Найцікавіші факти про хмари

Купчасті хмари над полем.Купчасті хмари над полем.Хмари – явище, при якому в атмосфері Землі концентрується водяна пара або кристали льоду діаметром менше 0,01 міліметра. Те саме явище в нижніх шарах називають туманом. Хмари в атмосфері Землі утворюються тоді, коли волога в повітрі конденсується в краплі або кристали льоду. Межа, за якою газоподібна фаза води переходить у рідку, називається точкою роси.

Висота, на якій відбувається ця подія, варіюється. Вона залежить від стабільності повітря та кількості присутньої вологи. Холодні хмари, що утворюються на великій висоті, містять лише кристали льоду, нижчі тепліші хмари містять лише краплі води, а змішані хмари складаються з обох компонентів.

Часто існує помилкова думка, що хмари складаються з водяної пари. Це неправда, оскільки водяна пара сама по собі невидима незалежно від висоти та щільності. Хмари представляють собою воду в рідкому або твердому стані. Вони відрізняються зовнішнім виглядом, висотою, на якій утворюються, та властивостями. Ці відмінності є основою міжнародної класифікаційної системи, що містить 10 основних типів хмар.

Класифікація типів хмар.Класифікація типів хмар.Інші планети з власною атмосферою також можуть мати хмари. На Венері, наприклад, є хмари сірчаної пари, на Марсі – водяні хмари, на Юпітері та Сатурні – амонійні хмари, а на Урані та Нептуні вони переважно метанові.

Цікаві факти про хмари

Маса звичайної невеликої хмари вражає – близько 10 тонн, хоча буває і 100 – 200 тонн, і навіть більше. Це маса вологи, з якої вона складається. А ось важкі грозові хмари, ті самі, що несуть потоки дощу, синьо-чорного кольору, з «стріляючими» в них блискавками, можуть важити до 1500 – 2000 тонн.

Хмари в атмосфері Землі бувають різні, вони утворюються при дуже різних умовах. Наприклад, найнижчими з них бувають шаруваті, їх можна побачити на висоті менше 100 метрів над поверхнею. А у верхніх шарах атмосфери іноді бувають сріблясті хмари. Вони фіксуються тільки в певних широтах, тільки в літні місяці, і тільки на висоті у 76 – 85 кілометрів. Їх не раз вдавалося спостерігати космонавтам на борту МКС. На Марсі подібні атмосферні явища теж є.

Процес кристалізації в хмарах запускається приблизно при -15 °C. Волога, з якої вони складаються, починає замерзати і збиратися в кристали, які потім, набравши достатньо маси, випадуть вниз у вигляді опадів. Але навіть сніг може розтанути, потрапивши в більш теплий шар атмосфери, і до поверхні він долетить вже у вигляді дощу.

Купчасто-дощові хмари.Купчасто-дощові хмари над будинками у місті Гезеберг, Швеція. З 2004 року в світі існує Міжнародне товариство любителів хмар. Воно складається з ентузіастів, захоплених вивченням цього атмосферного явища. Вони роблять тисячі фотографій і проводять власні дослідження, які іноді навіть виявляються досить цінними для вчених-метеорологів.

Хмари можуть існувати годинами, але не днями. А в умовах низької вологості хмара, що тільки-тільки утворилася, проживе, швидше за все, хвилин 20 – 30, після чого зникне.

Хмари являють собою концентровані скупчення вологи, але цій волозі потрібно навколо чогось концентруватися. Для утворення їм необхідні частинки пилу, навколо яких і буде конденсуватися волога. Немає пилу – немає хмар.

Це атмосферне явище зустрічається і на інших планетах. На Венері, наприклад, хмари закривають сонце постійно, і на поверхні цієї планети в сонячний полудень рівень освітленості можна порівняти з таким на нашій Землі в особливо похмурий день. Причому на Венері хмари складаються в основному з сірчаної кислоти, і з них виливаються кислотні дощі, які не досягають поверхні, випаровуючись ще в польоті. Хмари також виявлені на Марсі, Титані, Тритоні та на всіх газових гігантах.

Хмари над пустелею Сахара. Вид з космосу.Хмари над пустелею Сахара. Вид з космосу. Всі ми бачили фотографії гір, що піднімаються над суцільним хмарним покривом. Такий ефект виникає тому, що чим в хмарі більше вологи, тим вона важче, і тим нижче вона опускається. Хоча навіть найважчі грозові хмари іноді можуть існувати на висоті до 10 кілометрів, що вище, ніж висота Евересту, найвищої вершини Землі.

У горах іноді можна спостерігати дуже цікаве атмосферне явище – щільні хмари, що висять нерухомо, незважаючи на сильний вітер. Це відбувається тоді, коли повітряні потоки, що дмуть з різних сторін, як би врівноважують хмару, і вона перебуває в рівновазі, оскільки вітер тисне на неї з усіх боків відразу, і їй нікуди діватися. Але виглядає це і правда дивно.

Безхмарне небо – це не завжди добре. Саме хмари, переносячи вологу і виступаючи в ролі «ковдри» для земної поверхні, допомагають Землі згладжувати добові і сезонні коливання температури. Якби їх не було, перепади температур були б набагато суворішими.

 

Переглядів: 122 | | Теги: Природні явища


Всього коментарів: 0
avatar