Праски – найцікавіші факти

Праска – це електричний або простий пристрій з гладкою підошвою, що підігрівається, який усуває складки на тканинах, найчастіше на одязі. При прасуванні натуральні або штучні полімерні волокна, з яких виготовлені тканини, за допомогою тепла і вологи розтягуються і випрямляються, зберігаючи форму при охолодженні.

Температури прасування коливаються приблизно від 100 °C до 220 °C, адаптуються до окремої тканини, щоб допомогти послабити зв’язки між полімерними ланцюгами, не змінюючи або повністю не руйнуючи їх. Прасування може допомогти видалити інфекції з одягу, різні мікроорганізми та вошоподібних шкідників.

До відкриття та широкого використання електрики праски нагрівалися шляхом накопичення тепла в печах або нагрівалися зсередини за допомогою вугілля і рідкого палива. Першу електричну праску запатентував американець Г.В. Сілі у 1882 році.

Цікаві факти про праску

Чавунна праска з дерев’яною ручкою. Приблизно 1880 – 1920 роки. Museum Rotterdam, Нідерланди.

• Прообраз сучасної праски з’явився дуже давно, наприклад – в Стародавній Греції ще в IV столітті до нашої ери для прасування білизни використовували нагрітий металевий стрижень. А стародавні римляни випрямляли складки гарячим молотком. Як вказано в «Етимологічному словнику української мови», слово «прас, праска» запозичене через польське «prasa» та німецьке «presse» з французького «presse» («прес»; вживання слова прас у цьому значенні засвідчене і в українській мові).

• В якості праски використовували також сковороду з гладким дном. В неї засипали гаряче вугілля і таким чином прасували білизну. Потім сковороду замінили вже самою праскою, але принцип роботи зберігся, праски розігрівалися за допомогою вугілля. Щоб вони не згасли, з боків робили отвори, а іноді навіть кріпили невелику трубу. Такі пристосування мали серйозний недолік: вугілля часто висипалося і псувало білизну.

• Найчастіше праски виготовляли з чавуну. У XVIII столітті з’явилися литі праски, в які вже не засипали вугілля, а розігрівали над відкритим вогнем. Але вони швидко остигали. У XIX столітті почали виготовляти спиртові праски. Всередину такого пристосування заливали спирт і підпалювали його. Спиртова праска була дуже зручною, на відміну від вугільної, і не бруднила білизну. Ось тільки вартість була астрономічною і дозволити собі таку розкіш могли тільки заможні люди.

• В кінці XIX століття з’являється ще одна новинка – газова праска. У той час природний газ знайшов вже досить широке застосування, тому застосовувати його почали і в прасувальній справі. Спеціальною трубкою праска з’єднувалася з балоном, з якого газ подавався за допомогою невеликого насоса. Такі праски теж були не дешевими і їх наявність в будинку свідчила про заможність господарів.

• Справжню революцію в удосконаленні прасок здійснив американський винахідник Генрі Сілі, який 6 липня 1882 року отримав патент на електричну праску. Незважаючи на явні переваги перед своїми попередниками, електрична праска була ще далекою від досконалості, через слабку ізоляцію часто била господинь струмом. Ще один мінус – перші електричні праски не мали регуляторів, температуру доводилося контролювати самостійно.

• Монархи часто дивували своїми примхами. Якщо замовлення залізної праски цілком обгрунтоване, то указ французького короля Карла Х може здатися більш ніж дивним. Король повелів виготовити кришталеву праску, причому в єдиному екземплярі. Але немає ніяких відомостей про те, яким чином праска з кришталю могла використовуватися для застосування за призначенням.

Прасувальна майстерня в Трувілі. Луї-Жозеф Антоніссен, 1888 рік.

• У місті Переславлі-Залеському з грудня 1999 року діє приватний Музей праски, де можна побачити експонати самих різних епох. Туристи, які приїжджають в це стародавнє місто, охоче відвідують такий незвичайний музей, в якому, до речі, праски можна не тільки подивитися, але і купити. Саме від продажу старовинних прасок музей і отримує основний дохід. Також велика колекція прасок (понад 150) зберігається в історико-культурному комплексі «Замок Радомисль» в Україні.

• Житель Східної Словаччини Янос Нагі ще в молодості випадково знайшов старовинну праску. Як потім виявилося, ця випадкова знахідка вплинула на все його подальше життя, Янос Нагі став пристрасним колекціонером прасок. Він збирає праски всіх країн і народів, деякі екземпляри просто унікальні. Зараз в його колекції сотні прасок. Нагі вважають найбільшим збирачем в цій області.

• Крім прямого використання, праски знаходять часом самі незвичайні застосування. Наприклад, на ній, як на електричній плиті, можна посмажити яєчню. А в деяких готелях Лондона було прийнято прасувати прасками свіжі газети. Робилося це для того, щоб постояльці не бруднили руки друкарською фарбою.

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться з друзями в соцмережах!