Біле море - найцікавіші факти

Біле море і Кольський півострів на мапі.Біле море – внутрішньоматерикове море Північного Льодовитого океану, на північному заході Європейської частини Росії. Глибоко вдається в сушу між півостровами Кольський і Канін.

На півночі з'єднується з Баренцевим морем протоками Горло і Воронка, а межа між двома морями проходить між мисами Канін Ніс на сході та Святий Ніс на заході. У цих межах площа Білого моря становить близько 90 тисяч квадратних кілометрів (з численними дрібними островами, серед яких найбільш відомі Соловецькі острови – 90,8 тисяч м²) і адміністративно воно розділене між Архангельською і Мурманською областями та Республікою Карелія. Обсяг води становить близько 6 тисяч кубічних кілометрів.

Найбільша глибина досягає позначки у 350 метрів в західній частині, східна більш мілководна (30 – 120 метрів), середня глибина – 60 метрів. Біле море розташоване в зоні шельфу. Рельєф дна нерівний, багато западин і жолобів, що чергуються з банками. Є числені затоки – Кандалакшська, Онезька, Двінська губа, Мезенська губа та інші.

Пляж у Северодвінську, 7 серпня 2014 року.Північно-західні береги моря високі і скелясті, а південно-східні – пологі і низькі. У Біле море впадають сотні річок, найбільшими з яких є Північна Двіна, Мезень, Онега, Кулой, Виг, Кем, Умба, Варзуга, Поной та інші.

Цікаві факти про Біле море

• Біле море розташоване в європейській частині Росії і відноситься до акваторії Північного Льодовитого океану. Це одне з найменших морів, що омивають береги сусідньої країни, менше Білого тільки Азовське море. Загальна площа Білого моря становить 90 800 квадратних кілометрів, це приблизно дорівнює території такої держави, як Португалія.

• Цікаво, що озеро Байкал у три рази менше за площею, ніж Біле море, але загальний обсяг води в Байкалі більше у 5 разів. Незважаючи на те, що Біле море має досить скромні розміри, там часто бувають шторми, під час яких висота хвиль може досягати 6 метрів, а швидкість вітру нерідко перевищує 30 метрів за секунду.

Береги острова Великий Соловецький у Білому морі. 6 серпня 2013 року.• Східним слов'янам це море було відомо як мінімум 1 000 років тому. Для новгородців це був відмінний водний шлях, а береги Білого моря були оточені лісами, багатими хутровим звіром. З XV по XVIII століття Біле море пов'язувало Російську державу з Західною Європою. Лише з будівництвом Санкт-Петербурга транспортна роль Білого моря почала скорочуватися. Біле море завжди належало Росії, і ніколи не знаходилося на території будь-якої іншої держави.

• Чому це море назвали саме Білим? Вся справа в тому, що близько півроку це море скуто льодами, від яких воно звільняється тільки на початку травня. У центральній частині моря середня товщина льоду становить 30 – 40 сантиметрів, але в найсуворіші зими може досягати і одного метра. Навіть влітку температура води тут трохи більше 10 градусів. Слов'яни називали Біле море ще Студеним, Північним і навіть Спокійним. Велика частина акваторії Білого моря знаходиться за Полярним колом.

• Іншої думки дотримувався англійський мандрівник XVII століття Річард Джеймс, який відвідував свого часу Росію. Джеймс стверджував, що море отримало свою назву через білуху – морського ссавця з сімейства нарвалових. Білуха видає гучні своєрідні звуки, звідси і з'явився вислів «ревіти білугою». Як бачимо, мовчазна риба білуга тут абсолютно ні до чого.

Соловецькі острови, затока Довга губа. 7 серпня 2013 року.• Води Білого моря є помірно солоними. Його опріснюють п'ять великих річок (Кемь, Онега, Мезень, Північна Двіна, Поной) і безліч дрібних річечок. В кінці XVI століття в місці впадання в Біле море Північної Двіни було засновано місто Нові Холмогори, пізніше перейменоване на Архангельськ. Все XVII століття воно було найбільшим морським портом Росії, незважаючи на те, що судноплавство через льоди було не найзручнішим.

• У 1553 році в акваторію Білого моря вперше увійшло англійське судно під командуванням Річарда Ченслера. Експедиція Ченслера шукала Північний морський шлях до Індії. А фінансували цей захід англійський король Едуард VI і багаті купці, які вважали, що шлях уздовж північних берегів Росії до Індії буде набагато ближче, ніж уздовж узбережжя Африки.

• У 1693 році на Білому морі побував молодий російський цар Петро Перший. Архангельськ зустрів монарха дзвоном і гарматною стрільбою. На Петра, який ніколи раніше не бачив моря, ця поїздка справила величезне враження. Тут він вперше вийшов у море на яхті «Святий Петро», що була побудована спеціально до його приїзду. Але, як виявилося пізніше, «вікном у Європу» став не Архангельськ, а нова столиця Росії – Санкт-Петербург.

• Тривалий час промисловці, що виходили в Біле море, використовували так звані «морехідні книги» – рукописні лоції, які зберігалися в секреті, неодноразово переписувалися і передавалися з покоління в покоління. Тільки на рубежі XIX – ХХ століть на узбережжі Білого моря з'явилися перші маяки.

Межа Білого (праворуч) і Баренцева (зліва) морів - мис Святий Ніс на Кольському півострові. Вид з маяка, 9 вересня 2008 року.• У Білому морі є безліч островів, велика частина з них розташована в Онезькій губі. Найбільший острів – Соловецький, що займає площу у 246 квадратних кілометрів. До XV століття острів був безлюдним, а у 1420 – 1430-х роках тут, завдяки митрополиту Пилипу II, був побудований знаменитий Спасо-Преображенський Соловецький монастир, який в роки Радянської влади став найбільшим виправно-трудовим табором. Чернече життя тут було відновлено лише наприкінці ХХ століття.

• У роки Великої Вітчизняної війни на Соловецьких островах діяла школа юнг. Одним з найвідоміших вихованців став майбутній письменник Валентин Савич Пікуль. Він закінчив школу юнг в п'ятнадцятирічному віці, у 1943 році, і був направлений на Північний флот, де проходив службу рульовим-сигнальником на міноносці «Грозний».

• Краса Білого моря постійно приваблює кінематографістів. Наприклад, у 2005 році режисер Павло Лунгін знімав тут свій фільм «Острів», неодноразово відзначений призами на різних кінофестивалях. Зйомки проходили в невеликому селищі Рабочеостровськ в Карелії. У пошуках місця для зйомок режисерові довелося чимало поїздити по російській Півночі.