розриває її на частини.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!