Цікаві факти про керлінг

Змагання з керлінгу.Змагання з керлінгу на Універсіаді 2019 року у Красноярську (Росія).Керлінг або кьорлінг (англ. curling, від curl – «крутити») – це колективний вид спорту, при якому гравці намагаються якомога точніше транспортувати гранітні камені (бити) по крижаній доріжці до цілі, позначеної концентричними колами.

Перші відомості про цю гру відносяться до XVI століття, коли змагання з цього виду спорту проводилися на заморожених шотландських озерах.

Він був серед офіційних змагань на перших зимових Олімпійських іграх 1920 року в Шамоні, але у якості демонстраційного виду спорту, і був офіційно включений до програми зимових Олімпійських ігор лише у 1998 році.

Керлінг – це шотландський національний вид спорту, який поширився на Канаду, США, Швецію, Швейцарію, Норвегію, Данію, Німеччину, Францію та інші країни світу.

Перші правила гри в керлінг були опубліковані у 1813 році. Чоловічі чемпіонати світу з керлінгу проводяться з 1959 року, а жіночі – з 1979 року. «Камінь», яким грають на крижаному майданчику, зроблений з граніту і важить близько 20 кілограмів.

Цікаві факти про керлінг

Льодовий майданчик для гри у керлінг.Льодовий майданчик для гри у керлінг. Керлінг, звичайно, не найпопулярніший вид спорту в світі. Але один з найдавніших. У шотландському місті Данблейн на дні ставка був виявлений камінь для гри в керлінг, і на цьому камені була вибита дата – 1511. Саме Шотландію і вважають батьківщиною цього виду спорту. Подібна гра була поширена в той же час і в Нідерландах. І це не дивно, оскільки дві країни мали розвинені торговельні зв'язки, тому шотландська гра легко могла опинитися в Нідерландах за допомогою моряків і купців.

Саме слово «керлінг» походить від шотландського дієслова «curr», його можна перекласти як «рев» або «гарчання». Адже в керлінг грали на льоду замерзлих озер, тому камені при русі видавали саме такі звуки. Є також припущення, що назву цей вид спорту отримав від англійського слова «curl». У перекладі на українську мову – «завиток». Камінь на льоду залишає звивистий слід, звідси і назва.

Вага каменів для керлінгу істотно розрізнялася в різні часи і в різних турнірах. Одні учасники змагалися невеликими каменями вагою в пару кілограмів, інші катали по льоду гіганти масою у 50 і більше кілограмів. Найбільший камінь мав вагу 58,5 кілограмів. У даний час такі вольності заборонені: для офіційних турнірів використовують снаряди вагою у 44 фунта, а це – 19,96 кілограма.

Далеко не кожен матеріал підходить для виготовлення каменів. Найоптимальніший варіант – це граніт з острова Ейлса-Крейг, який розташований недалеко від узбережжя Шотландії. Але в даний час тут знаходиться природний заповідник, тому видобуток граніту перенесли в Північний Уельс.

Камені з граніту та спеціальні щітки для гри у керлінг.Камені з граніту та щітки для гри у керлінг. У царській Росії керлінг був відомий з кінця XIX століття. Англійці і німці відкрили кілька клубів у Санкт-Петербурзі та Москві. А ось після революції ставлення в СРСР до керлінгу було далеко не саме доброзичливе. Його звинуватили в тому, що це – типова буржуазна забава. У 1928 році вийшла заборона на розвиток даного виду спорту в Радянському Союзі.

До речі, повернення керлінгу вже в нову Росію також виявилося курйозним: на митниці ніяк не могли зрозуміти – для чого потрібні гладкі двадцятикілограмові камені з ручками?! Довелося піти на хитрість і сказати, що вони потрібні в якості вантажу для квашення капусти. Така форма каменів підійшла б ідеально.

Щітки, призначені для того, щоб контролювати шлях каменю, раніше виготовлялися з ниток кукурудзи. Зараз для цих цілей використовують кінський волос і нейлон. Хоча люди, мало знайомі з керлінгом, називають їх мітлами або швабрами. У 2002 році в Канаді вийшла на екрани комедія, присвячена керлінгу. З характерною назвою – «Хлопці з мітлами». Камені для керлінгу мають загальний стандарт, а ось щітка виготовляється для кожного гравця індивідуально.

Керлінг був включений до програми вже перших зимових Олімпійських ігор, які пройшли у 1924 році в Шамоні (Франція). Правда, лише в якості демонстраційного (неофіційного) виду. У такому ж статусі керлінг був заявлений на Олімпіади 1932, 1988 і 1992 років, і тільки у 1998 році він став повноправним учасником ігор. У 2006 році Міжнародний олімпійський комітет вніс істотну поправку в історію Олімпіад – визнати змагання з керлінгу на Іграх 1924 року повноцінним офіційним турніром. Ось тільки нікого з учасників тих змагань вже не було в живих.

Чоловіки грають у керлінг. Торонто, Онтаріо, Канада, 1909 рік.Чоловіки грають у керлінг. Торонто, Онтаріо, Канада, 1909 рік. Незважаючи на те, що з боку керлінг може здатися досить простим заняттям, від спортсменів потрібні хороший окомір та міцні нерви. Ну і фізична сила, хоча, самі керлінгісти стверджують, що сила тут не головне. Серед учасників великих міжнародних змагань нерідко можна побачити людей похилого віку.

В даний час Всесвітня федерація керлінгу об'єднує спортсменів з 61 країни. Найбільш популярний цей спорт, звичайно, в північних країнах – Канаді, Великій Британії, Норвегії, Швеції. Для нашої країни це досить молодий вид спорту. Однак серед членів федерації є й такі екзотичні країни як Гайана, Катар, Нова Зеландія і навіть Нігерія. Збірна Нігерії, наприклад, брала участь у чемпіонаті світу з керлінгу 2019 року, зайнявши там 47 місце.

Поширювати керлінг по всьому світу допомагають арени зі штучним льодом. Але навіть у XXI столітті змагання на природному льоду не пішли в минуле. Наприклад, в Шотландії такі турніри проводить Керрбріджський клуб керлінга. А перший у світі матч на штучному льоду відбувся у 1877 році в Манчестері.

Під час матчу спортсмени використовують незвичайне взуття. Один черевик має слизьку підошву, що дозволяє швидко пересуватися по льоду. Її виготовляють з тефлону або пластика. А ось на другому черевику, навпаки, підошва повинна бути стійкою і не слизькою. Тому вона покривається гумою. В цілому, спорядження для керлінгу коштує не дешево, що не дає йому стати масовим видом спорту.

 

Переглядів: 49 | | Теги: спорт
Всього коментарів: 0
avatar