Кориця - цікаві факти

Мелений порошок кориці та палички кориці.Мелений порошок кориці та палички кориці.Кориця (інша назва Цинамон, лат. Cinnamomum verum) – це невелике вічнозелене дерево сімейства лаврових (Lauraceae). Батьківщиною його є Шри-Ланка (колишній Цейлон) та Південна Індія, але в наш час культивується в багатьох регіонах тропічної зони.

Дерево досягає у висоту 10 – 15 метрів. Кора стебла гладка, світло-коричнева, з сильним запахом кориці. Гілки циліндричні і тонкі. Листя овальні, довгасті і досягають 7 – 18 сантиметрів у довжину. Квітки розташовані у волотистих суцвіттях і мають зеленуватий колір і різкий неприємний аромат. Вони запилюються комахами. Плід фіолетовий, довжиною близько 1 сантиметра, має кісточку, що містить одну насінину. Рослина надає перевагу вологому грунту.

Палички кориці отримують із внутрішнього шару кори. Вони використовуються в харчовій та косметичній промисловості як ароматизатор. Кору іноді використовують для полегшення травлення, зняття головного болю, розладів шлунково-кишкового тракту та дихання, а також як афродизіак. Олія кори використовується у стоматології та фармацептичній промисловості.

Коричні дерева на острові Шрі-Ланка.Коричні дерева на острові Шрі-Ланка (Південна провінція).Рослина вимагає теплого та вологого клімату із середньою температурою близько 27 °C і без різких холодів чи потепління. Середньорічна кількість опадів повинна становити близько 2000 – 2500 міліметрів і бути добре розподіленою протягом року. На Шрі-Ланці перший урожай можна збирати вже через 3 – 4 роки, хоча якість та кількість врожаю покращаться в наступні роки.

Цікаві факти про корицю

Дерево кориця відоме на весь світ завдяки своїй корі, яка в засушеному вигляді використовується в якості однойменної прянощі. Батьківщиною його є Шрі-Ланка і південь Індії, але зараз його вирощують всюди в тропіках. Рости це дерево може тільки в жаркому кліматі, в іншому випадку воно швидко замерзає і гине.

Цікаво, що приємний аромат властивий тільки коричній корі. А ось квіти цієї рослини, досить непоказні на вигляд і схожі на волоті, пахнуть досить неприємно! Плоди кориці, невеликі ягоди близько 1 см діаметром з однією-єдиною насіниною всередині, в їжу також не вживаються.

Натуральна кориця коштує дорого, а тому замість неї в супермаркетах часто продається кора спорідненої їй рослини, касії, відомої також, як коричник індонезійський. В цілому, ці культури досить схожі, але у справжньої кориці аромат більш сильний і стійкий. У касії використовується більш товщий шар кори – до 3 міліметрів, і він більше схожий на деревину, ніж справжня корична кора.

Коричні дерева відносяться до вічнозелених, і в природі вони можуть виростати до 15 метрів у висоту. Зрозуміло, це виявилося незручним для людей, тому вони одомашнили корицю, перетворивши її на культурну рослину. При цьому в подальшому вона ставала дрібрішою і зрештою стала чагарником, втративши головний стовбур.

Квітки та листя кориці.Квітки та листя кориці. Манадо, Північний Сулавесі, Індонезія. Висока вартість натуральної кориці обумовлена довгим часом, необхідним для її вирощування. Спершу потрібно посадити цю рослину, а через два роки його потрібно зрізати під корінь. Ще через рік з того місця виростуть нові пагони, і ось з них-то і знімається кора, яка потім висушується і перетворюється на пряність. Використовується тільки внутрішній її шар, дуже тонкий, товщиною близько 0,5 мм. Таким чином, на вирощування кориці йде не менше 3 років.

Впізнаваний смак і запах кориці обумовлений вмістом в ній ефірної олії, на яку припадає 0,5 – 1% від усієї маси коричної кори. Ця олія користується величезним попитом в парфумерії та косметичної промисловості. Також її отримують з пагонів і листя кориці, але такий продукт сильно відрізняється за складом від свого аналога, отриманого з кори.

Людям кориця відома з глибокої давнини, і китайські хроніки вказують, що ще в II тисячолітті до нової ери ця пряність експортувалася з Китаю в Стародавній Єгипет. В Європі вона теж була поширена, але лише обмежено, і коштувала неймовірно дорого. Екзотичну пряність зазвичай дарували лише монархам і самим знатним людям.

Цукор і кориця на змащених маслом млинцях.Цукор і кориця на змащених маслом млинцях. У Середні століття європейці не знали джерела походження кориці, оскільки її доставляли арабські купці. Точніше, араби доставляли її в Єгипет, де продукт закуповували торговці з Венеції, у яких була монополія на торгівлю прянощами по всій Європі. Монополія арабських купців впала після того, як португальці в XV столітті відкрили Шрі-Ланку, а разом з нею і джерело цінної прянощі.

Майже 100% всієї імпортованої в Європу кориці відноситься до її нижчого сорту. Однак для кінцевих споживачів різниці практично немає – це все той же натуральний продукт, а в меленому вигляді різниці в ароматі і смаку між вищим і нижчим сортами немає. Точніше, вона є, але настільки слабка, що відрізнити один сорт від іншого не зможе навіть найвибагливіший гурман.

Коричне дерево відноситься до родини лаврових, і воно споріднене лавру, тому самому, який дає нам лавровий лист, настільки популярний в європейській кухні. А ось у багатьох країнах Азії в супи з тією ж метою кладуть коричні листя, які надають їжі особливого аромату.

 

Переглядів: 64 | | Теги: їжа


Всього коментарів: 0
avatar