10 помилкових уявлень про рабство у США
Рабство існувало в британських американських колоніях і США з 1619 по 1865 рік. Сьогодні це важка тема для американців, але, незважаючи ні на що, це значна частина американської історії. За десятки років у людей склалося чимало неправильних уявлень про те, хто володів рабами, звідки вони взялися, скільки їх було і як вони жили. Ось лише кілька міфів про рабство у США, які розвінчали історики.
1. Рабами володіли всі жителі південних штатів
Насправді, більшість жителів Півдня не володіли рабами. За даними перепису 1860 року, штати Міссісіпі та Південна Кароліна були найбільшими у плані рабовласництва – близько 49% їхнього населення мали рабів. У штаті Техас рабство було законним лише протягом двадцяти років, з 1845 по 1865 рік. Але до 1860 року 27% техасців мали 182 566 рабів. При цьому ці ж 27% займали близько 68% державних посад. Володіння рабами тоді прирівнювалося до багатства та статусу – здебільшого ними володіли чиновники, але багато родин прагнули досягти такого ж рівня.
2. Рабів привозили з усіх частин Африки
За період з XVI по XIX століття в колонії і країни «Нового Світу» було завезено за різними даними від 12,5 до 17 мільйонів африканців.
У розпал работоргівлі кожен шостий раб був родом із так званої Сенегамбії – конфедерації, до якої входили нинішні західноафриканські країни Сенегал та Гамбія.
Ще чверть припала на західно-центральну Африку – територію сучасних Анголи, Конго та Габону.
Ще близько 50% рабів були відправлені через Атлантику з «Невільницького берега». Це території нинішніх Того, Беніну і Нігерії.
3. Рабів привозили лише до США
У США відправили близько 645 тисяч африканських рабів, що становить приблизно 5-7% від їх загального числа. Це дуже мало в порівнянні з тією кількістю рабів, які були відправлені в Південну Америку і Карибський басейн.
Наприклад, до однієї лише Бразилії для роботи на золотих копальнях та цукрових плантаціях відправили понад 4 мільйона людей. Ще понад 1 мільйон було відправлено на невелику Ямайку.
4. Скасувати рабство не поспішали лише південні штати
У 1776 році рабство було законним у кожній з 13 колоній Північної Америки. Рабська праця мала вирішальне значення у будівництві багатьох споруд (і навіть міста Бостон), раби працювали в будинках і на фермах. З 1804 року почали з’являтися закони, направлені на скасування рабовласництва.
Вважається, що проти цих законів найбільше протестували південні штати. Однак, хоча північні штати ухвалили подібні закони, вони не одразу звільнили рабів на своїй території – це відбувалося поступово, щоб уникнути спалахів невдоволення. У Нью-Йорку, наприклад, видали закон про те, що діти рабів вважалися найманими слугами доти, доки не досягнуть повноліття.
5. Всі раби працювали у сільській місцевості
Більшість рабів працювали в сільському господарстві, особливо на фермах з вирощування бавовни, тютюну та рису, але близько 10% працювали у містах. Вони були зайняті різною діяльністю – від пожежників і співробітників залізниці до ковалів. У деяких випадках рабам із плантацій дозволялося переїжджати до міста на сезон для заробітку. Більшість «міських» рабів складали жінки, які виконували домашні обов’язки у сім’ях. У багатих сім’ях таких рабів було декілька на будинок. Навіть сім’ї середнього класу могли дозволити собі такого раба.
6. У рабів не було вільного часу
Залежно від посади та навантаження у американських рабів була різна кількість вільного часу. Так, наприклад, на рисових і тютюнових плантаціях Південної Кароліни і Джорджії кожному рабові давали щоденне завдання – коли його було виконано, решту дня раб проводив, як хотів.
Деякі рабовласники давали рабам вихідні, і навіть робили подарунки у вигляді речей чи готівки. Крім того, під час свят рабам влаштовували танці, спортивні змагання із частуваннями і випивкою.
7. Раби не могли заробити додаткові гроші
Це також помилкове уявлення. Раби могли заробити додаткові гроші, особливо якщо прагнули купити собі волю. Деякі рабовласники мали систему, за якої раби могли виконувати додаткову роботу за винагороду. Ця практика була особливо поширена, якщо раб був досвідченим фахівцем у якомусь ремеслі.
На накопичені гроші багато хто з них купували сільськогосподарських тварин або займалися виробництвом кустарних виробів, а потім продавали їх на ринку. На свої гроші раби купували їжу, кухонне начиння, одяг, туалетне приладдя, тютюн та алкоголь.
8. Раби не вміли читати
Після революції на Гаїті 1791-1804 років, коли завдяки грамотності невільникам вдалося провести єдине в історії успішне повстання чорношкірих рабів, багато рабовласників зі США занепокоїлися. Більшість південних штатів запровадили закони про заборону освіти рабів, забороняючи їм навчатися грамоті.
Однак у цих законів з’явилося багато противників – хтось потребував рабів для виконання секретарських завдань, написання листів та подання документів, для чого читання має важливе значення. Баптистські церкви також чинили опір закону – для них було важливо, щоб раби могли читати Біблію. Таким чином, багато хто просто ігнорував закони, продовжуючи навчати рабів грамоті.
9. Усі раби були християнами
У 1600-х і 1700-х роках для християнина вважалося неетичним володіти іншим християнином. Тому рабовласники не тільки відмовляли своїх рабів від звернення до християнства, але й робили все можливе, щоб приховати свої побоювання про те, що це сприятиме руху за відміну рабства.
З цих міркувань вони давали їм свободу сповідувати будь-яку релігію.
З іншого боку, деякі рабовласники навпаки сприяли зверненню своїх невільників до християнської віри, бо вважали, що раби-християни можуть стати кращими працівниками.
10. Раби втрачали зв’язок з африканським корінням
Багато рабів залишалися вірними своїм традиціям, і певною мірою адаптували їх до місцевих умов і американської культури. Раби підтримували зв’язок з іншими африканцями, шануючи сімейні цінності. А також вони продовжували своєрідні духовні традиції – наприклад, на плантаціях можна було зустріти «мага», який практикував західноафриканські духовні традиції. За певну плату подібні люди могли вилікувати хворобу, вигнати духа чи наслати прокляття за допомогою ритуалів.
***На верхньому фото: “Раби в очікуванні продажу, Річмонд, Вірджинія”. Художник Айра Кроу, 1861 рік.
Коментування закрито.